Серце Вікторії не билося 25 хвилин, а потім запульсувало знову
Серце Вікторії не билося 25 хвилин, а потім запульсувало знову
Вроджену ваду серця — вторинний дефект міжпередсердної перетинки — 31-річній Вікторії Колісніченко ушили в центрі серцево-судинної хірургії Чернігівської міської лікарні №2.
Апарат штучного кровообігу міська лікарня №2 отримала в користування з державної установи «Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України».
Це треба вміти!
Вікторію Колісніченко оперували хірург Олександр Осадчий, асистенти Микола Шульга та В'ячеслав Рибачук, анестезіолог Олена Левицька, перфузіолог (лікар, який забезпечує штучний кровообіг) Володимир Бобров, операційна сестра Катерина Степаненко.
Пацієнтка Вікторія Колісніченко — із міста Гола Пристань Херсонської області. Оперуватися в Чернігів її направили херсонські кардіологи, які особисто знають хірурга Олександра Осадчого.
У Чернігові 56-річний Олександр Осадчий працює четвертий місяць. Кандидат медичних наук, доцент. Сім років завідував відділенням серцево-судинної хірургії київської Олександрівської (донедавна Жовтневої) клінічної лікарні, 12 років працював у Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця на кафедрі хірургії з курсом грудної та серцево-судинної хірургії. 17 років — в Інституті Амосова, у відділенні набутих вад серця та у відділенні вроджених вад серця. Виконав більше тисячі операцій з апаратом штучного кровообігу, в тому числі рідкісні втручання. Скільки виконав операцій з приводу дефекту міжпередсердної перетинки, каже, не рахував. Може, сотню чи півтори, може, більше.
Визначний хірург обрав Чернігів: ура!
Що цьому передувало?
— Чому спеціалісти з Києва приїхали працювати в Чернігів? — запитала головного лікаря міської лікарні №2 Володимира Фаля.
— Микола Шульга в Чернігові давно, з кінця 80-х. Має житло, сім'ю. Вони з Осадчим друзі.
За словами Олександра Осадчого, його сім'я мешкає в Києві. Дружина працює в Інституті кардіології ім. М. Стражеска. Приїхати в Чернігів спонукало кілька приводів. Запропонував Микола Шульга, з ним у 1986 році разом розпочинали кар'єру в Інституті Амосова. Запросила адміністрація лікарні. Осадчого зацікавила пропозиція працювати у Чернігівському центрі серцево-судинної хірургії, розширити види хірургічних втручань. З Осадчим погодилися приїхати колеги по Олександрівській лікарні — анестезіолог Олена Левицька, перфузіолог Володимир Бобров. Важливо те, що Чернігівська міська лікарня №2 співпрацює з Інститутом Амосова, користується безпосередньою підтримкою завідувача відділення хірургічного лікування вроджених вад серця Інституту Амосова, члена-кореспондента Національної академії медичних наук Василя Лазоришинця.
Олександр Осадчий винаймає квартиру.
— Якийсь час пожити без сім'ї — це інколи й на користь, — усміхається.
У Чернігові дешевше
Вікторія Колісніченко із сусідкою по палаті у відділенні кардіології
Пацієнтка Вікторія Колісніченко, методист відділу освіти Голопристанської районної державної адміністрації, вже дома, почувається добре.
— Виписали на дванадцятий день після операції, — розповідає по телефону. — Дуже сподобалось у вас у лікарні. Гарний персонал. Олександр Ілліч (Осадчий) як таточко, турботливий.
— Вам говорили, що це перша операція в нашій лікарні з апаратом штучного кровообігу?
— Потім сказали, коли я вже ходила, бігала, усміхалась.
У лікарні Вікторію підтримували й домашні.
— Спочатку зі мною був чоловік Андрій, він працює менеджером у банку, — продовжує. — Потім приїхала свекруха Олена Володимирівна. Свекор — військовослужбовець, колишній афганець, був дома.
— У яку суму обійшлася операція (операційний пакет, ліки на післяопераційний період)? У Чернігові, певно, це дешевше, ніж було б у Києві?
— У Києві, говорили, подібна операція може обійтися хворому 30-40 тисяч гривень (на сайті київської приватної клініки вартість хірургічного лікування вроджених вад серця у дорослих з використанням апарата штучного кровообігу (пакет «все включено», тобто з проживанням, харчуванням) — до 50 тисяч гривень. — Авт.). Ми витратили п'ять-шість тисяч гривень.
— Погуляти встигли по місту?
— Ви знаєте, ні, — сміється. — У нас така історія вийшла. Одяг замкнули у камеру схову в підвалі. У вихідні з чоловіком думали погуляти, а в підвалі все під сигналізацією, не відкривається. Тож Андрій погуляв, храми подивився, я — ні. Доведеться приїхати до вас безпосередньо на прогулянку. У вас багато дерев'яних будівель, у нас, на Херсонщині (Вікторія родом із Скадовського району, центру курортної зони Херсонщини), такого нема, для нас це дивина.
На серце наклали латку
Сутність операції, яку зробили Вікторії Колісніченко, в усуненні вродженої вади серця.
— Вікторії зробили пластику міжпередсердної перетинки, — говорить Олександр Осадчий. — Отвір був діаметром до чотирьох сантиметрів (3,5 на 1,5 см), його зашили, наклавши латку, висічену із перикарда, фіброзної оболонки навколо серця.
Якщо дефект перетинки невеликий, його просто ушивають. Якщо великий, ставлять латку. Перше роблять нечасто, бо коли серце починає працювати, воно збільшується в об'ємі, перегородка розтягується. Тож латку з перикарда ставлять у 90 відсотках.
Уся операція із штучним кровообігом тривала 45 хвилин. 15 хвилин — операція в самому серці, коли ушивали дефект. 25 хвилин була перетиснута аорта. Відбувалася паралельна перфузія, тобто штучний кровообіг.
Вроджену ваду серця у Вікторії Колісніченко виявили у дорослому віці. Вона довгий час лікувалася від пневмонії, тож шукали причину.
У хворих із дефектом міжпередсердної перетинки пневмонії бувають дуже часто, — пояснює Олександр Осадчий. — Створюється застій у легенях, вони переповнюються кров'ю, яка йде із правих відділів серця не в тому напрямку. У лівому передсерді тиск більший, ніж у правому, через отвір (дефект перетинки) кров тече назад, потрапляє не у великий кровообіг, а в легеневі тканини.
Дефект міжпередсердної перетинки — одна з найпоширеніших вроджених вад серця, — продовжує лікар. —Він викликає об'ємне перевантаження малого кола кровообігу. Дефект міжпередсердної перетинки виявляється зазвичай при ультразвуковому дослідженні.
— Як проходила реабілітація пацієнтки?
— Практично без ускладнень, — говорить хірург. — Після операції чотири години здійснювалася штучна вентиляція легень. Протягом восьми годин проводилася зовнішня кардіостимуляція.
У відділенні інтенсивної терапії Вікторія Колісніченко пробула, для ретельнішого нагляду, чотири доби. З реанімації перевели в кардіологічне відділення №1.
— Звичайно, нам було складно, — говорить кардіолог Людмила Борисенко.—Адже це перша наша хвора, якій проводилась операція на зупиненому серці. Вікторія — молодець, була оптимістично налаштована із найпершого дня.
* * *
Апарат штучного кровообігу вперше застосували у США у 1953 році, його винайшов кардіохірург Джон Пббон.
В основі апарата — роликовий насос. Його винайшов американець Майкл Дебейки у 1933 році. Роликовий насос із швидкістю 2,5 літра на хвилину, не травмуючи еритроцити, зберігаючи стерильність, робить безперервний кровотік.
У 50-60-х роках апарат штучного кровообігу розробили в Радянському Союзі. Безпосереднє відношення до його розробки мав Микола Амосов.
Апарат штучного кровообігу використовується разом із охолоджуючим апаратом. Адже операції проводять при зниженій до 28-30 градусів Цельсія температурі тіла. З кожним градусом пониження температури зменшується потреба тканин у кисні.
Приблизно 40 відсотків хворих, яким показане хірургічне втручання на серці, потребують використання апарата штучного кровообігу.
Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №21 (1463)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.