Отець Тимон продовжує збирати кошти на відновлення церкви, у яку не посміли зайти росіяни
Православна церква України дозволила проводити Різдвяне богослужіння за новоюліанським календарем 25 грудня. Таке рішення (№19) було прийняте ще в жовтні за результатами засідання Священного синоду. Однак це не означає, що перенесення дати святкування Різдва (а вслід за ним й інших церковних свят) має бути негайним. За прогнозами митрополита Київського і всієї України Епіфанія, перехід триватиме близько 10 років: “Він має бути поступовим і мудрим, аби уникнути розколу серед українців”.
Коли буде нинішнє святкове богослужіння в одному з найдавніших (йому понад 270 років) храмів Чернігівщини Свято-Георгіївському, що в Седневі Чернігівського району, і в якому стані зараз його споруда, цікавлюсь у настоятеля отця Тимона.
- Богослужінь буде два. Вірян, які захочуть перейти на нову дату, запрошуємо до храму 25 грудня. А тих, хто Свят куватиме Різдво, як і раніше, за юліанським календарем (за старим стилем Авт.), - 7 січня, - повідомив священник.
Із Трьох седнівських храмів а Свято-Георгіївський поки що єдиний належить до Православної церкви України. А його настоятель (за паспортом він Тимур Блинець) за іронією долі, народився в росії.
- У місті Гдов Псковської області. Це на самому кордоні з країнами Балтії, - додає, ніби вибачаючись, що має якийсь стосунок до країни-агресора. Насправді наш рід має седнівське - козацьке - коріння. І батько, і я народилися в росіі через діда. Він проходив там строкову службу. Одружився і залишився жити там. Додому ми всією сім 'ею повернулися в 1990-му. Мені тоді було 11 років.
Один із його найяскравіших седнівських споминів - участь родини у відродженні Свято-Георгіївського храму. Підліток був настільки активним, що після закінчення школи земляки обрали його депутатом селищної ради.
- Добивалися реставрації храму і відродження Свято-Георгіївської парафії. Вона існувала до 30-х років минулою століття Відстоювали нашу церкву, коли її хотіли перенести до Пирогова під Києвом. Там би вона була однією з багатьох. А у нас - єдина, унікальна, збудована без жодного цвяха.
Відтоді церква не відпускала Тимура, чим би не займався: їздив на заробітки, працював менеджером у гіпермаркеті тощо. Тому з 30 років він став дияконом, а згодом Священником: отцем Тимоном, бо імені Тимур у святцях немає. Зараз настоятелю 43.
Заради церкви він відмовився від високооплачуваної роботи. Розпалася сім'я. Натомість отримав постійний неспокій: реставраційні роботи, на які держава на початку 2000-х врешті-решт виділила кошти, проводилися (і досі не закінчені) з численними порушеннями, і тепер кожна негода — загроза для будівлі.
- Брус не проконопачений, щілини такі, що можна просунути руку. Немає відливів, мокнуть і гниють дерев'яні стіни, руйнується фундамент. Узимку всередині завжди повно снігу. За обшивкою живуть кажани.
У 1967 році в храмі знімали епізоди фільму «Вій». Тоді виконавиця ролі Панночки Наталія Варлей мало не звернула собі в'язи. Незважаючи на те що труну, в якій вона мала літати по церкві, надійно закріпили тросами, що на актрисі під широким білим платтям був страховий пояс, прикріплений до спеціального штиря в труні, а систему випробувала чи не вся знімальна група, під час зйомок пояс несподівано ослаб і Варлей полетіла вниз із майже триметрової висоти. На щастя, актор Леонід Куравльов устиг підхопити її на руки. Навіть кіношники-атеїсти заговорили тоді про нечисту силу.
Піспя зйомок храм освятили. Отець Тимон припускав, що після цьогорічного вторгнення окупантів його доведеться освячувати під нечисті вдруге.
Однак такої потреби не виникло, бо всередину загарбники но зайшли жодного разу за всі 40 днів перебування в селищі. Неподалік стояла ворожа техніка, поряд заряджали “Гради”, рашисти ходили подвір'ям, та порога храму так і не переступили. Це при тому, що там щонеділі були відчинені двері, богослужіння проходили, навіть якщо нікого, крім рідних священника, у храмі не було. Віруючі боялися приходити, Отець Тимон, прізвище якого односельці бачили в списках активістів та АТОвців, що були у ворога, і сам добирався до храму (він стоїть на узвишші урочища Коронний Замок - там де й зародилося це давнє місто) таємними стежками.
За переказами, у Свято-Георгіївській церкві козаки Седнівської сотні освячували зброю, перед походами. Може здатися мастикою, та на думку багатьох вірян, окупантів, скоріш за все, “не пустила” до храму енергетика цього місця.
Храм не зазнав пошкоджень під час вторгнення, однак і далі руйнується. Настоятель самотужки латає фундамент, запінює дірки, обробляє обшивку протигрибковими засобами, але це не розв'язує проблеми, За попередніми підрахунками, на реставрацію потрібно щонайменше 6 млн. грн.
Церква (вона на балансі Управління містобудування та архітектури ОДА) включена до обласної Програми реставрації пам'яток архітектури національного значення. Програма пролонгована до 2023 року, та в умовах вмни надій на неї небагато. Тож отець Тимон звертається по допомогу куди тільки може - від прихожан до міністерств. Стан споруди нерідко ілюструє фотографіями. На одній а них він разом із білченям, яке народилася за обшивкою храму і випало з гніда всередину церкви. Це було перед Радуницею два роки тому.
Цього року (теж перед Радуницею) випало ще одне. Зараз обоє — Степан і Тося живуть у вольєрі вдома у священника.
На кошти, які вдалося зібрати завдяки небайдужим людям (внески були від 10 грн.), відремонтували й утеплили паламарню - приміщення, де зберігаються церковні атрибути.
Отець Тимон робить усе можливе, щоб зберегти давню святиню. Для тих, хто захоче долучитися, повідомляємо номер картки Свято-Георгіївської парафії в ПриватБанку 5169 3305 2467 6787
Джерело: газета “Гарт” від 22.12.2022, Марія ІСАЧЕНКО
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.