Де чернігівці знаходять другу «половинку»?

Добавить новость

Понедельник, 17 Августа 2009 13:13  |  Просмотров: 3504

Іспанська пара

Скільки б не було дівчині років, вона мріє про принца, весілля, білу сукню, обручку... Але знайти достойну (та й просто, пристойну) пару в наш час нелегко. Причина в тому, що багато молодих людей взагалі не думають про одруження. Переважна більшість хлопців, здебільшого, шукає т. зв. «легких» стосунків, невелика частина їх переймаються кар’єрою. А от серйозно думати про шлюб, це вже… вибачте.
Та й не треба все валити на хлопців, - дівчата теж різні трапляються. Тому налаштовані знайти свою другу половинку (а не тимчасову розвагу) використовують різні можливості, наприклад, Всесвітню  мережу Інтернет - сайти знайомств, сайти спілкування тощо.

Рано чи пізно кохання знайде вас!

Мені вдалося знайти дуже красиву пару, яка поєднала серця, дякуючи віртуальному спілкуваню. Моя співрозмовниця - директор туристичного агентства - 30-річна Олена Льядо-Клевак.
- Мій чоловік – технічний директор компанії «CIATESA» Франсеск Льядо, громадянин Іспанії. Ми познайомилися під час спілкування у чаті в Інтернеті більше двох років тому. Трохи часу і… було вже неможливо жити окремо. Тому й вирішили поєднати свої долі. Весілля святкували в Києві 27 березня 2009 року, зараз живемо в Іспанії, в Барселоні.
- Що запам’яталося з першої зустрічі? І як ви потім зустрічалися?
- Вперше він приїхав до мене в Київ на Великдень. На цілий тиждень! Ми ходили на балет, їздили за місто на шашлики, познайомилися з усім Києвом. А запам’яталося те, що… він мені запав у душу! Потім я до нього їздила навесні та влітку і ми мандрували усією Каталонією (саме Барселона якраз і є столицею цієї іспанської провінції). Потім він знову приїздив до мене влітку... Загалом сім разів бував в Україні у мене, а я тричі літала до нього в Іспанію.
- Чим відразу Вас привабив цей чоловік? Чим він відрізняється від наших українських хлопців?
- Ніжний, відповідальний, великодушний, розвинений, гарний, високий, інтелігентний, розумний, дуже добре ставиться до батьків, працьовитий.
- Які ж тоді, на Ваш погляд, українські хлопці?
- На жаль, наші молоді чоловіки виховувалися поколінням батьків, які в 90-ті роки займалися «човниковим» бізнесом. Більшість з них через матеріальні нестатки стояли на ринку, щоб прогодувати родину, і не приділяли достатньої уваги вихованню дітей. От і вийшло так, що більшість наших хлопців, як правило, або пихаті, або ж грубі егоїсти, котрі не бажають розвиватися та вдосконалюватися. Одним словом, у них немає стрижня. Тому багато наших дівчат змушені шукати собі достойну пару за кордоном, аби тільки знайти своє щастя.
Чесно кажучи, у мене в Україні було дуже добре життя: мої батьки, які любили мене, хороша робота, квартира. Я не шукала покращення умов життя, я шукала кохання!

Влітку найбільше хочеться

Чи дійсно дівчата мріють про пару за кордоном? Чи все ж таки є нормальні наші хлопці? Як знайомляться тут, у Чернігові? Щоб отримати відповіді на ці запитання я попрямувала до відділу реєстрації шлюбів Чернігівського РАГСу.
На літній період відпусток припадає найбільша кількість шлюбів. Навіть у будній день у приймальні були пари, які бажали побратися, тож і подавали заяви. Одні солідні і старші за віком люди просто на моїх очах стали молодятами.
Виявилося, що найбільший ажіотаж шлюбів припадав у цьому році на 1 серпня. На цю дату подали заявки більше 100 пар! Щодня працівники РАГСу приймають близько 30-40 заяв від бажаючих побратися.

Чернігівець і полтавчанка

Потрапили мені на очі і пари, які подавали заяви на одруження. Моя розмова з 21-річним чернігівцем Максимом Зайцевим, випускником Війського інституту Полтави.
- Як Ви познайомилися зі своєю нареченою?
- Ми познайомилися у чудовому місті Полтаві, де я навчався. Зараз забираю наречену, і ми разом їдемо до Києва, куди мене направляють на роботу.
Познайомилися ми у парку, де я сидів з друзями, пив пиво, палив, а якась дівчина (зараз це моя наречена) підійшла і сказала: «Молодий чоловіче, палити шкідливо!». Після цього я вже не палю та й пива майже не п’ю. Ми тепер разом. Кохаємо один одного.
- Скажіть, а скільки ви зустрічаєтесь?
- Вже сім місяців.
- Що вас підштовхнуло оформити відносини офіційно?
- Підштовхнуло те, що ми не можемо одне без одного жити. Вона з Полтави, я з Чернігова. Самі розумієте…
Наречена Максима, його ровесниця і медична сестра Яна Сельникович додала:
- Чому ми познайомилися? Це - доля, я так вважаю.
- Раніше Ви таким чином підходили до хлопців?
- Раніше ні, не доводилося.
- Ви не соромилися підійти до хлопця першою?
- Я навіть і не знаю. Я вірю в долю і вважаю, що це доля нас звела. Отже, так потрібно було.
- Чи плануєте Ви вінчатися?
- Так, обов’язково, але не зараз і не одразу.

Бізнесмен і викладач

А ось що розповів Роман Т., 27-річний приватний підприємець (наречені попрохали мене не писати їхніх прізвищ).
- Ми з моєю нареченою Катериною познайомилися в університеті на святі 1 квітня. Був конкурс, де потрібно було розчавити повітряні кульки животами. І ми в цьому конкурсі в парі брали участь. Взагалі, вона вчилася в іншій групі. Але до цього конкурсу ми навіть заочно не знали і не помічали один одного.
- Як Ви звернули увагу на дівчину?
- Ми виграли в конкурсі, а Катерина забрала всі подарунки (Роман при цих словах посміхнувся. – Авт.). Це було перше наше знайомство. Відразу звернув свою увагу на її очі, великі, красиві і зелені!
27-річна Катерина О., викладач:
- Я пізніше на нього звернула увагу і запам’ятала. Ми разом грали у спортзалі в баскетбол. Навчалися на факультеті фізичного виховання. Разом приходили на тренування до спортзалу і там бачилися. Після цього ми почали спілкуватися, зустрічатися періодично.
- Скільки років тому був цей конкурс і знайомство?
- Це було у 1999 році. Тобто, 10 років тому.
- Що Вас підштовхнуло побратися?
- Кохання, - відповів Роман.
- Ми не можемо жити одне без одного, - додала Катерина.

Полтавська пара

Чернігівська пара інкогніто

Ірина Чугаєва

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: