Сновський хлібзавод на межі закриття
Під час вторгнення росіян чергу по хліб у Сновську займали на світанку, зате без буханця (на крайній випадок половини) додому не поверталися. На місцевому хлібозаводі робили для цього все що могли.
Тепер підприємство на межі закриття. Залишилося всього з пів десятка (із 30-ти) працівників. Вони допікають останнє борошно. У продажу ще є чорний хліб і деякі булочки — це все, що зосталося з асортименту, у якому було майже 50 найменувань.
Схожа ситуація тут уже була — у 2005 році. Хлібозавод тоді належав райспоживспілці. Його мали закрити, бо утримувати було невигідно. І закрили б, якби головний інженер (тоді 39-річний) Володимир Єрмоленко на свій страх і ризик не взяв підпри ємство в оренду. Спочатку на З роки. Потім почав реконструювати печі, купувати транспорт, обладнання (зокрема млин, ротаційну піч тощо) і постійно продовжував термін оренди. Попри те що з'явилося чимало привозного хліба і конкуренція зростала.
— Через це ми не могли працювати на повну потужність, хоч і мали технічні, можливості. Відповідно не могли і знизити ціну, — пояснює Володимир Володимирович.
Останнім часом сновський хліб був майже по 23 грн. На гривню-дві дорожчий за привозний. Різниця — дріб’язкова, але покупців усе одно стало менше.
— До того ж підприємці, що торгують хлібом, замовляли більше київського та чернігівського, ніж нашого, — продовжує Володимир Єрмоленко.
Тепер у громаді кажуть: мали самі рятувати ситуацію — підтримувати свого виробника. Тим паче що сновський хліб більшості смакував. Можливо, так зберегли б підприємство. Бо якщо (хай такого, звісно, ніколи не буде) ситуація, що була взимку 2022-го, повториться, люди можуть лишитися без хліба.
— Сновський возили до нас постійно, незважаючи на небезпеку, — говорить староста Гірська Андрій Апришко. Село — всього за 15 км від Клюсів, де кожного дня лунають вибухи.
...У місті є небідні підприємці, та чи захочуть вони взяти в оренду хлібозавод, що доживає останні дні, і відновити його роботу?
Знамениті сновські короваї - уже історія
До теми
У Корюківці під час повномасштабного вторгнення налагодили виробництво хліба на вже непрацюючому підприємстві. Через дефіцит дріжджів технолог Олена Янченко розробила особливу технологію його випікання, згуртувала волонтерів, за що недавно отримала нагороду від Президента — медаль «За працю і звитягу». Підприємство працює.
У Городні вийшли на довоєнний рівень виробництва — тоннатонна хлібобулочних і 500 кг кондитерських виробів за добу. Більша частина продукції виготовляється з борошна місцевого (з Вихвостова) СТОВ «Віра». В асортименті — близько 70 видів продукції, на підприємстві працює 60 людей.
Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.