Два судимих Колі вкрали з приватного озера «Мерседес» з власником. Десять днів поїли хазяїна горілкою, самі каталися по Сумській області

Добавить новость

Понедельник, 12 Ноября 2018 15:48  |  Просмотров: 5284

2 листопада у Прилуцькому міськрайонному суді було перше слухання по справі 50-річного Володимира Ковальчука з Малої Дівиці Прилуцького району. Судять 32-річного Миколу Гетьмана та 37-річного Миколу Цурая. За незаконне заволодіння транспортним засобом та крадіжку.

«Двоє чоловіків без постійного місця проживання за попередньою змовою між собою, умисно довівши мешканця селища Мала Дівиця Прилуцького району до безпорадного стану, позбавивши його можливості активно чинити опір, проникли до автомобіля та заволоділи ним. Вкрали компресор «Зубр», який коштує 1203,93 гривні, і обміняли його на пальне», — повідомляє Прилуцька місцева прокуратура.

«Наче у поганій казці»

— Історія наче у поганій казці, — розповідає жінка Ковальчука, 54-річна Наталія Петренко, соціальний працівник. — Чоловік не працює, інвалід третьої групи, немає ноги. Носить протез. Три тижні як у лікарні. З протезом ходить з 1995 року. Ще по юності грав у футбол, зламав ногу. Переніс п’ять операцій. Пішло зараження, ногу довелося ампутувати. Родом з Рівненської області. Познайомились випадково. По телефону. Дзвонив до сестри, цифру переплутав, до мене потрапив. Разом ми вже 15 років. Мікроавтобус «Мерседес Бенц Спринтер» купили сім років тому. Чоловік машину дуже любить і береже. Хоч у мене є права, їздила на старій «дев’ятці», та за кермо «Спринтера» ніколи не сідала.

Чоловік затятий рибалка. 19 серпня поїхав на приватний ставок, що у селі Бубнівщина Прилуцького району. З ночівлею. їздив туди частенько. Із того, що вже знаю, ввечері випив трохи пива. А тоді до нього підсіли двоє. Запропонували ще спиртного. І щось підмішали. Бо Володя нічого не пам’ятає. Ні як виїжджав з того ставка, ні де був. На ставку так і лишилися речі, вудочка. На телефонні дзвінки не відповідав. А тоді і зовсім зв’язок пропав.

Почала його шукати разом з власником ставка. Вони теж переживали, щоб, не дай Боже, не впав у воду.

Знайшли Володю аж через десять днів. У поліцію в Прилуки чоловіка привіз власник того самого ставка своєю автівкою. Був у Брагинцях Варвинського району. За 90 кілометрів від Малої Дівиці. В якійсь хаті.

Зі слів чоловіка, з ним був власник будинку. Ті двоє лишили їм півтора літра горілки. Сказали: як Володя проснеться, напої. А його жінка поїхала на нашому «Спринтері» з крадіями. Чоловік дзвонив, просив повернути машину. А вони його «завтраками» кормили. Казали, то пальне скінчилося, то колесо пробили. Як тільки я дізналася, що чоловік знайшовся, а машини немає, подзвонила до поліції. Розказала, що і як, написала заяву на розшук автомобіля. Поліцейські вже знали, хто саме його вкрав. Через тиждень знайшли наш «Мерседес». Біля якогось кладовища. Тікали від поліції на велосипедах, які повкидали в салон ще на озері. «Спринтер» чотири дні стояв на штраф-майданчику, робили експертизу, а тоді машину віддали.

— Чого ж чоловік зразу не почав бити на сполох?

— Володя два роки взагалі не пив. А на ставку спокусився. Казав, що жалів їх. У одного четверо дітей.

Вони вже раніше судимі. У одного мати живе десь у Сумській області. В іншого — в Полтавській. Ото вони на нашому «Мерседесі» майже три тижні курсували з Полтави до Сум. В салоні були всі документи, паспорт Володі. 1300 кілометрів наїздили. Машину вбили. На ремонти вже пішло близько 30 тисяч. Продали компресор. Спочатку казали, що здали його. А тоді пішли в одказ.

Дзвонила жінка одного з крадіїв, просила забрати заяву, пожаліти. Тоді погрожувати почала. СМСки присилали і чоловіку, і слідчому. Пригрозив, як ще раз подзвонять чи напишуть, відкриють ще одне провадження за погрози. Тоді перестали. На компенсацію ми не надіємось. Що з них взяти?

«Сказав: «Підставили мене»


Юлія Щербакова з синами від першого шлюбу Ізмаїлом та Давидом (справа)

34-річна Юлія Щербакова, співмешканка Миколи Гетьмана, одного з крадіїв, живе в Яблунівці Прилуцького району. По двору бігає коза, за нею маленьке порося.

— Випустила, поки ще тепло, — усміхається жінка. У хаті на дивані з пультом у руках сидять 8-річний Ізмаїл та 7-річний Давид. 2-річний Матвій та однорічний Тимофій сплять у іншій кімнаті.

— У нас два тата, — розказали малі, коли почули, що питаю про Гетьмана і крадіжку.

— Які два? Той не рахується, — махає на малих рукою Юля. — Розлучились з Віктором через горілку.

— Коля також п’є.

— Раніше не пив і не курив. Був віруючим. І я була такою. До церкви ходили.

— Що у вас пішло не так?

— Сама не знаю. Біди почались, як привів свого товариша Колю. Він також сидів.

Мій Коля із Сумської області. Познайомилися три роки тому. Працював у Прилуках охоронцем. Стали разом жити. Влаштувався на ставок охоронцем. У той день заступив на зміну. Був там і Цурай, і власник машини. Утрьох вони там напилися. Спочатку власник машини їх пригостив, наступного дня вони його. І далі поїхали гуляти. З роботи, виходить, Коля мій втік. Власник машини їхати не міг. Віддав ключі Цураю. Мій Коля на машині не їздить, немає прав. Поїхали в Брагинці до любовниці Цурая. Звать її Люда.

Я наймала машину, їздила до них. Люда сказала, що машину ніхто не крав. Ключі власник віддав сам і сказав, щоб з автівкою все було нормально. Людиного чоловіка відправили в магазин за горілкою. А самі поїхали кудись. На тиждень. Казали, їздили до брата в Сумську область.

Заяву до поліції писав не хазяїн машини, а його жінка. А він п’янствував у Брагинцях тиждень. 28 серпня приїжджав до мене з власниками ставка. Був нетверезий. Просив повернути машину. Наступного дня до мене приїхала поліція. Я розказала, що вони у Сумській області. Так їх і знайшли. Спочатку повезли на Прилуки, тоді на Чернігів. Як був у Чернігові, дзвонив мені. Сказав: «Підставили мене». Скільки Колі світить, не знаю. Але його треба витягти.

— Може, ну його? Знайдете нового. Він же судимий, не скоро вийде.

— Не хочу нового, мені цей треба. Перший раз був судимий, наче, за розбій. У нього є державний адвокат. Дала йому три тисячі гривень. Більше немає. Але він щось не очень. По інтернету вийшла на депутата. Обіцяв розібратися: як не винуваті, допоможе витягти.


Несподівана дружба. Коза і порося Юлії Щербакової пасуться у дворі, поки тепло

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №45 (1695), 8 листопада 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: