Мобильная версия сайтаРодина, народжена фейсбуком
Тенденція останніх років така, що з початком інтернетизації суспільства все більше людей, вимушено чи просто за бажанням, надають перевагу спілкуванню онлайн. Почасти, коли ти сам живеш у малолюдному закутку чи рідні-друзі розлетілися по різних куточках світу, чи просто за станом здоров’я не маєш можливості навіть вийти з власної квартири, це справді чи не єдиний варіант поговорити, нехай і через екран монітора.
За таких реалій незвично і дуже приємно, коли відбувається зворотній процес: люди з інтернету прагнуть реальної зустрічі. Такий експеримент провела нещодавно фейсбучна спільнота «Що? Де? Коли? Борзна».
Об’єднані Борзною
Бажання поговорити не лише у коментарях під постами (повідомлення у інтернеті) визрівало вже давно. Насправді адміністратори цієї групи у спілкуванні й так вийшли за межі інтернет-сторінки. За два роки, що існує «Що? Де? Коли? Борзна», її найактивніші учасники стали настільки близькими, що різні ситуації чи власні проблемні моменти обговорювали приватно й у месенджері (мобільний додаток для обміну повідомленнями), й телефоном. Дружбі не заважало навіть те, що донедавна дехто один одного ні разу особисто не бачив.
«Борзна - не таке вже й велике місто, щоб зовсім нікого не знати, - говорить одна з адміністраторів інтернет-спільноти Ксюша Кордюк.
- Якщо ви з кимось і не знайомі, то, як мінімум, візуально або через спільних друзів точно знаєте людину. Тож, можна вважати, нас усіх об’єднує не просто спільна група у фейсбуці, а сама Борзна».
«До того ж, наша спільнота створена саме для приємного дружнього спілкування, - підтримує розмову ще одий адмін Таня Апанасенко.
- Ми - не стрічка новин, не маємо суто культурного чи історичного спрямування. Намагаємося не сперечатися через політику та релігію. Ми спілкуємося, створюючи один одному позитивний настрій».
«А це не може не об’єднувати людей, - резюмує Ксюша. - Якщо у них є спільні інтереси, вподобання, то ніщо не шкодить вільному спілкуванню. Сьогодні, приміром, на зустріч прийшли абсолютно різні за сферами діяльності люди: колишні підприємець і працівник торгівлі, держслужбовець і домогосподарка, маркетолог і майстер із відключення боржників по газу, вчитель-музикант і соціальний працівник... Та й за віком ми належимо до різних категорій, але це все насправді зовсім неважливо. Я, наприклад, уже давно не звертаю уваги на вікову різницю. Ми душею постійно молоді та маємо спільні погляди. І хоча сьогодні всі вперше опинилися в одній компанії, розмова радше нагадує зустріч давніх знайомих. Жодних бар’єрів».
Не кількістю, а душею
Ще ранньої весни Ксюша поцікавилася у «одногрупників»: чи хотіли б з кимось із інтернет-спільноти зустрітися у реальному житті за чашкою кави. Відгуків на публікацію тоді отримала чимало, тож зрозуміла -зустріч обов'язково має відбутися.
«Я до кінця не знала, у якому форматі та масштабі все проходитиме, - зізнається Ксюша. - Дехто з коментаторів жартував, що нам і центральної площі міста не вистачить, якщо прийдуть усі (а підпис-ників на даний момент у групі - 4 тисячі). Але ми й не мали на меті влаштовувати якусь багатотисячну акцію. Просто було цікаво побачити, хто взагалі відгукнеться на запрошення, наскільки у Борзні у цьому плані активні люди.
Зрештою, чимало бажаючих у останній момент спасували. А ось Віка Арендар навпаки відклала усі домашні справи, аби не пропустити зустрічі. Галина Шевчук взагалі зраділа, що відбуватиметься щось новеньке і цікаве. Тож нехай сьогодні нас небагато, лише дев'ятеро, проте зустріч подарувала нові знайомства і можливість зануритися у цю домашню атмосферу, що для мене дуже важливо. Адже вже п'ять років живу і працюю у Польщі. Там теж привітні і доброзичливі люди, проте мені дуже не вистачає нашого місцевого, борзнянського колориту».
«Я завдяки своїй роботі знаю багатьох людей, які виїхали за кордон, - підтверджує учасниця зустрічі Галина Толочко. - Америка, Греція, Іспанія, Ізраїль, можна ледь не всі країни перераховувати. їм дуже приємні і цікаві публікації про Борз-ну. Це - як довгоочікувана звістка з рідного дому. Перший сніг чи дощ у спеку, схід сонця над містом чи тінисті алеї... Коли вони бачать такі фотографії, то з’являється відчуття власної присутності. Ніби це під твоїми ногами рипить сніг або справді десь пахне бузком. Тому я, як маю гарний і романтичний настрій, час від часу публікую такі фото на сторінках. нашої групи».
«Це саме про мене, - зізнається ще одна учасниця спільноти Світлана Рагні. - Я народилася і виросла в Борзні, працювала тут на «швидкій», а 9 років тому вийшла заміж і виїхала до Естонії. Пам’ятаю, перший час навіть плакала, настільки самотньо мені там було. Все чуже. Люди інші. Там навіть за гостинні відвідування потрібно домовлятися заздалегідь! Уявити навіть не можна, щоб вони ось так, як ми, спонтанно зібралися за одним столом із малознайомими людьми. Поки ти живеш вдома, то не помічаєш і не цінуєш цього. А коли опиняєшся на чужині. Все пізнається у порівнянні. У Борзні я «відриваюся» у спілкуванні, намагаюся зустрітися з усіма знайомими. Навіть сьогоднішню зустріч організували саме на кінець літа на моє прохання, щоб я встигла приїхати. Я просто не могла її пропустити!».
Не пропустила зустрічі та жодного повідомлення улюбленої групи й Світлана Ярохно-Величко. «У мене не так багато вільного часу, бо маю чимале господарство, будинок, де робота ніколи не закінчується. Проте обов’язково, вранці та ввечері, я «зазираю» до своєї улюбленої групи. Бо точно знаю: там уже є щось цікавеньке. Я не пишу сама повідомлень, не роблю відео, проте під кожним постом залишаю приємний для автора коментар. Як можна ігнорувати людину, якщо вона намагалася підняти друзям настрій?».
«Я прокинулася вранці й подумала: «У мене сьогодні така відповідальна зустріч, а я чомусь зовсім не хвилююся», - посміхнулася наостанок Ксюша. - Мабуть тому, що збиралася зустрітися з тими, кого давно знаю, з ким останніми роками ділилася переживаннями та радощами. Я йшла на зустріч із рідними людьми. І мої очікування теплоти й душевності повністю справдилися. Тому впевнена: ми зустрічатимемося ще. Вигадаємо щось цікавеньке, якісь конкурси чи нагороди для найактивніших підписників. Можливо, зробимо чи організуємо щось корисне для Борзни. Адже у нас у кожного тепер є особлива підтримка і натхнення - наша фейсбучна родина».
Джерело: районна газета "Вісті Борзнянщини" №36 (9958) від 4 вересня 2021, Марина Гриненко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
