«Крохмаль – така мудоханка!»

Домашній крохмаль з картоплі робити довго. Це не те що пішов у магазин і купив. Але домашній крохмаль і смачніший, і корисніший. Білий, ніжний, рипучий, як сніг у морозець. Як такий робити, запитала у селі Миколаївка Менського району. Там і картопля добре родить, і люди неліниві.

Розказує і показує 73-річна Ганна Лучко.

«Сідаєш на ослін, наче на коня»

— Коли стерли першу картоплину на крохмаль?

— Як дівкою була. У 18 чи 17, бо у 20 заміж пішла. Сідаєш на ослін, наче на коня, притискаєш тертушку здорову — і двома руками угору-вниз, угору-вниз. Важко було, але ми втягнуті були у роботу. Теперішня молодьож більш ніжна. Я із 12 з половиною років пішла корову доїть. На фермі все життя пропрацювала. І ноги вклалися, і руки. Суглоби болять. Але й тепер тримаю корівчину, порося, качок, курей.



Розповідає Ганна Лучко.

1. Беремо картоплю. У мене росте «белароза», «роко» і «гранада». Добре родить. Миємо. Добре миємо. Як свиням. Висипаємо у балію, чи корито, чи миски широкі. Кочергу беремо і мішаємо бульбу. Брудну воду зливаємо. Виковирюємо черв’ячків, вирізаємо гниле. І хай трохи підсохне.

2. Оставимо у велику миску тертушку. Тремо нечищену картоплю.

Вслухаюся у рівномірне тертя. Ніби дошку пиляють.

— Скільки ж це її треба, — слідкую за рівномірними рухами Ганни Григорівни вгору-вниз по тертушці. — На деруни потреш — руки болять.

— А ми терли, по три корзини стирали! Треш-треш, треш-треш...

Беру до рук картоплину і я.

— Беріть велику, щоб руки не дьоргались, — вчить господиня. — Тримайте, щоб не вискочила.

— Головне, щоб не стерти пучку, — кажу.

— Як тернеш, буває, так із ногтем летить. І отут на великому пальці, буває, постираєш, а таке ж болюченне воно. Треба і берегтися, і добре старатися! Получається, — хвалить. — До кінця не дотирайте. Дарма, не пропаде, свиням буде.

Як три-дві корзини картоплі стреш, буде половина ночов.

• знай!
  

— Що робити, щоб пучку не стерти?

— Найкраще терти в блендері чи кухонному комбайні, — каже Ганна Лучок. — Як худобі буряк тру, надягаю тряпчані перчатки, гумові рвуться.


Тремо

3. Наливаємо води у натерту масу. Мішаємо.

4. На ночви чи миску, де лежить натерта картопля, кладемо дві палички отакі, — показує. — Ставимо на них решето. Кладемо натерту картоплю в сито. Мішаємо, промиваємо. Добре промиваємо, разів три.

Перший раз — від жмиху. Жмих, який на ситі, відкинули, крохмаль із водою відстоюється. Зливаємо воду. Крохмаль лишається на дні. Злиту воду буде корова пить. І жмих у піч поставлю, припечеться — корові віддаю.


Будемо цідити

Другий раз промиваємо сам крохмаль, перемішуємо, чекаємо, поки осяде. Знову змиваємо воду.

І третій так само. Як світла вода, тоді вже все, більше не миємо. Скільки б разів не мили, вода буде рижувата.

Хай хвилинок 15 постоїть.

5. Верхній шар, рижуватий, знімаємо окремо, сушимо. Теплої осені — надворі. Холодної та дощової — на печі. Верхній шар — для фруктового киселю. А для молочного, для млинчиків — нижній шар. На черені розстилаємо простирадло чи попонку. Перетираємо під час сушіння, щоб грудками не брався. Раніше банок не було, у торбочки ссипали. Тепер у банки.

Колись по три банки трилітрові у запасі на всю зиму натирали. Оце така мудоханка була. Для трилітрової банки (це приблизно, дивлячись, як зітреться, як процідиться) треба було стерти корзину картоплі під саму дужку.

• готуємо
  

Млинчики з крохмалю

— Прозорі млинчики, аж тягнуться, — апетитно розказує Ганна Григорівна, аж слинка в мене тече. — Та додай туди яєць, масла, то ой смачно. Чернігівські онучата як приїдуть, їх чекає картопля, тушкована в печі, і млинчики. Кажуть: «У вас, бабо, вони найсмачніші!»

