Війна - почуттям не перешкода
2 червня жителі с. Лузіки (частина с. Авдіївка) почули сигнали автомобілів і вийшли на вулиці.
- Що це? Що це? - запитували один у одного.» Хтось, знизуючи плечима, припускав, що це везуть солдатів через село, інші думали, що міняйли, але не сезон. Та врешті побачили весільні машини і щиро пораділи молодятам - нарешті, за багато років в селі весілля!
У подружжя Бушаїв одружується син Ярослав - військовий, який 23-річним у 2019 році підписав контракт і служив на Сході. У березні 2020 повернувся, а 24 лютого 2022 року знову став на захист своєї країни, боронив рідний Чернігів. Скільки щему, переживань і невідомості довелось пережити батькам. А як він мужньо обороняв Чернігів від окупантів. А далі знову бої...
Ярослав і Марина познайомились ще два роки тому у Чернігові у друга. Вона чернігівка, він авдіївський. Вона вчиться на прокурора у Харкові, він закінчив Остерський коледж. Працював за спеціальністю будівельником у Чернігові та Бречі. Кохання спалахнуло з першого погляду. Доказом цього є те, що син відразу познайомив батьків із своєю нареченою, приїхавши з нею в село. До війни планували розписатися.
Тому щойно вийшла така можливість - вирішили вже не відкладати, а узаконити свої відносини. Командування відпустило Ярослава додому на три дні. Перший - щоб підготуватися до весілля, другий - весілля, а на третій день провідати рідне село.
У середу подали заяву, а вже у четвер без черги розписувалися у Чернігові. Як і планували, наречена у весільній сукні, за традицією - благословіння мами з обсіванням зерном, була і фотосесія на пам’ять, але без пишних застіль. На важливій церемонії були присутні тільки батьки. А наступного дня молодят і сватів чекали Валентина Іванівна та Анатолій Федорович у Авдіївці з весільним короваєм і пишним тортом. І хоча весілля було скромним, а з гостей лише найближчі, Ярослав і Марина впевнені, що це найкраще весілля, яке тільки могло бути - весілля у їхній стихії, по-сімейному. Було дуже зворушливо, коли пару особисто привітав селищний голова Віктор Іващенко.
Молодята переконані, що цей момент закарбується у їхній пам’яті назавжди, і що про цей день вони неодмінно розповідатимуть своїм дітям та онукам.
За словами мами, весілля щось кардинально не змінить. Їхні сильні почуття вже перевірила війна, і досі проводить цей нелегкий іспит.
Марина дуже підтримувала Ярослава щирими словами, молитвою, допомагала і досі це робить. Адже всім відомо, як важливо чути найніжніші, найтрепетніші слова від коханої людини. Всі впевнені, що справжні почуття на відстані лишень загартують молодят і залишаться такими ж трепетними на довгі роки. І будуть вони підтримкою та надійним захистом один для одного на все життя.
А зараз найголовніше - вистояти. Бажаємо Ярославу і Марині Бушаям, які наважилися на цей важливий крок в умовах війни, здоров’я, достатку, довгого і щасливого життя у вільній та мирній Україні!
За даними Міністерства юстиції, від початку війни в Україні було зареєстровано 10 683 шлюби та народження 10 767 немовлят.
Олена КУЗЬМЕНКО
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.