Костя Фесан ішов з Ніжина до Ічні і обморозив руки

24-річний Костянтин Фесан з Бережівки нині в Ічнянській районній лікарні. У нього обмороження кисті рук і правого вуха. До лікарні потрапив о п'ятій ранку 30 січня.

— Гостював у Чернігові у друзів. Забув у них рукавички, — розповідає Костя. — Мороз того дня був за мінус 20 градусів. Сів на електричку і поїхав до Ніжина. Звідти планував автобусом добратися до Ічні. Та електричка спізнилася на кілька хвилин, через що я не встиг на останній автобус. Хотів, було, поїхати газелькою, що йшла на Прилуки, але водій стоячих не брав. На залізничному вокзалі серед бомжів ночувати не хотілося. Тому вирішив іти пішки. Від Ніжина до Ічні 45 кілометрів. Звісно, розраховував на власні сили. Я служив у армії, а також по контракту в 95-ій Житомирській окремій аеромобільній (десантній) бригаді. (13 грудня контракт закінчився). Сподівався, що якась попутка підбере. По місту йти було не так холодно, а на просторі знявся такий вітер, що капюшон зривало. Ноги не мерзли. Я був у берцях (високі черевики зі шнурівкою. — Авт.). У них, коли йдеш, ноги навіть нагріваються. Шапку на голові вітер продував, тому час від часу я витягав руки з кишень і притримував капюшон. Мороз лютий. Я ішов проти вітру. Був без сумки. Піднімав руку машинам, які їхали. Їх десь п'ятнадцять мене минуло. Жодна не зупинилася. Хоча я знімав капюшон, щоб водії могли розгледіти лице. Щоб зрозуміли, що я не якийсь бандит, а пізній подорожній. Руки навіть сховані в кишенях куртки дубіли. Я вже не відчував їх. До міста залишалося кілометрів зо два. Надворі глуха ніч. Ніде нікого. Раптом побачив світло фар. Машина їхала у бік Ічні. Тоді я став посеред траси і розвів руки, щоб мене не можна було об'їхати. Водій зупинився. Він віз хліб з Ніжина в Ічню. Забрав мене і повіз прямо у лікарню. Спасибі йому за це. Це був 34-річний Сергій Мартиненко з Ніжина. Я ж планував переночувати у знайомих у Ічні, а потім вранці їхати на Бережівку. У лікарні мої руки почали розпухати буквально на очах. Стали фіолетовими і дуже боліли. Лікарі сказали, що я ЇХ проморозив до кісток. Пухирі позрізали. Наклали пов'язку. Вухо теж посиніло. Рани дуже болять. Особливо вночі, не знаєш, куди як ті руки покласти. Тому перед сном мені колють знеболювальне. Медсестри такі добрі у хірургічному відділенні. Стараються так перев'язувати, щоб менше боліло.

— Як батьки відреагували? Мама обіцяла прив'язати рукавиці на резиночку, як це роблять малим дітям?
Костя засміявся.
— Я у них один. Тому не сварять, а підтримують. Я ж був тверезий. Хочуть, щоб швидше одужав. А одужувати, кажуть лікарі, доведеться довго. Лікуватися місяць. Потім їхати на консультацію у Чернігів. Погано, що рани глибокі.

Костя Фесан лежить у палаті не один. З ним товариш по нещастю, 28-річний Сергій Гродь. У нього руки обморожені до кісток. Як таке сталося? Теж ходив без рукавиць. Напівжартома додав: «Менше треба пити». Важко мужчинам із забинтованими руками в туалет сходити, та якось справляються. А от вмиватися, голитися, одягатися хлопцям допомагає сусід по палаті 59-річний ічнянець Іван Сидоренко. Він працівник ПОСП «Ічнянське». У чоловіка проблеми з ногою, забив палець.

Кажуть, до Ічнянської райлікарні привозили пенсіонера, який ледь не замерз у хаті. Старенький мешкає на Августці (район Ічні). У люті морози економив дрова, бо вони дуже дорогі, а пенсія мала.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №7 (1449)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.