Я і сама люблю їх на сніданок з кавою. Діти вівсянку їдять, а я не можу. Тягуча, мене відвертає.

Тісто на млинчики як на звичайні млинці з борошна. Молоко, яєць доволі вбити, сіль, цукор. Але замість борошна — крохмаль.

У мене вони і зараз є в морозилці, — показує пакет. — Люблю без начинки. Неначинені, маслом помазані. Спекла, згорнула, порізала. Складаю в каструльку, перекладаю маслом. І в піч, чи в духовку, чи на водяну баню поставила. Що не з’їли — у морозилку. Морожені просто розпарила.

Галушки з крохмальних млинчиків

— Якось шестилітрове відро наколотила — день пекла, — розказує бабуся. — На столі гірка млинчиків. Тоді порізала трикутничками дрібненькими, ромбиками. Соломочкою можна порізати. Будь-якої форми. Підсушувала на печі, на черені. Газету розстилаю (отак можна використати «Вісник 4»). Воно пеклося на жиру. Як на простирадло на черінь висипати, не відпереться. А де їх набратися, простирадл? Добу чи дві, щоб сухенькі стали, як вермішель. Захочеться смачненького: літр молока, жменю галушок укинула — і вистачає з мене на день.

Галушки можуть бути з борошняно-крохмальних млинчиків. Три ложки крохмалю, три борошна. Можна як млинчики їсти, а можна й галушки.

Запечений сир

Сир печу. Ложка крохмалю і ложка борошна, два яйця, мисочку сиру, ванілін. Це як запіканка по-міському.

• кисіль. Як правильно зварити
  

Поминальний

— На поминки у нас варять кисіль і кашу густу пшоняну. Це найголовніші страви. На трилітрову каструлю кладу три ложки крохмалю. У півлітровій банці добре розмішати ці три ложки, щоб не було грудочок. Розмішану однорідну масу повільно лити у киплячу воду, заварювати. Покипить кілька хвилин, і готово. Буде густий. їсти ложкою, з тарілок чи мисок.

На свіжих ягодах-фруктах, на морожених, на сушці

— Кисіль може бути ягідний, яблучний. Зимою можна варити на сушці. Можна у киплячу воду додати варення або свіжі ягоди.

Тепер варять з мороженими ягодами. Я цьогоріч ніяких варень не варила. Морозила.

Морозильна камера самих ягід, — показує господиня. — І на мою одну душу, і на дітей, і на онуків. Тепер із банками діло кінчилося. То колись вариш-вариш. Варення по 100 літрів варила, і йшло на сім’ю. Шестеро дітей (одне маленьким у рік і два місяці померло), ми з чоловіком, дід і баба.

Щоб пити

Кисіль ріденький: на три літри одну-дві ложки крохмалю.

Молочний

— У молочний додаю ще яйце. Молоко у каструлі закипає, у цей час у банці або в чашці збиваю два яйця, додаю крохмаль і цукор, трохи молока. Іще я люблю ванілін, його додам. Розмішую яйце із крохмалем, молоком. І цю однорідну масу вливаю у кипляче молоко, помішуючи його. На трилітрову каструлю три ложки крохмалю.

Молочний кисіль зварила, розсипала у мисочки, поставила на стіл. Не розводжу молоко, бо буде водянисте по боках у мисочках.

Кисіль найсмачніший у перший день, свіже є свіже, та і назавтра можна доїдати.

• лікування крохмалем
  

Від опрілостей

— Крохмаль добре гоїть опрілості, — ділиться досвідом. — Свій крохмаль пользитніший. На заводі, буває, і гнила попадеться. Картоплю перемили всю, і мелють, сушать. У крохмалі, особливо домашньому, більше корисних речовин. Тому він лікує краще. Зранку помитися, потертися крохмалем. Під пахвами, жінкам під грудьми і там, де треба. День ходити. На вечір знову помитися, потертися.

Від проносу

— Колись я працювала на фермі. Коропа розтелиться, а теля запроносило. Кип’яченої води, жменю крохмалю розбовтала. Теля через спеціальну соску телячу випило. Пронос минає. І сама, бувало, пила такі ліки, теж помагало.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №43 (1693), 25 жовтня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.