Людмила Запалій втілила в життя свою американську мрію

Добавить новость

Вторник, 25 Января 2022 14:42  |  Просмотров: 13853

Більша частина її життя, від дитинства і до зрілих років, коли вже й сім’ю створила, і кар’єру побудувала, пройшла у Борзні. Багато людей знають і поважають Людмилу Запалій, яка свого часу керувала відділом соціальної роботи у колишньому районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді. Серйозна і відповідальна, але разом із тим - завжди усміхнена, по-материнськи ласкава і чуйна. До неї йшли за порадою чи допомогою, і Людмила Федорівна не обділила увагою жодного, змінюючи життя тих, хто цього потребував, на краще.



Та чотири роки тому кардинальні зміни сталися вже з самою Людмилою. Разом із родиною вони наважилися втілити одне зі своїх бажань, переїхати до іншої країни і почати все з нової сторінки. Так, крок за кроком, втілили у життя свою американську мрію.

Нескладно, але й непросто

Треба сказати, що Америка давно не була Людмилі такою чужою й далекою країною, як для більшості з нас. Ще на початку 90-х туди на постійне місце проживання переїхав її дядько, через пару років - тітка, тоді - бабуся та ще п’ятеро її дітей зі своїми родинами. У 1997 році вже й на переїзд самої Людмили Федорівни підготували необхідні документи, призначили дату співбесіди в американському посольстві. Але жінка на неї так і не потрапила: співбесіда за часом майже збіглася з її першими пологами.

«Народження дитини, другої, третьої... Рік за роком наш переїзд відкладався, - розповідає моя співрозмовниця. - Ми були на постійному зв’язку з рідними, мама час від часу їздила до них у гості. У штаті Вашингтон, де ми сьогодні мешкаємо, проживає приблизно 200 найближчих родичів. Невеличка частина сімейства живе на протилежному боці Америки, у Південній Кароліні. Нам завжди хотілося бути ближче до рідні, щоб компенсувати брак спілкування. Тому наважитися на переїзд було не так уже й складно. Важче - розлучитися з рідними (в Україні залишилися тато і старша сестра з сім’єю), друзями, колегами. Усі вони - це моє життя, більша частина якого пройшла в Борзні. І я вдячна Богу за те, що так склалося, що я тут працювала, тут народжувалися мої діти, були поруч друзі. Адже люди - це велика цінність.

Ще один непростий момент: ми переїхали у дорослому віці, коли ти - сформована особистість, з певним досвідом, порядком життя, а тут. все починаєш спочатку. Це - як заново народитися, але бути при цьому сорокарічним новонародженим. Ти вчишся розмовляти, бо інша мова; вчишся ходити, а точніше - їздити, бо тут громадський транспорт не такий популярний, всі їздять на власних авто.

Якщо ж ти не будеш за кермом, то не зможеш ані працювати, ні потрапити до магазину чи лікарні, бо все розташовано досить далеко одне від одного. Тут інше законодавство, інше обслуговування, навіть стосунки будуються інакше. Наприклад, друзі чи родичі не ходять у гості просто так. Тебе мають або запросити, або потрібно телефоном завчасно домовитися про зустріч.

А ще тут тебе називають як завгодно, але тільки не твоїм ім’ям. Американцям наші імена здаються надзвичайно важкими. Тому часто Лариса стає Лорою, Оксана - Аною, а Євгенія - Джені. Через це певний час було відчуття дезорієнтації: «Де я?», «Хто я?», «Куди потрапив?».

Підшукуючи нові навчальні заклади для дітей, також хвилювалися за їхню адаптацію до нового оточення. Загалом переїзд до іншої країни ставить багато викликів перед людиною, тому на нього, вважаю, ніколи не погодяться слабкі духом. Це складно, та коли є можливість, то нерозумно нею не скористатися».

Праця та робота над собою

Чоловік Людмили Олег практично відразу влаштувався на роботу до родича, а через 8 місяців перейшов працювати до американської компанії, яка встановлює системи опалення та кондиціонування. «В американських компаніях дуже гарний соціальний пакет, оплачуються святкові та відпускні дні, - розповідає про новий уклад життя жінка. - Робочий день тут починається рано. Чоловік прокидається о 5 ранку, за годину вже працює. Американці зазвичай відпрацьовують 8 годин і о 14.30 їдуть додому. Наші ж люди трудяться тут до 17, 18 або й до 19 години вечора, щоб отримати понаднормові (вони оплачуються у 1,5 раза більше). За працьовитість нас і цінують.

Діти теж усі при роботі. Найстарша, Дана, закінчує коледж, тут же і працює. Середня, Женя, після навчання влаштувалася до юридичної компанії і готується до вступу в університет. Наймолодший, Олег, закінчив школу, вчиться у коледжі і підробляє на доставці посилок.

Сама я влаштувалась у приватній школі, у 9 класі викладаю українську мову та літературу. Школа невеличка, колектив - жіночий, ніяких конфліктів між колегами, ніхто нікого не ігнорує без пояснення, ніхто не кричить. В Америці головне не те, наскільки ти висококваліфікований спеціаліст, а як ти вмієш працювати у колективі. Якщо людина конфліктна, її попросять звільнитися.

Нова країна змінила мене, зробила впевненішою в собі. Адже коли людина опиняється у незвичній ситуації, це спонукає її рости, розвиватися. Ти не можеш залишатися такою, як була. Наприклад, я ніколи не вивчала англійської (лише німецьку), а тут довелося. Мене підтримало оточення: американці ніколи не сміються з людини, якщо вона погано говорить англійською, а навпаки стимулюють, підбадьорюють до вивчення. На відміну від європейців, багато з яких знають по 4-5 мов, переважна більшість американців володіють лише рідною мовою. І коли вони зустрічають людину, яка крім своєї знає ще російську та вчить англійську - ти для них дуже розумний і вартий поваги».

Життя по-новому

У Сіетлі, де мешкає родина Запаліїв, здійснилася ще одна заповітна мрія -мати власний будинок. Переїжджаючи до Штатів, Людмила не була готова будувати «з нуля» чи капітально щось ремонтувати. Тому подружжя наважилося на купівлю великого, затишного будинку мрії. Хоч і взяли у кредит на 30 років, проте живуть і користуються всіма зручностями вже у своєму родинному гніздечку.

«Також із великим задоволенням більше подорожуємо, - далі веде мову моя співрозмовниця. - Наш штат Вашингтон -один із найкрасивіших у США. Його ще називають вічнозеленим через велику кількість ялинкових дерев. За дві години їзди від нас - Тихий океан, за годину - сніжні гори, за три - сплячий вулкан Ренір. Дуже багато мальовничих озер, протікає велична річка Колумбія, недалеко океанічні затоки з чудово облаштованими набережними... Тобто за бажання і незначних витрат можна відпочивати і насолоджуватися природою.

А ось Україну вдалося відвідати лише минулої осені (заплановані раніше поїздки відклали через пандемію). Хоча бажання приїздити сюди є завжди. Відвідуючи друзів у Києві та Чернігові, приємно було бачити позитивні зміни, розвиток цих міст. Хотілось би сказати так і про рідну Борзну. Але незвично було бачити середмістя порожнім навіть увечері у вихідні. Здалося, населення міста зменшилося удвічі. Вже встигли відвикнути й від зверхності деяких наших (мається на увазі, українських) продавців, адже у США клієнт завжди правий.

Мені взагалі подобається менталітет американців: де б ти не був, з тобою завжди привітаються, посміхнуться, зроблять комплімент. Але ми дорослі люди, маємо розуміти, що Америка - це не рай. Щось краще тут, щось ближче до серця в Україні. Скрізь є свої проблеми. Людину робить щасливою не окрема країна, а ставлення самої людини до обставин, речей або людей».

Замість післямови

«Тривалий час напередодні Нового року я складала список бажань, короткострокових і на довшу перспективу, - говорить Людмила. - А в кінці року відзначала, що вдалося зробити, а що залишилося невиконаним. Це дуже допомагає бачити, що відбувається у твоєму житті. Наш переїзд до Америки колись був довготерміновим бажанням, але й воно вже здійснилося. Тож я бачу, скільки всього хорошого я вже отримала, і знаю, що ще чимало приємностей чекає попереду. Це і робить нас щасливими!»

* * *

Американська мрія - поширена у США доктрина, загальнонаціональна ідеологія про те, що кожна людина, котра володіє здібностями, енергією та працьовитістю, здатна чесним шляхом домогтися успіху в житті, стати добропорядною та заможною.

Районна газета «Вісті Борзнянщини» №52 (9974) від 25 грудня 2021, Марина Гриненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: