У Ніжині школярка допомогла повернути загублене у маршрутці золото

Добавить новость

Пятница, 19 Июля 2024 18:48  |  Просмотров: 1364

Минулого тижня 31-річна Ольга Гусар із 4-річиим синочком Матві­єм приїхала з Вертіївки в Ніжин до куми.



— До базару добралися рейсо­вим автобусом, там пересіли в місь­ку маршрутку №3/9. Людей у ній було небагато. На потрібній зупинці стали виходити, я взяла сина за руку, а він каже: «Мамо, дивись». Я не звернула уваги на його слова, хоча краєм ока побачила, як щось блиснулоі зда­лося, ніби на щось наступила. Після маршрутки ми зайшли в супермаркет і потім пішли до куми. І вже в неї, поправляючи ланцюжок на шиї, я поба­чила, що він розстебнутий, а на ньому немає трьох підвісок.

Вони мені цінні як пам'ять, бо іконку із зображенням Божої Матері з дитиною чоловік подарував на 25-річчя, булавку як оберіг — коли я була ва­гітною, а кулончик — це подарунок ку­ми до народження сина.

Дивно, що ланцюжок не був по­рваний і застібка не зламана, як же він розстібнувся?.. Я почала плакати, а Матвійчик говорить: «Я ж тобі казав! Я бачив, як упало твоє золото». Мені стало ще більш прикро через те, що не надала значення синовим словам.

Зате завдяки йому я знала, що за­губила золото не на вулиці, не в су­пермаркеті, а саме в маршрутці. Дала оголошення про це в місцеві групи у фейсбуці: мовляв, раптом хтось знай­шов, то щоб віддав за винагороду.

На вечірній автобус додому ми спізнились і близько 20-ї поїхали на залізничний вокзал, щоб повернути­ся електричкою. Я там не була вже 10 років — зі студентських часів (я на­вчалась у Ніжинському гоголівському виші на філфаці, родом же із Жи­томирської області, а заміж вийшла у Вертіївку). Аж тут якраз під'їжджає біла маршрутка №3/9. І водій мені наче той самий. Я підійшла і тільки-но спитала, чи не знаходилося золо­то, як він з усмішкою і словами «Ну ви й роззява»віддав мені іконку і кулон­чик. Сказав, що знайшла їх і віддала йому якась дівчинка. Шпильки, до­дав, не було. Я вже й не засмучува­лось — значить так треба. Добре, хоч ці дві знайшлися! Якби ми поїхали до­дому автобусом і не опинились би ви­падково на вокзалі, я б уже назавтра не поверталась у місто і не шукала б цієї маршрутки.

Хотіла віддячити водієві, але роз­губилась, та й він спішив на маршрут. Тож я розмістила у фейсбуці допис із подякою йому і тій невідомій дівчині.

І в коментарях написала дочка водія, що це її тато. Я з нею зв'язалася, во­на дала батьків номер, я зателефону­вала Олександрові (так його звуть). Домовилася зустрітися з ним у віль­ний час, щоб віддячити за його до­бро. Перепитала про дівчинку, яка знайшла моє золою, І він сказав, що вона маленька, може другокласниця. Хороша дитина! Якщо прочитає хтось із її рідних статтю і відгукнетеся, я не­одмінно віддячу і їй.

Джерело: газета “Гарт”, Аліна Ковальова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: