Великий конструктор з невеликого села

Добавить новость

Пятница, 7 Августа 2009 17:40  |  Просмотров: 13759

Олег в кабіні трактора, складеного своїми руками

Олег Савченко може зробити косарку, саджалку, борону, верстат і… трактор

У шкільні роки в Олега Савченка прокинулися здібності до майстрування. Міг полагодити невеличкий автомобіль, розібрати і скласти якийсь складний механізм. Хоча товариші піджартовували: «Олеже, досить уже. А то виходить: ти більше ламаєш, ніж складаєш. А нам за тебе відповідай». Та Олег не полишив улюбленої справи. Ні, тоді, ні зараз, коли він уже зріла людина і визнаний майстер своєї справи.

Батько Олега до синового захоплення теж ставився байдуже: «Що хлопцю? Майструє і хай. Мине ще два-три роки і кине, забуде».
Коли Олег Савченко закінчив школу, став навчатися на механізатора широкого профілю у Корюківці при «Сільгосптехніці». З цього часу він ще серйозніше брався за конструювання і моделювання. У хлопця з’явилися ідеї, як скласти картинг, аеросани… Щось у них було своє, а більше, звичайно ж, брав із журналів. Не пропускав жодного числа «Конструктора і моделіста», «Техніки молоді», «Науки і техніки»… Дещо з періодики купував, інше в бібліотеці проглядав. Не просто перечитував - у його записниках залишалися принципові схеми збирання нескладних машин, послідовність налагоджування. Призбирував деякі запчастини, які були у використанні. Щось з них вдалося  реставрувати, деякий «непотріб» з різної техніки приносили товариші, знайомі. Дещо Олег знаходив на звалищах. Нічого з відшуканого не викидав. «Буде вільний час, почну складати», - думав. - Звичайно ж, для особистого господарства». Але за щось грандіозне не брався.
Спочатку у нього з’явилися механізми-саморобки, які допомагали овочі викопувати без ручної праці. Тоді вже і батько повеселішав: «Тепер я тебе зрозумів, сину. Ти можеш зробити таке, що й справді потрібне, дуже знадобиться. Умієш  конструювати, маєш здібності».

Слова батька підбадьорили, додали сил Олегові. Він уже трудився у господарстві, а  вечорами у вільні години робив креслення майбутньої машини, якій не страшне було б бездоріжжя. У цей період змінилася й поведінка в Олега Савченка. За ним це помічали товариші по роботі.
«Олеже, ти щось там задумав? Чи то якусь «тачку» скласти, чи купу металобрухту скрутиш, щоб людей у селі лякала. Викинь ти все те з голови, краще у вихідний на рибалочку подамося».
«Я добре подумаю, тільки з голови не викидатиму», - відповідав відверто.
«От і подумай-подумай, скільки вільного часу втрачаєш. На що, на якісь «бездєлушки»? А так би - перепочили разом, по чарчині біленької потягли б.
«Я не відмовляюся з вами посидіти біля ставка чи то річки, але пізніше…»
Олег не відступав від задуманого. На складання уже було витрачено більше місяця, тому що він прагнув мати досконалу машину. Кілька разів розбирав і заново складав.
«Олеже, та кинь ти цю залізяку. Не набридло біля неї лазити, крутитися, копирсатися, - порадив один зі знайомих. На цю репліку конструктор тільки й відповів, мовляв, «не набридло, навіть захоплює…»

 Коли з’явилися перші реальні обриси дивовижної машини, Олегові допомагав «рідний кум  Михайло Терещенко», як сказав умілець. Він теж добре розуміється на техніці. Тільки й підбадьорював Олега. Коли у того виникли «запчастинові проблеми», підказував, де можна придбати їх за помірну ціну. А ще за півмісяця незвичайну машину на базі мотора з мотоцикла на дев’яносто відсотків було зібрано.
«У що ж будемо «взувати» її? Розумієш, щоб їй не страшною була ніяка багнюка»,  -  стиха і сумним голосом промовив Олег.
«Як взувати? Ти щось не те…» - здивувався помічник.
 «Ну, шини потрібно. А їх, на жаль, нема», - на обличчі конструктора наче застигла гнітюча задумливість. Два дні сільський умілець походжав у своєму дворику без настрою. І нарешті раптово зринула думка: «Ага, пригадав… Можна ж використати камери з трактора Т-150, а їх одягнути у брезент»!

У наступні дні Олега Савченка бачили за регулюванням дивовижної машини, завершував… Виїхав з двору безпроблемно. Такому всюдиходу не страшні були  ні бездоріжжя, ні вуличне багно у Турівці, Високому, сусідніх селах, куди їздив. Узимку мчав він і по снігах у полі, по дорогах між селами, які вважалися непроїзними, забутими… Непрохідні болота і замулені річки міг переїжджати у будь-якому місці. Своїм всюдиходом конструктор плавав і по великому центральному ставку у Наумівці. Сюди на дивовижну машину приїздило подивитися, можливо, з півсела допитливих людей. Це чотириколісне диво не підводило навіть за будь-якої затяжної дощової погоди, – долав різні шляхи,  якими ризикували їздити колісними тракторами і машинами навіть водії з великим досвідом.
Олега Савченка багато хто знає у Наумівці як самобутнього конструктора–любителя, просто обдаровану людину. Він уже понад п’ятнадцять років конструює. Першою серйозною «технічною спробою», як каже він, у нього був трактор. Зовні це сільгоспмашина, схожа на австрійську, голландську сучасну і привабливу техніку.
«Цей зовні невеличкий тракторець складений з використанням двигуна автомобіля «Москвич», - розповідає його власник. - Міст і коробка передач – «газоновські».
Подружжя Савченків – Зоя та Олег – мають два гектари городу. Цікаво, що на ньому вручну ніяку роботу не виконують – усе механізовано. Раніше за власними кресленнями господар сам виготовив саджалку і копачку, і борони… Є косарка й механізовані граблі. Навіть картоплю обприскує, використовуючи свою надійну техніку.

У вільний від роботи час склав малий токарний та верстат заточування дискових пил, зварювальний апарат… Добре розуміє, що проживає у лісовому краї, а тому й зібрав верстат розпилювальний, зовсім мало схожий на пилораму. Конструкція його оригінальна, розпилює шестиметрові колоди.
Тож хто він у поліському селі - Олег Савченко? Мабуть, у першу чергу технічний умілець з неабияким даром. За професіями – механізатор, шофер, майстер–налагоджувальник, електрик, слюсар… А ще - просто людина з цікавим захопленням. Подібних йому навіть у великих селах мало де можна відшукати.

Сніжана Божок

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: