Унікальне село з унікальним самвидавом

Мрин - мальовниче село на Чернігівщині (Носівський район). Розташоване воно на березі колись повноводної річки Остер. На перший погляд Мрин нічим не відрізняється від багатьох інших сіл в околиці: такі ж гарні краєвиди, колосисті і доглянуті поля, привітні люди. Враження від села псують хіба що жахливі дороги, напіврозвалені корівники та обшарпане ПТУ, що доживає свого віку. Втім, життя, яке тут невпинно вирує і нагадує метушню невеликого містечка, все-таки додає оптимізму. Мова йде навіть не про колишні промислові чи аграрні здобутки цього нетипового, як для Чернігівщини, села. Нині Мрин живе творчістю: поезією, образотворчим мистецтвом і журналістикою. Мов свіжого ковтка повітря, чекають мриняни чергового номера місцевого видання «Літературний Мрин», бо ж вони самі - його засновники, редактори, видавці, дописувачі та читачі.

За два роки тираж газети збільшився вчетверо

Мрин - це дещо більше, ніж звичайне село. Одна з його особливостей у тому, що поруч найбільше в Європі газове сховище. На глибині понад 400 метрів природа створила ємкість 14x6,5 км. Щорічно ДП «Укртрансгаз» закачує в неї 1,5 млрд кубометрів газу, що регулює споживання блакитного палива трьох областей - Київської, Сумської та Чернігівської. Але не одним газовим управлінням живе громада. Тут працює паркетний цех, діють професійно-технічне училище (хоча воно вже й на ладан дихає), швейна майстерня, низка крамниць, меліорація та школа.
А два роки тому у Мрині «прописалася»... муза. Передноворічний задум кількох місцевих ентузіастів, які захотіли спробувати донести своє поетичне слово до односельців через власний друкований засіб, переріс у набагато більше, ніж спробу самореалізації чи захоплення. Всього за два роки місячник «Літературний Мрин» став без перебільшення культурним серцем Мрина.
- Ми вирішили створити літературний клуб, - розповідає колишній вчитель, а нині пенсіонер і бібліотекар Олександр Джолуманов. - Почали шукати таланти і зібрали чотирьох людей. На відкриття літературного клубу запросили молодого і перспективного письменника Артема Чехова. А потім директор бібліотеки Олена Ругаль запропонувала випустити власну газету.

Олександр Джолуманов родом із далекого Сибіру, втім, за тридцять років, що працює і живе у Мрині, став корінним мринянином. Таким людям небайдуже минуле, сьогодення і майбутнє рідного краю. Мабуть, саме тому він зі своїми однодумцями й почав копітку роботу з популяризації Мрина, яка невдовзі принесла вдячні відгуки односельців.
За словами Олени Ругаль, перший номер газети «Літературний Мрин» вийшов накладом у 100 примірників усього на двох аркушах формату А5. Тема номера - твори поетів-аматорів.
- Нам ніхто не допомагав. Ми використали на друк газети власні кошти. Щоб покрити витрати, вирішили продати наше творіння по одній гривні за примірник, - розповідає головний бібліотекар Мрина. - За день люди розкупили газету. Всі були задоволені.

Такі успіхи додали оптимізму творцям народного видання, до того ж кількість дописувачів «Літературного Мрина» збільшилася. Нині газету друкують один раз на місяць на десяти сторінках тиражем чотириста примірників.
- Половину газети ми присвятили учасникам літературного клубу, - каже Олександр Джолуманов. - Тут є різні жанри та творчі напрями: проза, поезія, сатира, гумор, малюнки і карикатури місцевих художників, дитяча сторінка, спогади односельців та новини Мрина.
Одним словом, на шпальтах видання можна прочитати про все - від подій минулого до теперішнього, від серйозного до смішного. Збираючи інформацію з вуст старожилів, журналісти виконують етнографічну роботу.

