Сергій Маслов: «Громада має бути єдиною командою, яку не подолати»

Добавить новость

Вторник, 28 Сентября 2021 13:32  |  Просмотров: 4298

Сергій Маслов – голова Седнівської селищної ради. Він захоплений своєю роботою, дбає про розвиток громади загалом та всіх її структур зокрема. І робить велику ставку на туризм. Адже в Седневі й Черниші, інших селах територіальної громади є що показати і є можливості для креативної роботи в цьому напрямку і поступу вперед. А чом би й ні? Такий потенціал варто використати на повну.



Отож про життя Седнівської громади, здобутки та плани – в інтерв’ю з її очільником Сергієм Масловим.

– Сергію Миколайовичу, до свята Першого дзвоника ви підготувалися дуже серйозно. Першачкам вручили подарунки – наповнення до рюкзачків. А ще громада повністю укомплектувала перший клас НУШ...

– «Портфель школяра» ми подарували за рахунок селищної ради. Таке робимо щороку. Хочемо допомагати маленьким учням почати свої перші шкільні будні. Ми постійно комунікуємо з освітою. І знаємо про потреби школи. Бо дбати про молоде покоління дуже важливо. До того ж Седнівська громада й сама молода. Трохи більше року минуло, як ми об’єдналися. Держава всі повноваження освіти переклала на місцеве самоврядування. Тому ми одразу, оперативно, розпочали створення своєї комунальної школи. Забрали на баланс приміщення, нам передали також землю і все, що є на території навчального закладу. Бюджетним кодексом передбачено утримання педагогічних працівників з виплатою заробітної плати. Але ж не передбачено утримання технічних працівників, дошкільних закладів та сплату комунальних послуг за рахунок бюджету. Відтак ми змушені прийняти рішення, як оптимізувати постачання тепла, освітлення... І вирішувати, як утримувати цей заклад, аби він міг розвиватися. Наша громада невелика – лише 3600 людей у восьми населених пунктах. І на території громади один-єдиний навчальний заклад. Але ж який! Двома автобусами ми звозимо до Седнівської школи дітей із Черниша, Клочкова, Нового, Глібовки, а на майбутнє передбачаємо підвіз дітей із Макішина та Великого Дирчина, що на Городнянщині. Маршрут цього підвозу вивчається. А ми залучаємо державні кошти, аби придбати ще один шкільний автобус. За підтримки Президента працює програма «Нова українська школа». І ми вчасно подали до Міносвіти і науки заявку, щоби укомплектувати перший клас НУШ цифровою технікою. У ньому нині навчається 17 дітей. І, згідно з кількістю першокласників, нам держава обрахувала субвенцію. Вона розподіляється на 3 етапи: забезпечення цифровою технікою, дидактикою та меблями. Сума була виділена – 70 тисяч, але за умови співфінансування з громадою: 10% – від ОТГ і 90% – від держави. Сума невелика, тож ми не брали участі в тендерних закупівлях. А через зменшену процедуру придбали два сучасні ноутбуки, до них великий кольоровий принтер, проєктор та екран до нього. Тим самим забезпечили перший клас повністю. З меблів купили 17 найсучасніших парт, у яких регулюється висота, такі ж самі стільці – меблі-трансформери.

– Розкажіть про створення Седнівської громади.

– 13 травня 2020 року Кабмін підписав документ про створення нашої ОТГ. Керівником її став тодішній голова селищної ради. На той час я працював у ній інспектором військового облікового столу і паспортистом за сумісництвом, бо ще 2016 року Державний відділ реєстрації в Чернігівській області передав нам повністю облік та реєстрацію прописки.

А потім були перші вибори в громаді. Я пройшов, і наш депутатський корпус запропонував обратися секретарем. За мене проголосували. А в жовтні відбулися місцеві вибори. Я був серед п’ятьох претендентів на посаду голови селищної ради. Тоді ж відчув підтримку людей. Спілкувався з жителями наших сіл. Люди мене знали. Бо раніше ми разом із попереднім головою їздили територією майбутньої громади, розповідали їм про реформу децентралізації, говорили про перспективи об’єднання. Адже всіма коштами розпоряджатиметься громада, а левова частина податків (60% з фізичних осіб, зокрема) залишатимуться на місцях. Так і вийшло. Ми можемо передбачати свій бюджет, затвержувати, розпоряджатися ним, утримувати соціальну інфраструктуру. Вкладатися в освітлення, дороги...

– Який у вас бюджет і звідки маєте надходження?

– Згідно з Бюджетним кодексом, органи самоврядування мають на початку року приймати соціально-економічний план і затверджувати бюджет, щоби користуватися коштами протягом року. При цьому необхідно розробляти програму цільового використання цих коштів. У січні передбачено прямі міжбюджетні відносини Мінфіну і громади, отож ми створили свій окремий юридичний фінансовий орган зі своєю печаткою, аби отримувати свій бюджет та розпоряджатися ним. Відтак прорахували надані цифри, зіставивши з минулорічними, і затвердили бюджет – 18 мільйонів гривень. Отже, власних надходжень маємо 5 мільйонів. Інша частка наповнення – із трьох основних напрямів. Перший – фермерство та велике агровиробництво. Другий – податки з малого підприємництва, третій – туризм. Коштів від останнього поки що не дуже багато, але ми маємо план розвитку туризму й інтенсивно опікуватимемося цим напрямом. Тим більше, галузь перспективна. Пандемія і локдауни показали, що люди хочуть більше часу проводити на свіжому повітрі, на природі. І сьогодні до Седнева стало приїздити народу вдвічі більше. У моїй передвиборчій програмі було сказано про створення комунального підприємства, яке би надавало різні послуги, у тому числі й туристичні. КП ми створили. Але у нас поки що немає техніки... З травою, в тому числі й на кладовищах, у нас справляються спеціальні працівники, у них є бензокоси. Але техніка потрібна для розчистки доріг узимку, вивозу сміття та інших серйозних робіт. Поки що ми проводимо конкурси і винаймаємо юросіб та використовуємо їхні послуги. Загалом, комунальне господарство має займатися й прибережною смугою річки Снов. У нас є розробка документації, аби зробити там зону рекреації, облаштувати пляж, зручне паркування, встановивши роздягальні, гойдалки, альтанки. Й надавати відповідні послуги. У майбутньому можна організовувати сплав на плотах, байдарках...

– У вас величезні туристичні можливості. І треба швидко зайняти цю нішу, аби тим не скористався хтось інший. Адже є країни, котрі практично живуть за рахунок відпочинку та туризму.

– Так. У нас компактна громада, вона має прекрасне розташування і величезну історію. Зараз із екскурсоводом ми розробляємо туристичні маршрути. Ми об’їхали наші села, подивилися всі збережені пам’ятки та цікавинки. І вже знаємо, що унікального можемо показати в кожному селі. Із родзинок, наприклад, варто запропонувати крафтову кухню в кожному населеному пункті. Люди вже навчилися, як це робити безпечно й красиво. Особливо популярні сьогодні продукти молочні та бджільництва. І ми вже маємо від цього невеличкі надходження – соціальні благодійні внески. Думаємо також зробити в Седневі шлюб за добу, попередні домовленості є на рівні Мінюсту. Адже у нас чудові локації – садиба Лизогубів, альтанка Глібова. Можна замовити виїзну церемонію, зробити красиву фотосесію.

– Якщо громада невелика, то вона може співпрацювати з сусідніми, робити спільні проєкти.

– Три громади-сусідки, Седнівська, Тупичівська і Городнянська, підписали Меморандум про співпрацю. Ми виграли грантові кошти від німецької програми DOBRE на облаштування інформаційно-туристичного центру в нашій громаді, який би надавав різноманітні туристичні послуги, в тому числі й екскурсоводам навіть усієї України. З кожної громади буде свій представник у цьому центрі. Приміщення теж є, воно відремонтоване за грантові кошти, там встановлено сучасну техніку, кондиціонер, освітлення. У центрі є можливість проведення круглих столів, інших заходів.

– Пане Сергію, це інноваційна туристична історія. Іншим громадам варто би взяти таке за приклад... До речі, а ви місцевий? Бо дуже переймаєтеся і містечком, і всією громадою.

– Народився я в Козельці, а навчався в Чернігові. Коли мені було 9 років, до нас приїхав представник із кінного заводу, з Черниша. І зацікавив кінним спортом. І я, дев’ятирічний хлопчак, тричі на тиждень автобусом їздив до Черниша та займався кінним спортом. Тому й досі в мене залишилася любов до цих занять і коней. Потім я захопився біатлоном, пам’ятаю тренувальні марафони Чернігів-Седнів. Коли я став працювати, то купив у Седневі невеличкий будиночок, якому 100 років, відремонтував його, облаштував, провів газ. І залишився тут жити, у цих прекрасних місцях. Їздив до Чернігова на роботу. Працював у міжнародній компанії. З початком війни вона переїхала до Мінська. А я познайомився із Седнівським селищним головою, він запросив мене на роботу.

– І ким ви стали працювати?

– У мене чотири освіти. Перша – технік-технолог мікроелектроніки. У 1996 році я закінчив Чернігівський радіомеханічний технікум. Друга – менеджер-економіст (Чернігівський інститут економіки та управління). Третя – керівник-оцінщик (Київський інститут оціночної діяльності). І четвертим вишем став Національний університет «Чернігівська політехніка», факультет: публічне управління та адміністрування. Дуже вдячний долі, що моїм викладачем у магістратурі був колишній очільник області Микола Петрович Бутко. Моя дипломна робота називалася «Реформи децентралізації і розвиток Седнівської громади». І диплом цей я захистив з відзнакою.

– Тож вам сам Бог велів розвивати Седнівську територіальну громаду. А які пріоритети ви для себе визначили, коли балотувалися на голову селищної ради? Що ви пропонували людям?

– По-перше, головним я вважав і вважаю – наповнення бюджету. У мене в програмі пріоритетними напрямами були – аграрний та підприємництво. І одна для цього бізнесу важлива умова: аби платники податків чесно їх сплачували, як і акциз, оформляли свої земельні ділянки, а люди у роботодавців працювали офіційно. Третім напрямом, із важливих у нашій громаді, вважаю зелений туризм. І при цьому створення КП. Власне, майже все так і сталося.

– Туризм – це обов’язково інфраструктура. Облаштованість території, благоустрій, кафе і кав’ярні. Оскільки у вас поруч річка, то ще й зони відпочинку, пляж із альтанками, мангалами, спортивні майданчики поруч...

– Тут у нас є свої пропозиції. Обов’язково – ландшафтний дизайн. Дитячі майданчики у нас є, а дорослим поки що не дуже з цим пощастило. Тому треба зробити зону благоустрою, рекреацію, облаштувати відпочинкові зони, зробити доріжки, літні кав’ярні. Нещодавно ми з представниками Чернігова провели квест-форум задля визначення, можливо, екстремального маршруту. Спочатку були спортивні змагання чотирьох команд із орієнтування за компасом. Седнівську команду представляли депутати на чолі з головою. Нашою символікою було «I lоve Sedniv» та «Седнів – це перлина історії». Далі всі гуртом почали облаштовувати берегову смугу. Зробили мангал-зони, встановили альтанки та гойдалки для відпочивальників. Розчистили рослинність, поставили урни для сміття. Далі був наступний квест – перехід через річку на човні по мотузці (хто швидше). Зустрічали учасників козаки зі срібним підносом, на якому був козацький напій. А надвечір прибули барди, і всі насолоджувалися їхніми піснями. Наша команда, до слова, зайняла третє місце. Бо очільник команди більше дбав про постачання лопат, грабель та іншого інструменту й т.п. (усміхається. – Авт.).

– Це дивовижний квест. Без перебільшення. І це круто.

– Але є у нас і звичайна робота. Часом незавершена. Наприклад, освітлення на віддалених вулицях у наших селах. Ми це включили в програму. І знаємо механізми отримання коштів. Але! Ми провели сучасний швидкісний Інтернет. І тепер зв’язок є в найдальшому кутку. Також вчасно подали заявку на відшкодування коштів за Інтернет у Мінцифру. І нам відшкодували 250 тисяч грн. Селищна рада у нас із Інтернетом. Як і старостати, сільські клуби, бібліотеки. Тепер туди йде молодь. Адже там отримаєш будь-яку інформацію. А люди можуть вільно спілкуватися з родичами навіть із зарубіжжя.

– Туристи також оцінять ваш Інтернет-зв’язок. До речі, а вони можуть десь зупинитися на ніч? У вас є готель?

– У нас є Будинок творчості художників. Національна спілка художників України побудувала його, а років зо три тому зробила сучасну реконструкцію приміщення. На території є й кафе. Там можна залишатися ночувати, як у готелі. У Седневі є і приватний «Кінний двір». Там теж можна зупинитися.

– Видно, що ви на своїй роботі почуваєтеся творчо.

– Я її дуже люблю і завжди прагнув такої роботи. Також у мене є відповідні знання, я розумію, як вирішити ту чи іншу проблему. Бо розуміюся на місцевому самоврядуванні. Дуже вдячний попередньому голові, бо він передав мені свій досвід вирішення різних ситуацій, як треба справлятися з проблемами. Михайло Олексійович Шевчик не брав участі у виборах. Але я можу за потреби отримати від нього дружню пораду.

– Надання медичних послуг у громаді на рівні?

– У нас є свій центр надання медичної допомоги – Седнівська амбулаторія, є головний лікар, із яким укладено декларації. На жаль, у старостинських округах держава у зв’язку з реформою медицини не передбачила ФАПів. Тому ми прийняли рішення зробити там пункти тимчасового перебування. Таким чином зберегли приміщення, робочі місця і надання медичних послуг. Але все це тепер – на бюджеті селищної ради: й заробітна плата, й комунальні послуги. Проте людям добре. Адже медик у селі – то дуже важливо.

– Школа у Седневі гарна. У неї може бути прекрасне майбутнє, схоже на те, яке їй пророкували тоді, коли будували.

– У мене є бачення оптимізації цієї школи. Я спілкувався з потенційними інвесторами. Наприклад, актову залу можна використовувати навіть для міжнародних конференцій. У новому статуті ми все прописали. Так само, як і використання спортивного майданчика для змагань тощо. На жаль, у нас немає будинку культури. Тому приміщення для студій, репетицій можна знайти у школі, коли зробити окремий вхід.

– Пане Сергію, ви дуже натхненні роботою. А як ви відпочиваєте?

– Я живу на першій лінії біля Снову й електростанції. Коли знаходжу час, то гуляю зі своїм мисливським собакою, насолоджуюся краєвидами й слухаю спів птахів. Це дивовижний релакс.

– Не полюєте?

– Було раніше взимку. А зараз більше захоплююся фотополюванням. Це моє хобі. Можу до сусіднього села пройтися пішки, зустрітися з друзями й разом відпочити. Також у мене є друг, котрий купив невелику хатину в Черниші й нині переобладнує її під козацький стан. Адже козаки жили в Черниші, й це його бренд. А на гербі села підкови та коні. Покійний Олександр Кузьмич Овдій заснував там кінний завод, якого вже немає. Тому ми хочемо дещо надолужити, започаткувати туристичний маршрут Черниш-Седнів. Узимку пропонуватимемо катання на санях, влітку – на бричці. У Черниші вже є конюшня на 5 голів. І – російський рисак. Наступного року маршрут відкриється. Буде прокат коней і навчально-патріотична школа козаків.

Працюватимуть сучасні тренери, котрі займатимуться джигітовкою. Краєзнавець Іван Кирієнко, великий патріот Черниша, дуже радів, коли побачив, який буде цікавий «кінний» проєкт у селі.

– У кожної людини в житті є білі й чорні смуги. Як перетворюєте чорні на білі?

– Часом чорних справді буває чимало. Тоді я спілкуюся з людьми, друзями. І часто відтак починаю розуміти, що чорними вони тільки здаються. І все в твоїх руках.

– Традиційне запитання нашого видання – ваше життєве кредо?

– Не знаю, як щодо кредо. Але мій принцип такий: люди мають бачити й розуміти, що громада розвивається, створюються робочі місця, життя налагоджується, а всі вони – одна-єдина ефективна команда, яку не подолати.

Джерело: газета "Деснянська правда", Людмила Пархоменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: