Жеребець Вітерець побив, покусав та ледь не вбив 77-річну Зінаїду Шкут

Добавить новость

Четверг, 17 Апреля 2014 16:39  |  Просмотров: 2857

У неділю, 30 березня, у селі Піщанка Щорського району 9-річний жеребець Вітерець побив, покусав та ледь не вбив 77-річну Зінаїду Шкут. Жінка хотіла розплутати тварину, яка замоталася навколо дерева. Тоді ж повісився господар Вітерця Віталій Шеремет. Кажуть, не зміг пережити, що через нього згоріли дві піщанські хати.




«На подвиги, дєвки, потягло»

Зінаїда Йосипівна близько тижня провела у Щорській районній лікарні. Зараз уже дома. Все ще накульгує. Синя опухла нога, синці на спині. Забита права рука підвішена до шиї хусткою.
— Та жодного перелому, — хвалиться старенька. — Тільки ушиби велікіє.

Події того дня пам'ятає фрагментами.
— Піч затопила, попоралась. Тоді вийшла на вулицю. Аж Віталій Шеремет приїхав із Жоведі (сусіднє село). Вітерця прив'язав.
Віталик мені часто помагав тим конем: і навоз возить, і дрова, і заволочить.
Тоді пішла до сусідів, вони біля мене тепличку робили. Аж бачимо — трава горить, — Зінаїда Йосипівна показує за вікно, де за кількадесят метрів від дому велика площа вигорілої трави. — А вітер піднявся. І туди горить, і сюди горить. Не знаєш, куди бігти.
Давай ми з сусідами тушить, щоб хоч до наших хат не дійшло. Хто лопатами бив, хто гілками сосновими. Пожарних визвали.

А тоді я пішла знову туди, де конь стояв. Наче потягло що мене. Дивлюсь, а він заплутався навколо дерева.
Я до нього. Хотіла розплутати. Нагнулася, а він, мо', пожара злякався. Збунтувався, давай бабу товкти. Та й кусав. Я вдягнена була. Але досталося.
Аби Валя не йшла, то він би мене живою не випустив. Кінь мене мордою бив. Сперва за голову ухватив. Я трохи одлізла од нього. А втікти не можу. Він мене до землі притис.
Як кусав, то думала, що конець. Я дояркою 13 год пропрацювала. Ні коров, ні коней не боюся. І цього коня я знала. Він, бувало, пасеться, одорветься, я його спіймаю, прив'яжу.
Я так кричала! Думала, злякається та сам мене кине.

— Непритомніли?
— Не пам'ятаю. У мене був такий шок, що навіть нічого не боліло сперва. Я ще доктору кажу: нащо ви мене забираєте. У мене нічого не болить.
Мені всі кажуть: чого ти пішла. А ви б не пішли? Це ж конь. У селі без нього не можна. Не думаєш, що буде далі. Ідеш рятувать. У нас же у Піщанці взагалі коней немає. Цей із Жоведі приїздив.
У мене пригод хватало. Декілька пожеж потушила. Я пожарами налякана добре, а з худобою смело обращалась. І в лікарні у Щорсі медсестри питали, чого я до того коня пішла. А я сміюсь: «На подвиг, дєвки, потягло».

— Господарі коня вам лікування сплачували чи хоч вибачились?
— Я ж сама пішла. Вони мене не просили, — говорить старенька. — А от подругам моїм спасибі. Хто скільки міг, приносили гроші.

Врятувала Свята

Врятувала Зінаїду Йосипівну 71-річна Валентина Кутова. У Піщанці вона вже 18 років. Спочатку була дачницею, а 4 роки тому переїхала сюди із столиці. У селі її називають Святою (жінка віруюча). Себе рятівницею не вважає. Говорить, що опинилася у потрібному місці, у потрібний час.

— Бачила я і коня, і жінку. Він такий величезний. А Зіна маленька. Вона якраз повзла до нього, щоб розплутати. А я йшла повз, з пожежі. Зупинилася подзвонити дочці у Київ. А тоді чую, крики. І до них побігла. А Зіна кричить страшно. Біжу, палки хапаю на ходу, щоб коня відігнати. А вони усі колючі, у руки взяти не можна, не ламаються. Так я з голими руками на коня. У сторони руки розставила. І кричу. Нічого не пам'ятаю. Тільки перед очами картинка, як здоровенний кінь на диби став.

Він ухватив Зіну за попу, підняв у повітря. А потім кинув. І дибки. Піднявся і у мій бік. А від неї відвернувся. І ще заплутався, що не міг уже дістати ні до неї, ні до мене. Я Зіні кричу: «Відповзай! Відповзай!». А там ярок. І вона туди скотилася. Тоді вже схватила Зінаїду і додому вести. А вона мені: «Я полежу тут».
Уже дома помили голову. На ній і сажа після пожежі, і кров струмками, і хустка мокра від крові.

— Кінь сказився, чи що?
— Та ні. Крики, шум, пожежа, машина пожежна. Звичайно, кінь злякався. Ще й господар повісився. Адже коли кінь стояв дибки, то чоловіка вже не було. А тварина все добре відчуває.

— Від чого ж трава загорілася?
— Віталій і підпалив траву, щоб нова швидше росла, покосити. Він поїхав випрягти віз. Доки випрягав, вітер знявся. Роздмухав вогонь. А коли вогонь накинувся на хати і дві згоріли, мабуть, не витримав такого. Він, може, думав, що вогонь уже не зупинити і далі покотиться по Піщанці.

* * *

Господиня Вітерця Наталя Шеремет небагатослівна. Говорить, що жеребець завжди був із норовом. Після того, що сталося, кілька днів не давався. Але потім вдалося запрягти тварину. У суботу, 12 квітня, Вітерець уже працював — у сусідніх Нових Боровичах возив гній.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №16 (1458)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: