Коропська громада може залишитися без «Агролісгоспу»
Наразі у верхах крутиться законопроєкт про передачу лісів, не залежно від форм власності, у державну власність. Наш «Агролісгосп» - комунальне підприємство Коропської селищної ради і є єдиним потужним джерелом наповнення бюджету громади. Втратимо статус комунального підприємства - втратимо серйозні надходження до скарбниці громади, яка і так небагата. Чи реально «відвоювати» «Агролісгосп» як комунальне підприємство, хтозна, але спробувати поборотися за нього варто і стукати в усі двері потрібно вже зараз.
Реформа: що ми втрачаємо
Цього разу завітати до «Агролісгоспу» нас спонукало не професійне свято лісівників, як завжди, а реформа, що гряде у лісовій галузі України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня минулого року «Деякі питання реформування управління лісової галузі» запустила реформу лісової галузі України, зокрема утворення державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств.
На виконання зазначеної постанови КМУ на офіційному вебсайті Державного агентства лісових ресурсів України опубліковано проєкт Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України». Цей законопроект передбачає, що об'єкти, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст областей, тобто українського народу, а саме комунальні землі та ліси, мають перейти у державну власність.
- Реформування галузі лісового господарства розпочате вже давно. Дещо раніше держава пішла шляхом укрупнення державних лісгоспів. Зачепило воно і Чернігівщину. У нас же Борзнянського лісгоспу вже немає: його приєднали до Ніжина. Холминського - теж, цей лісгосп приєднали до Корюківського державного лісгоспу. Добрянський лісгосп теж приєднали до Городні. На Чернігівщині залишилося тільки п'ять державних лісгоспів. Що стосується комунальних підприємств, то їх теж можна порахувати на пальцях однієї руки. Це «Облагроліс». А комунальних підприємств, які підпорядковуються громаді, тільки два на всю область. У Корюківці та Коропі, - починає розмову директор СЛП «Агролісгосп» Віктор Мальцев. - Але комунального підприємства як такого у недалекій перспективі може не бути. Якщо прийметься закон про передачу всіх лісів у державну власність, то комунальних підприємств, на зразок нашого, не існуватиме.
- Що втрачає громада, якщо «Агролісгосп» реформується із комунального в державний?
- Перше, це мінус у бюджеті селищної ради, - каже Віктор Федорович. - Торік «Агролісгоспом» податків сплачено до бюджетів усіх рівнів майже дванадцять мільйонів гривень. А це тридцять п'ять відсотків від наших доходів. Левова частка податків надійшла саме до місцевого бюджету - дев'ять мільйонів чотириста тисяч гривень. До державної скарбниці відраховано два мільйони двісті двадцять тисяч гривень. Спрогнозувати, які перспективи розвитку подій, складно, але, думаю, державні лісові господарства поставлять у такі рамки, що працювати доведеться непросто. Візьмемо сьогодення господарств, які вже у складі ДП «Ліси України». На них лежить великий фінансовий тягар. Окрім податків, такі підприємства повинні віднедавна платити ДП «Ліси України» аж 35 відсотків коштів від реалізації своєї продукції. І платити, зауважу, щодня. Сьогодні підприємство продало товару, приміром, на сто тисяч гривень, а на завтра до десятої ранку 35 тисяч гривень (оці 35 відсотків) має вже перерахувати «Лісам України». А що лишається самому підприємству, якщо, виходить, сімдесят відсотків треба віддати: тридцять п'ять відсотків від реалізації «Лісам України», тридцять п'ять відсотків складають податки. Самі ж розумієте, що на розвиток підприємства взагалі нічого не лишається.
Лісівники забили тривогу
- Чи є якісь шляхи вирішення проблеми, аби комунальне підприємство не перейшло у державне?
- «Агролісгосп» має державні акти нового зразка із присвоєнням кадастрових номерів. Це означає, що землі, які під лісами, - власність підприємства, котре є комунальним, але чи зупинить цей факт творців законопроєкту? Навряд чи. Проект передбачає передачу у державну власність і лісів комунальної власності. Не думаю, що голос сесії селищної ради стане вирішальним, але поборотися варто, і вже зараз треба стукати у двері всіх інстанцій, аби лісгосп залишився комунальним, - вважає Віктор Федорович.
До речі, лісівники України вже забили тривогу на державному рівні. На офіційному інтернет-представництві Президента України розміщена електронна петиція, автор якої просить главу держави не допустити передачу лісів громад акціонерному товариству «Ліси України».
Адже новий законопроєкт про передачу лісів від народу до акціонерного товариства - це великі втрати як для місцевих бюджетів, так і для великої кількості лісівників комунальних лісогосподарських підприємств, які можуть стати безробітними.
Наразі триває збір підписів, і на момент виходу газети петицію підтримали шістнадцять з половиною тисяч людей. Тож якщо маєте бажання і зацікавлені у збереженні СЛП «Агролісгосп» як комунального підприємства, можете зайти на офіційне інтернет-представництво Президента України і проголосувати. Збір підписів триватиме ще майже два місяці.
Ні ринку, ні ціни
І поки на верхах мудрують, як у рамках закону забрати у громад ліси, підприємства продовжують працювати, вирішуючи, окрім виробничих нюансів, проблеми, котрі підкидає реальність. Яким був рік, що минув, для нашого «Агролісгоспу»? Попри війну минулого року підприємство спрацювало, за словами керівника, непогано, якщо брати до уваги, що з 23 лютого і по 6 квітня «Агролісгосп» стояв, бо на території області були військові дії.
- Обсяг товарної продукції ми виконали на 97 відсотків до рівня 21-го року. Реалізація продукції склала тридцять один мільйон гривень. Це на два мільйони менше ніж позаторік. Чистого прибутку отримали один мільйон сто сімдесят п'ять тисяч гривень. У порівнянні з позаминулим роком це також дещо менше (91 відсоток до рівня 2021 року), - озвучує цифри Віктор Федорович.
Не варто забувати, що «Агролісгосп» - одне із небагатьох підприємств громади, яке дає і роботу, і зарплату. Торік середня чисельність працюючих склала 129 чоловік. Середньомісячна зарплата - 11 тисяч гривень за той рік, це дещо менше аніж позаторік.
- Якщо раніше ми виплачували, приміром, премії, то минулого року змушені відмовитися від них, адже ринок деревини дуже обвалився, торік вона практично нікому була непотрібна. Частину відправляли до Молдови, частину - до Китаю. Але логістика у китайському напрямку дуже складна і затратна: відвантажували продукцію аж через польський порт у Гдан
ську, відправляли через Балтійське море.
І ціна нашої продукції була, та і лишається нікудишньою. Якщо до війни Молдова, наприклад, у нас купувала деревину по 240 доларів за куб, то під кінець минулого року - по 115 доларів. Як бачите, ціна упала вдвічі. Зараз вартість деревини потроху збільшується. Сьогодні Молдова бере у нас деревину по 130 доларів за куб. До Китаю ж відправляємо тільки деревину із сухостою. До Туреччини поки що дорога для нас закрита: діють певні карантинні обмеження, але проблему цю намагаємося вирішити, - розповідає керівник підприємства.
Дефіцит робочих рук
Директор «Агролісгоспу» не приховує, що нині працювати стало важко. Окрім відсутності внутрішнього ринку, низької ціни на зовнішніх торгах, зокрема, є ряд факторів, котрі впливають на роботу підприємства. Одна із проблем - це дефіцит робочих рук. Чисельність працюючих дуже скоротилася.
- Якщо торік на підприємстві працювало десь 130 чоловік, то нині - тільки сотня, для нас це малувато, - каже Віктор Мальцев.
- Чотирнадцять чоловік із «Агролісгоспу» мобілізовано. На жаль, один наш працівник загинув. Це Андрій Овсієнко з Коропа. Дехто добровільно розрахувався з підприємства, аби уникнути мобілізації. На роботу до нас практично ніхто не поспішає. Змушені працевлаштовувати тих, які свого часу були звільнені за різні порушення, приміром, п'янку. Працювати на виробництві комусь же треба, тому беремо таких «кадрів» по другому колу.
Не варто забувати і про значне здорож- чання пального та запчастин до техніки.
- Якщо до війни колесо для трактора, наприклад, ми купували за 2800 гривень, то нині мусимо платити вісім тисяч гривень, - розповідає директор підприємства.
- Так, комунальним лісових господарствам непросто, а державним взагалі - не мед. А що буде завтра, напевно сказати, навряд чи хтось зможе.
Джерело: газета “Нові горизонти” від 23.03.2023, Людмила ВЛАСКО
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Агролісгосп, Короп