Ніна Крук на площі у 5 соток влаштувала квітковий рай

Добавить новость

Суббота, 24 Сентября 2022 18:52  |  Просмотров: 4173

Побувати на подвір’ї жительки села Вільшане Ніни Федорівни Крук - це не тіль­ки відчути позивні емоції. Тут отримаєш справжню арттерапію квітами. У дворі, як каже жінка, ростуть красиві квіти. Так вона називає троянди. А на городі справжній квітковий рай. Тільки уявіть: квітами засаджено увесь город - більше 5 соток!



Подивишся зранку на такий різнокольоровий килим - й одразу програмуєш себе на позитив. З квітника зазвичай починає кожен день Ніна Федорівна. Його не можливо не споглядати. Щойно відкриваєш двері будинку і опиняєшся у квітниковому раю.

ДОГЛЯД ЗА КВІТАМИ - ПОРАДИ ВІД КВІТНИКАРКИ

Ніна Федорівна завжди займається ви­рощуванням квітів - це красиво і двір до­глянутий. А ось три роки тому для квітів відвели увесь город.
- Невістка запропонувала. Вона позна­йомилась у Києві з жінкою, яка торгує кві­тами. Та дала їй багато нових сортів різ­них екзотичних квітів, було багато герберів. Мені зовсім не жаль городу. Землі для картоплі й усього іншого вистачає. Минулі роки посередині клумби діти встановлю­вали великий басейн, купалися там ону­ки. Квіти зазвичай садили не хаотично, як цього року, а починали з низеньких і до високих. Орієнтувалися і на кольори, і на види квітів, і на сорти. А цього року я сама висаджувала як вистачало сил. Після пе­ренесеного ковіду, ноги дуже болять, спи­раюся на палицю. Скопати увесь город допоміг 18-річний онук.

На клумбі яких квітів тільки немає: бага­то весняних (нарциси, тюльпани), їх квіт­никарка викопує кожні 2-3 роки. Потім квітнуть троянди, лілії, пізніше гладіолу­си. До речі, минулі роки гладіолуси після дощу нахилялися, ламалися, треба було підв'язувати. Цього року, вичитавши в інтернеті досвід однієї квітникарки, посади­ли із внуком глибоко. Довго не видно було сходів, та тепер, навіть після рясних цьо­горічних дощів, гладіолуси, як солдатики.

Цвів перший рік мигдаль рожевий. Вся велика клумба по колу обсаджена майо­рами, жоржинами. Жоржини - квіти, які відрізняються найбільшою різноманітні­стю видів і сортів серед усіх квіткових рос­лин. Привертають увагу жоржини наси­чених яскравих кольорів, різноманітних відтінків, з різноманітною формою квіт­ки. За жоржинами теж потрібний догляд. Коли відцвітуть, викопати, висушити, по­тім Ніна Федорівна кладе їх у пластмасо­ві ящики з дірочками і обов'язково на низ насипає піску, без нього квіти гниють. А весною буває виносить вже із погреба з ростками.
За трояндами у Ніни Федорівни теж не­абиякий догляд. Перед першим цвітінням, щоб рясно цвіло, бризкає розчином рици­нової олії (касторове масло). Бризкає та­ким розчином і перед іншим цвітінням. Між цим обробляє і хімічними розчинами.

Вже починають квітнути осінні хризан­теми.
За межами клумби росте полуниця і ма­лина, дині і кавуни.
На цей рік планували встановити ще бесідку. Проте війна все перекреслила.

- Діти довго не могли приїхати у село. Спасибі Юрі Смаглюку, перевіз їх аж у квітні. На другий день війни у дітей, які проживають у Чернігові, зруйнували буди­нок. Відбили куток, а дах із металочерепиці полопався. 11 років будували власне житло, а воно прийшло і за мить все зруй­нувало. Каже невістка, лежимо з меншим сином у підвалі і небо видно. Старший син був у гаражі, прийшов до нас, дуже пере­живав чи всі живі. А тоді пішли по міських підвалах. У підвалах люди один одному допомагали, як могли. Чоловік-волонтер щодня приносив хлібину і вони ділили на всіх. Приносив і цукерку, бо знав, що там дитина.

Коли приїхали, то на той час 4-річ- ний внучок вмостився на диван і сказав: «Бабусю, який у тебе м'якенький диван». Як зайшли діти до хати, то не могли напи­тися водою. А я бачу діти голодні, відразу зателефонувала до Андріївни (продавщиця) і попросила скільки може хліба зали­шити, бо в хаті 6 чоловік. Попервах у нас давали по четвертині. Дякую їй принесла аж 2 буханці. Малий Павлуша так обережно їв хліб, що не зали­шав ні крихти. А тоді з'я­вились цукерки. Куплять йому, а він половинку з'їсть, решту у кишеню, каже, щоб на завтра ще вистачило. Війна навчи­ла бути бережливими, всіх змінила.
На відновленні жит­ла у Чернігові всі сусіди дружно працювали, як могли один одному до­помагали, ніхто нікому нічого не платив. Діти у селі купили шифер і вже перекрили дах. Їхня ок­руга вже майже віднов­лена, залишились ті бу­динки, які розбиті вщент, їхні господарі виїхали.

