Торгсини, або як на Чернігівщині золото міняли на хліб

Добавить новость

Пятница, 29 Ноября 2024 16:54  |  Просмотров: 1261

Невеликий відділ у системі мос­ковської торгівлі з дивною на­звою «Торгсин» створили 18 липня 1930 року. Назву утворювало росій­ське словосполучення «торговля с иностранстранцами».

Першочергово організація обслугову­вала закордонних моряків і туристів. За товари вони розраховувалися валютою. Дійсно радикальні зміни в роботі Торгсину відбулися 14 червня 1931 року. Тоді Народний комісаріат фінансів СРСР до­зволив продавати торгсинівські товари радянським громадянам в обмін на зо­лоті монети старого карбування. У лис­топаді 1931 року Торгсин почав скупову­вати побутове золото, наприкінці 1932 - побутове срібло та срібні монети до­революційного карбування, у серпні 1933 - діаманти, у 1934 - платину. Існування Торгсину пояснювали просто: «Предме­ти прикрас (обручки, сережки, брасле­ти, хрести й подібне) в руках утримувачів не мають споживчої вартості, проте зо­лото свою цінність зберегло, тому його необхідно зібрати за допомогою системи «Торгсину» та направити на службу інтер­есам пролетарської держави».

Перші осередки Торгсину на Черні­гівщині з’явилися 1932 року в Ромнах, Конотопі (нині - територія Сумської об­ласті), Чернігові, Ніжині, Новгороді-Сіверському. З утворенням у жовтні 1932 р. Чернігівської області постало питання про формування в її межах окремої обласної контори організації. Офіційно її створили на початку січня 1933 р. «Золотим» періо­дом в роботі Торгсину був період з січня до вересня 1933 року. Саме в розпал Голодо­мору торговельна мережа об’єднання на Чернігівщині зросла до 21 крамниці в 19 населених пунктах. Окрім названих вище, торгсинівські крамниці запрацювали у Глухові, Прилуках, Семенівці, Кролевці, Сновську, Носівці, Бобровиці, Ічні, Добрянці, Мені, Шостці, Бахмачі, Путивлі, Коропі. Відкривали їх здебільшого на центральних вулицях чи поблизу базарів.

За документами ДАЧО у Сновську була відкрита філія Чернігівської облконтори - крамниця. За спогадами Василя Макаровича Сидоренка, розміщувалась вона на розі сучасної вулиці Незалеж­ності навпроти теперішнього магазину «Господарських товарів». Першим при­ймальником сновського відділення став Бєлий Самуїл Євсійович, житель міста Гомель. За спеціальністю - годинникар. Прийшов на роботу на початку лютого 1933 року. Влітку 1933 року розпочались масові перевірки Торгсинів, в тому чис­лі і Сновського. Було виявлено багато порушень і Самуїл Бєлий був визнаний «валютчиком» і звільнений з роботи. На його місце був призначений Шафер Калман Фроймович, 1894 р.н. і значився як «приймальник цінностей Сновських крамниць Торгсин». Отже влітку така крамниця вже була не одна. Можливо були ще у великих селах району. За спе­ціальністю він також був годинникар.

Першочергово відвідувач здавав свій нехитрий скарб (золоті обручки, сереж­ки, срібний натільний хрест, чайні ложки, нагороди з коштовних металів) у пункт скуповування цінностей. Тут приймальники-оцінювачі зважували цінності на спеціальних технічних вагах, пробу ви­значали за допомогою набору реактивів. Наприкінці лютого 1934 року представ­ництва торгсину на Чернігівщині розпо­чали прийом коштовного каміння, проте Сновські крамниці не надавали такої по­слуги у зв’язку з відсутністю фахівця.

Спровокований голодом підвищений попит на продукти харчування у 1932­1933 роках дозволив уряду продавати через Торгсин харчі власним громадянам за значно завищеними цінами. Зростан­ня цін у торговельній мережі об’єднання не тільки не стримували, а й навпаки по­стійно заохочували. Взимку 1933 року Торгсин двічі підвищував ціну на борош­но, хліб і крупи, тобто на найзатребува- ніші категорії товарів. У цей час кілограм борошна у Торгсині коштував 20 копійок. Отже, щоб придбати мішок вагою у 70 кілограмів, покупець мав здати у пункт скуповування 11 грамів хімічно чистого золота. Промислові товари відвідувачі ігнорували. Харчі у структурі продажів Чернігівської облконтори за 1933 року становили 94%. Домінувала категорія «хлібофураж». А от представники сис­теми Торгсин, в залежності від посади та результатів роботи, одержувала доволі калорійний пайок. Наприклад, у жовтні 1932 р. до його складу входили 1 кг масла коров’ячого, 1 кг копчення, 4 кг борошна пшеничного, 2 кг макаронів, 1 кг рису, 5 кор. рибних консервів, 1 кг оселедців, 1 кг сиру голландського, 0,1 кг чаю, 1 кг цукру-піску, 1 шматок мила господарського та 2 шматки мила туалетного.

Прибутки торгси­нів на Чернігівщині

Протягом 1932-1935 років Чернігів­ська облконтора «Торгсин» придбала у населення золота на 1138 тисяч рублів. (щонайменше 882 кг хімічно чистого зо­лота), срібла на 376,4 тисяч (близько 24 тонн хімічно чистого срібла), діамантів на 3,3 тисяч, іноземної валюти готівкою на 150,1 тисяч та у вигляді грошових пе­реказів на 434,3 тисяч.

Левову частку цих надходжень надали осередки у найбільших населених пунк­тах області - Чернігові, Ніжині, Конотопі, Ромнах, Прилуках. У маштабах України питома вага Чернігівської облконтори «Торгсин» не перевищувала 5%. Кожен мешканець області в середньому відніс до Торгсину цінностей на 72 копійки, що є еквівалентом більш ніж пів грама хімічно чистого золота або семи буханок пше­ничного хліба у цінах організації.

Отже, як бачимо, радянська державна машина робила все для того, аби обібра­ти українців. У селян забирала весь виро­щений врожай, а у містян - коштовні речі та ужиткові предмети. Українці не мали шансів бути врятованими від голоду.

Джерело: “Промінь”, за матеріалами наукових видань та документів підготувала директор Сновського історичного музею Валентина Москаленко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: