Італійські пироги «Фокачо» Олена Олійник перетворює на справжні шедеври

 

Олена Олійник, у минулому учитель малювання та крес­лення, створює неймовірні пироги, від яких захоплює дух. У її руках помідори перетворюються на маки, а цибуля на кра­сиві квіти. Головним помічником при народженні шедеврів є її 8-річний син Костянтин, який не чує, не говорить і не хо­дить.



Корюківчанка Олена Оліиник щотижня буває у Сосниці. Родина виховує дитину з особливими по­требами і привозить 8-річ- ного синочка Костянтина до Сосницького реабіліта­ційного центру . на індивіду­альні заняття. Ідуть на два дні, де з дитиною прове­дуть 4-5 уроків. Дитина по­требує постійного догляду, адже попри те, що він не чує, не говорить, він ще й не ходить.
Олена Петрівна в мину­лому вчитель малюван­ня та креслення. Після здобуття освіти працю­вала за фахом в місті Севастополь. Згодом по­вернулась до Корюківки, де народилася і виросла.

Творча жінка знайшла собі роботу і тут. Одинадцять років пропрацювала дизайнером шпалер на місце­вій фабриці. А тоді з’явив­ся Костянтин і роботу до­велось залишити. Олена Петрівна стала головним вчителем для сина, окрім індивідуальних занять в Сосниці. Вони постійно їз­дять до реабілітаційного центру «Відродження» в Чернігові. 41-річна жінка - дуже творча особистість. Вміє вишити, створити, намалювати, придумати. Красу помічає у всьому. Любить балувати родину смачненьким. Пече торти, пироги, печива. І виходять вони в неї не такі, як у всіх. Якось в інтернеті на сайті «Дитині для навчання» на­трапила на італійську ви­пічку «Фокачо». Це солоні пироги з різною начинкою. А родзинкою їх особливос­ті є саме прикрашання різ­ними овочами. Побачила і дуже зацікавилась - треба зробити, сину це дуже спо­добається. Через те, що він не чує і не говорить він сприймає світ тільки очи­ма і щоб викликати у дити­ни якісь теплі емоції, тре­ба робити щось яскраве і незвичайне. Крім того, сам Костик бере участь у ство­ренні маминих смаколиків.

- Він дуже любить пра­цювати з тістом. Кожного разу я даю йому шматочок, він його мне, ліпить. А ще даю качалку і він його роз­качує по столу. Це корис­но. Коли він працює рука­ми, задіяні пальці і йде роз­виток відповідних рефлек­сів. А які чудові емоції в сина, коли перед ним яскрава випічка, у ство­ренні якої він брав участь. В реабілітаційному центрі «Відродження» діткам да­ють глину, і вони місять з неї будь-що. Така глиня­на терапія розвиває мис­лення і позитивно впливає на їх розвиток. Якось поба­чила в інтернеті, як одна жінка робила м’ятні пря­ники. Випічка мала краси­вий зелений колір. Зверху незвичний ароматний сма- колик прикрашають живи­ми квітами і ми спробува­ли вдома їх приготувати. Сину дуже сподобалось, адже вийшло дійсно кра­сиво. Для створення своїх пирогів «Фокачо» я вико­ристовую рецепт цибуле­вого пирога. Це пісочне тісто. Входить сюди смаже­на цибуля, плавлені сирки із збитим яйцем заливаю пиріг. Верх - це вже моя фантазія. Ріжу кружальця­ми помідори, зверху при­трушую маковим зерням і вони перетворюються на маки. З цибулі виходять чудові квіти. До солодко­го заливного пирога за­звичай використовую ре­цепт «Шарлотки», а верх - також моя фантазія, - ді­литься Олена Петрівна.

Ії творча натура помітна на пирогах відразу. Жоден не схожий на інший. Якщо на одному шедеврі помідо­ри перетворились на маки, то наступного разу вони стануть чудодійними ві­тами. Є на пирогах гриби, перець солодкий, петруш­ка, цибуля, огірки і різні спеції. Зі шматочків овочів жінка складає цілі карти­ни. Для того, щоб і взимку «малювати» їстівні шедев­ри, заморожує овочі зазда­легідь. Помідори ріже кру­жальцями, щоб потім ві­дразу покласти їх на пи­ріг. Так він збереже фор­му, адже перемерзлий по­мідор не поріжеш. Так само кладе і цвітну капусту вже відварену, щоб відра­зу прикрасити. Зверху пи­роги притрушує спеція­ми. Наприклад, білий кун­жут ніби завершує картину і робить її ну, дуже краси­вою. Насіння льону теж ви­користовує.

Окрім незвич­них готувань на кухні, жін­ка любить вирощувати кві­ти - їх на подвір’ї багато.

- У мене ще не стільки, як у моєї мами, - каже го­сподиня. - Вона живе у Корюківці, тільки в іншій стороні. В неї дійсно жор- жиновий рай. На городі ви­рощує понад 50 сортів жор­жин. А самих кущів і не по­рахувати. Яких там тільки нема кольорів і форм! Білі, жовті, червоні, помаранчеві, голчасті, помпонні і т.д. Мама живе з татом. Обоє пенсіонери. Утримують господарство. Хтось по­радив варити жоржинові клубні. Виявляється, у вареному вигляді їх до­бре їдять і кури, і свині. Варили зайве. Є такі сор­ти, яких у мами по 10 ку­щів, а тоді люди стали ці­кавитись, просили прода­вати. Два роки, як уже про­даємо. Зараз роблю мамі каталог, де є фото жоржи­ни, опис, щоб людині кра­ще було зорієнтуватись. Підписую. Наприклад, окуляста. Адже весною, коли клубні купують, цвітіння нема, тому каталог буде доречним, - каже Олена Петрівна.

Окрім жоржин багато всюди айстр, чорнобривців, хризантем.

В нас вдома біля будинку три сотки землі. Так більша половина теж під квітами. Я краще жоржини продам і на ті гроші картоплі куплю, - жартома каже господиня.

- Багато саджу гладіолу­сів. Але цього року чимало пропало цибулин, залиши­лись в основному рожеві, - продовжує жінка. У будинку у мене теж повно квітів.

Творчі люди завж­ди по-іншому дивлять­ся на світ. І в тому, що ін­шим є буденним, завж­ди побачать щось краси­ве і незвичне. Саме тому Олена Петрівна любить фотографувати. Сина по­стійно вивозить прогулю­вати на свіжому повітрі. Живуть на краю Корюківки, де в кінці вулиці китайці орендували поле і виро­щують на ньому спарже­ву квасолю. З сином часто там прогулюються. Жінка часто бере з собою фото­апарат «Кенон» і знімає на нього.

А ще вишиває. Бере гол­ку, коли дитину вкладе спа­ти. Коли з сином працю­ють педагоги, спеціалісти, вона, чекаючи в коридорі, тихенько дістане улюблене заняття і творить голкою й нитками. Багато спілкується з батьками особливих діток. Кожен ді­литься своїм особистим досвідом їх виховання. Є серед них такі мами, які заради дитини стають педагогом-дефектологом або вчаться на асистента дитини, є така спеціаль­ність. Ще вдома є пасіка і займається нею чолові­кова мама. Батьки Андрія Михайловича раніше жили в Савинках і утримували бджіл. А коли його батько помер, справу продовжила мама. Через війну забрали її до себе. Звісно, що пере­їхала жінка до них разом з вуликами. Зараз син допо­магає їй у медовій справі.

- І добре, що вона тепер з ними. Мені легше, адже за Костею постійно треба дивитись. А так вона біля нього і я зможу відійти в го­род, - розповідає Олена Петрівна.

А ще в родині є старший син Михайло, який зараз навчається в Одеському інституті військово-мор­ських син. Хоч він і сту­дент та зараз всі на захи­сті Батьківщини і майбут­ні військові несуть варту на блокпостах. Звісно, що батьки за нього дуже хви­люються. Зараз Олена Петрівна вдома — Костик на дистанційному навчан­ні. А так більше готує для родини свої їстівні шедев­ри. Зараз овочів свіжих на­росло, наспіло, і це най­кращий час для випічок. Свої незвичні пироги жін­ка фотографує і викладає у фейсбуці на своїй сторін­ці. Буд-хто може зайти і подивитись яскраву випічку.

Олена Петрівна зізнаєть­ся, що в процесі готування тортів, пирогів найбільше любить саме процес при­крашання. Були бажаючі замовити, щоб жінка спе­кла для них. Тільки вона відмовляється.

- На продаж - ні. Батькам можу спекти, на день на­родження комусь з друзів, родичів. Ділюсь рецептом залюбки. Кажу, спробуй­те, це ж так приємно само­му таке зробити, - щиро ді­литься майстриня незвич­них шедеврів.

Газета "Вісті Сосниччини" від 22.09.2022, Наталія МАТВІЄНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.