ПРО ЗСУ НЕ ЗАБУВАЮТЬ НІ НА МИТЬ

Доки любуємося квіта­ми, угледівши незнайом­ців, завітала і сусідка.

- Ви з Сосниці?
- Так, - кажу.

- Ніно, давай наріже­мо квітів на букети для ЗСУ, хай везуть.
- Я не проти, хоч і всі виріж, - каже Ніна Федорівна.

За деякий час багаж­ник був заповнений квітами, які ми пере­дали Наталії Жуковецькій - організатору проекту «Букет для ЗСУ». Жінки постійно думають про солдатів. Приготували огірки для здачі, а там бага­то таких, що не приймають, більші норми (11 см), то сусідки вирішили посолити та восени передати ЗСУ.

ОГІРКОВИЙ БІЗНЕС

у Ніни Крук вже не перший рік. Точніше було сказати бізнес її невістки, яка пра­цює вихователем у Києві і на літо приїз­дить у село.
- Позаминулий рік то був справжній біз­нес. За сезон на огірках невістка вторгу­вала 33 тисячі гривень. А цього року біз­несом назвати важко, і ціни нема, і уро­жаю нема. Засаджуємо соток 6-10, півто­ри тисячі стебел. Приймають підприємці з Сосниці лише 7, 9 та 11 см по 12-18 грн. за кілограм, - розповіла Ніна Федорівна.

ТАЛАНОВИТА СІМ’Я

У розмаїтті квітів можна побачити плас­тикові дзвіночки, часи, Лунтика, пальми. Це витвори мистецтва 16-річної внучки. Дівчина має художнє бачення до всьо­го, бо гарно малює. У бабусі мало не де­сяток картин внучки. Зберігається малю­нок, який малеча намалювала ще перед 1 класом (на фото). Талановите сімейство в усьому. Приміром, син виклав дерев'яни­ми колодочками доріжку біля порога. Він оригінально підбив гіпсокартоном стелю, заховавши сволоки.

Діти намагаються полегшити мамі робо­ту на кухні. Вони їй придбали електричне обладнання. Електрична м'ясорубка - то дійсно знахідка, бо Ніна Федорівна багато закриває кетчупів. Найбільше облюбува­ла рецепт із крохмалем. Залюбки поділи­лась з читачами.
Потрібно: 4 кг помідорів, 0,5 кг цибулі, 2 головки часнику, 2 ст. л. солі, 300 гр цукру, 150 гр оцту, а далі спеції за смаком: кори­ця, гвоздика, перець, лавровий лист.

Перемолоти помідори, 5 хвилин кип'я­тити. Відлити 2 черпаки, хай прочахає. Додати цибулю, сіль, всі інші спеції і вари- ти1 годину. Наприкінці за 15-20 хвилин до­дати ту суміш, яку відливали, попередньо додавши крохмалю стільки, щоб було круте. І наприкінці додати часник (можна і більше 2 головок).

Щоб було однорідне, схоже на магазин­ну томатну пасту, попередньо треба про­цідити перемелені помідори, тоді часу для варки піде менше.

До речі, знову порада від Ніни Федорівни. Щоб часник швидко почисти­ти, потрібно його опустити у кип'яток на 5 секунд. Тоді він сам лущиться.

РОМАШКИ - ВІД ЗАПАЛЕННЯ, СПОРИШ ВИВОДИТЬ ШЛАКИ

Квіти - не єдине захоплення жінки. Вона трішки знається на травах, тих, що ростуть навколо: ромашка, цикорій, спо­риш. На зиму вона насушує цілий мішечок і готує лікарські чаї.

- Готую такий чай: 2-3 листочки сморо­дини, 2 листочки суниці, споришу одна ча­стина від цього. Такий чай і ароматний, і виводить шлаки. Якщо треба сечогінний засіб, то до цього додайте листочок куль­баби. Цикорій має антисептичні власти­вості та сприяє виробленню жовчі. Його можуть призначити при цукровому діабе­ті як допоміжний засіб, що дозволяє зни­зити рівень глюкози в крові. А ще рослина активізує обмін речовин. Ромашка лікар­ська згодиться від запальних процесів. Заварку можна не тільки пити, а й мити шкіру. Мої внуки умиваються ромашковим розчином, щоб підліткові прищики зникли, - так коротко жінка розповіла про декіль­ка лікарських рослин.

Квіткове різноманіття на подвір'ї Ніни Крук справді вражає.

Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 25.08.2022, Олена КУЗЬМЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: