Тракторист Юрій Сапон уночі зустрів рись на дорозі
...У спеку збирати урожай важко. У кабіні трактора непросто витримати навіть молодим і загартованим. Тому в багатьох сільгосппідприємствах зміщують графіки, «пересуваючи» роботу на вечірній час, коли стає прохолодніше.
— Чоловік приходив додому близько півночі. Втомлений, перекинемось кількома словами — і спати. А недавно мало не з порога почав розказувати про пригоду, що сталася дорогою додому, — говорить Людмила Сапон з Іванькова, що на Коропщині.
— Юра і його колеги пізно ввечері їхали з роботи машиною. Повернули з Великого Лісу на Іваньків, і раптом водій різко загальмував. На дорозі, що між двома полями, стоїть рись. На автомобіль не реагує. Юра сидів на передньому сидінні і добре її роздивився. Казав: дуже красива, з китицями на вушках, із коротким хвостом. Невелика, кілограмів 30.
Таких пухнастих кішок зустрічали в районі Іванькова, Радичева, Розльотів, інших сіл, що багаті лісами й територіально входять до Мезинського національного природного парку, і раніше. Бачили також характерні сліди (задні лапи ступають точно по відбитках передніх) і зовсім поряд із населеними пунктами. У лісах знаходили туші косуль: рисі на добу достатньо 2,5-3 кг м'яса, решту впольованої здобичі вона залишає — завтра буде нова. Тим більше зараз, коли через заборону полювання популяція косуль зросла.
— Рисей теж? — запитую в. о. директора парку Володимира Сидоренка.
— Теоретично так має бути, адже з 1994 року рись внесли до Червоної книги України. Та, згідно з оприлюдненою інформацією сьогодні популяція цих тварин в Україні невелика — приблизно 500 особин. На жаль, ні Червона книга, ні законодавство, ні воєнний стан не в змозі зупинити браконьєрів. Вони використовують високотехнічне обладнання для вистежування — ліхтарі з дальнім світлом на потужних позашляховиках, тепловізори, нічні ціпи тощо.
Найбільше рисей залишилося в Карпатах. На Поліссі їх близько сотні. У нас диких кішок бачили в Коропській і Понорницькій громадах. Зараз можуть зустрічатися не тільки місцеві, а й мігруючі рисі. Вони тікають від обстрілів — шукають більш безпечні місця.
— Сам бачив минулого року, — розповідає очільник Радичівського старостинського округу Володимир Ященко. — Це було на шляху між Радичевом та Іваньковом близько дев’ятої вечора. Їду автомобілем, фари увімкнені. Побачив рись, коли був від неї метрів за 40. Зупинився, а вона стоїть собі посеред дороги і вухом не веде.
Про таку поведінку хижака доводилося чути і від місцевих жителів. Мовляв, бачили в лісі, коли ходили по гриби чи ягоди, — «киця» сиділа і спостерігала, «дивилася прямо в очі. але не чіпала».
— Таке можливо чи це перебільшення? — цікавлюсь у головного мисливствознавця Чернігівської області Миколи Пирога.
— Цілком можливо. Рись — розумний і розважливий хижак. Вона майже не боїться людей, але не нападає першою, якщо не бачить загрози для себе.
Недавно мені розказали історію, як дика кішка періодично приходила вечеряти до наших військових, які стояли в прикордонні. Погладити себе не давала, але співіснували дуже мирно.
Людина не є об'єктом нападу рисі. Виняток — коли тварина захищається, поранена або хвора на сказ. Тоді вона може зайти у населений пункт і напасти.
— Можете сказати, скільки на сьогодні рисей на Чернігівщині?
- Згідно з результатами останнього обліку чисельність диких тварин (проводився цієї зими. — Авт.) 44. Але ця цифра приблизна. Адже облік у мисливських угіддях здійснювався з дотриманням заборон та обмежень, встановлених на період правового режиму воєнного стану.
ДО ТЕМИ
Рисенята з'являються на світ незрячими і глухими, а їхня вага рідко перевищує 300 г. Дорослі самці важать плюс-мінус 30 кг, самки — 20 кг.
Свою симпатію рисі виявляють сильно вдаряючись лобами. У дикій природі ці тварини живуть 15-20 років. Через неприязнь до лисиць і куниць дикі юшки вбивають цих тварин, навіть коли ситі.
Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: рись, тракторист, Сапон, Коропщина, Іваньків