«Літературний Мрин» настільки популярний, що його крадуть

Газета має великий успіх не лише в самому селі, але й далеко за його межами. За словами видавців «Літературного Мрина», деякі жителі села купують одразу кілька примірників і надсилають їх до різних куточків України та світу. В Україні «Літературний Мрин» читають у Харкові, Сумах, Дніпропетровську, Ніжині, Києві, Броварах.
- Особисто я надсилаю газету своїм рідним до Сибіру, в Іркутську область. Дехто з односельців шле наше видання до Петербурга та Караганди, - каже Олександр Романович. -Газету із задоволенням читають у Росії та Німеччині і навіть у далеких США та Австралії.
«Літературний Мрин» ще й крадуть. Так, у передвеликодньому номері редколегія газети звернулася до своїх читачів із таким посланням: «Шановні читачі! Ми хочемо сказати, що приємно вражені! Бюлетень став настільки популярним, що всі його примірники розходяться за день чи два. їх навіть, буває, крадуть (два примірники - в сільській раді і два - в клубі). Чудово! Користуйтеся на здоров'я! Це - найбільша похвала нам! Ви ж узяли їх, щоб почитати! Спасибі вам за це!».

За два роки у «Літературного Мрина» стало понад 20 постійних дописувачів.
- Хтось приносить цікавий факт, хтось новину, бабусі свої спогади - все друкуємо, нікому не відмовляємо, - каже Олександр Джолуманов. - Тому й байдужих до нашої роботи в селі немає. Ця газета - не просто видання, а центр культурного життя Мрина.

Дописують усі - від старого до малого

Електромонтер Мринського управління підземного зберігання газу (газокомпресорної станції) Володимир Бобок прийшов до літературного клубу на другий місяць після його заснування. Відтоді поетичному слову чоловік присвячує весь свій вільний час.
- Пишу переважно вірші, пробую себе в прозі, але мій «коник» - сатира, - зізнається поет-аматор. - Відколи засновано видання, моє життя змінилося, односельці стали привітнішими, багато з них із нетерпінням чекають на мої нові твори. Мене це надихає.
Місцева книга рекордів
За час існування літературного клубу мриняни встигли видати дві збірки віршів. Перша має назву «Соборність сердець». До неї увійшли поезії 22-х авторів. Зображення на обкладинку малювала місцева художниця Юлія Бобок, яка працює в стилі петриківського розпису, декоративно-орнаментного народного малярства. Кошти на видання збірки також збирали самостійно. 210 примірників «Собороності сердець» мриняни «розмели» з полиці бібліотеки!
Наступна збірка творів - «Миттєвості життя» вийшла вже у глянцевій палітурці. Окрім віршів, редколегія використала й фото місцевих фотографів. Наклад у 200 примірників розійшовся за лічені дні. На залишок зібраних коштів ентузіасти випустили поліетиленові пакети з емблемою Мрина.

Нині літератори хочуть видати дитячу книжку віршів, родзинкою якої має стати внутрішнє оформлення малюнками дітлахів. Також мриняни працюють над місцевою книжкою рекордів.
- До книги увійдуть незвичайні факти з історії Мрина, - ділиться планами Олександр Джолуманов. - Приміром, це буде найстаріша людина, найбільші картопля, соняшник, помідор, гарбуз, огірок тощо. В нинішньому році з'явився ще один рекорд - місцевий житель Григорій Ковбаса знайшов гриб, вага якого один кілограм і триста грамів, а діаметр шапки 34 сантиметри. Всі ці факти ми фіксуємо і невдовзі плануємо видати.

Літератори встигли налагодити зв'язок із подібним гуртком у Сиктивкарі (республіка Комі, Російська Федерація) і вже кілька років обмінюються своїми доробками та діляться творчими задумами. Без перебільшення, мринська інтелігенція за своєю згуртованістю і наближеністю до народу може втерти носа досвідченим літераторам, а «Літературний Мрин» за легкістю подачі інформації - деяким обласним і навіть всеукраїнськими виданням.

Віталій Назаренко, тижневик «Деснянка вільна» + «Деснянская неделя» №1 (460), 5 вересня 2013

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.