Коропська громада може залишитися без «Агролісгоспу»

Добавить новость

Воскресенье, 23 Апреля 2023 19:06  |  Просмотров: 1617

Наразі у верхах крутиться законопроєкт про передачу лісів, не залежно від форм власності, у державну власність. Наш «Агролісгосп» - комунальне підприємство Коропської селищної ради і є єдиним потужним джерелом наповнення бюджету громади. Втратимо статус комунального підприємства - втратимо серйозні надходження до скарбниці громади, яка і так небагата. Чи реально «відвоювати» «Агролісгосп» як комунальне підприємство, хтозна, але спробувати поборотися за нього варто і стукати в усі двері потрібно вже зараз.



Реформа: що ми втрачаємо

Цього разу завітати до «Агролісгоспу» нас спонукало не професійне свято лісів­ників, як завжди, а реформа, що гряде у лісовій галузі України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня минулого року «Деякі пи­тання реформування управління лісової галузі» запустила реформу лісової галузі України, зокрема утворення державного спеціалізованого господарського підпри­ємства «Ліси України» та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогос­подарських підприємств.

На виконання зазначеної постанови КМУ на офіційному вебсайті Державного агентства лісових ресурсів України опу­бліковано проєкт Закону України «Про особливості управління об'єктами держав­ної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонер­ного товариства «Ліси України». Цей за­конопроект передбачає, що об'єкти, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст областей, тобто україн­ського народу, а саме комунальні землі та ліси, мають перейти у державну власність.

- Реформування галузі лісового гос­подарства розпочате вже давно. Дещо раніше держава пішла шляхом укрупнен­ня державних лісгоспів. Зачепило воно і Чернігівщину. У нас же Борзнянського лісгоспу вже немає: його приєднали до Ніжина. Холминського - теж, цей лісгосп приєднали до Корюківського державного лісгоспу. Добрянський лісгосп теж приєд­нали до Городні. На Чернігівщині залиши­лося тільки п'ять державних лісгоспів. Що стосується комунальних підприємств, то їх теж можна порахувати на пальцях однієї руки. Це «Облагроліс». А комунальних під­приємств, які підпорядковуються громаді, тільки два на всю область. У Корюківці та Коропі, - починає розмову директор СЛП «Агролісгосп» Віктор Мальцев. - Але комунального підприємства як такого у не­далекій перспективі може не бути. Якщо прийметься закон про передачу всіх лісів у державну власність, то комунальних під­приємств, на зразок нашого, не існуватиме.

- Що втрачає громада, якщо «Агро­лісгосп» реформується із комунального в державний?
- Перше, це мінус у бюджеті селищної ради, - каже Віктор Федорович. - Торік «Агролісгоспом» податків сплачено до бюджетів усіх рівнів майже дванадцять мільйонів гривень. А це тридцять п'ять відсотків від наших доходів. Левова част­ка податків надійшла саме до місцевого бюджету - дев'ять мільйонів чотириста тисяч гривень. До державної скарбниці відраховано два мільйони двісті двадцять тисяч гривень. Спрогнозувати, які перспек­тиви розвитку подій, складно, але, думаю, державні лісові господарства поставлять у такі рамки, що працювати доведеться не­просто. Візьмемо сьогодення господарств, які вже у складі ДП «Ліси України». На них лежить великий фінансовий тягар. Окрім податків, такі підприємства повинні віднедавна платити ДП «Ліси України» аж 35 відсотків коштів від реалізації сво­єї продукції. І платити, зауважу, щодня. Сьогодні підприємство продало товару, приміром, на сто тисяч гривень, а на завтра до десятої ранку 35 тисяч гривень (оці 35 відсотків) має вже перерахувати «Лісам України». А що лишається самому підпри­ємству, якщо, виходить, сімдесят відсотків треба віддати: тридцять п'ять відсотків від реалізації «Лісам України», тридцять п'ять відсотків складають податки. Самі ж розумієте, що на розвиток підприємства взагалі нічого не лишається.

Лісівники забили тривогу

- Чи є якісь шляхи вирішення проблеми, аби комунальне підприємство не пере­йшло у державне?
- «Агролісгосп» має державні акти но­вого зразка із присвоєнням кадастрових номерів. Це означає, що землі, які під лісами, - власність підприємства, котре є комунальним, але чи зупинить цей факт творців законопроєкту? Навряд чи. Про­ект передбачає передачу у державну власність і лісів комунальної власності. Не думаю, що голос сесії селищної ради стане вирішальним, але поборотися варто, і вже зараз треба стукати у двері всіх інстанцій, аби лісгосп залишився комунальним, - вва­жає Віктор Федорович.

До речі, лісівники України вже забили тривогу на державному рівні. На офіцій­ному інтернет-представництві Президента України розміщена електронна петиція, автор якої просить главу держави не допус­тити передачу лісів громад акціонерному товариству «Ліси України».

Адже новий законопроєкт про передачу лісів від народу до акціонерного товари­ства - це великі втрати як для місцевих бюджетів, так і для великої кількості лісів­ників комунальних лісогосподарських під­приємств, які можуть стати безробітними.

Наразі триває збір підписів, і на момент виходу газети петицію підтримали шістнад­цять з половиною тисяч людей. Тож якщо маєте бажання і зацікавлені у збереженні СЛП «Агролісгосп» як комунального під­приємства, можете зайти на офіційне інтернет-представництво Президента України і проголосувати. Збір підписів триватиме ще майже два місяці.

Ні ринку, ні ціни

І поки на верхах мудрують, як у рамках закону забрати у громад ліси, підприєм­ства продовжують працювати, вирішуючи, окрім виробничих нюансів, проблеми, котрі підкидає реальність. Яким був рік, що минув, для нашого «Агролісгоспу»? Попри війну минулого року підприємство спрацювало, за словами керівника, непо­гано, якщо брати до уваги, що з 23 лютого і по 6 квітня «Агролісгосп» стояв, бо на території області були військові дії.

- Обсяг товарної продукції ми вико­нали на 97 відсотків до рівня 21-го року. Реалізація продукції склала тридцять один мільйон гривень. Це на два мільйони менше ніж позаторік. Чистого прибутку отримали один мільйон сто сімдесят п'ять тисяч гривень. У порівнянні з позаминулим роком це також дещо менше (91 відсоток до рівня 2021 року), - озвучує цифри Віктор Федорович.
Не варто забувати, що «Агролісгосп» - одне із небагатьох підприємств громади, яке дає і роботу, і зарплату. Торік серед­ня чисельність працюючих склала 129 чоловік. Середньомісячна зарплата - 11 тисяч гривень за той рік, це дещо менше аніж позаторік.

- Якщо раніше ми виплачували, при­міром, премії, то минулого року змушені відмовитися від них, адже ринок деревини дуже обвалився, торік вона практично нікому була непотрібна. Частину відправ­ляли до Молдови, частину - до Китаю. Але логістика у китайському напрямку дуже складна і затратна: відвантажували про­дукцію аж через польський порт у Гдан­
ську, відправляли через Балтійське море.

І ціна нашої продукції була, та і лишається нікудишньою. Якщо до війни Молдова, на­приклад, у нас купувала деревину по 240 доларів за куб, то під кінець минулого року - по 115 доларів. Як бачите, ціна упала вдвічі. Зараз вартість деревини потроху збільшується. Сьогодні Молдова бере у нас деревину по 130 доларів за куб. До Китаю ж відправляємо тільки деревину із сухостою. До Туреччини поки що дорога для нас закрита: діють певні карантинні обмеження, але проблему цю намагає­мося вирішити, - розповідає керівник під­приємства.

Дефіцит робочих рук

Директор «Агролісгоспу» не приховує, що нині працювати стало важко. Окрім відсутності внутрішнього ринку, низької ціни на зовнішніх торгах, зокрема, є ряд факторів, котрі впливають на роботу під­приємства. Одна із проблем - це дефіцит робочих рук. Чисельність працюючих дуже скоротилася.

- Якщо торік на підприємстві працювало десь 130 чоловік, то нині - тільки сотня, для нас це малувато, - каже Віктор Мальцев.

- Чотирнадцять чоловік із «Агролісгос­пу» мобілізовано. На жаль, один наш працівник загинув. Це Андрій Овсієнко з Коропа. Дехто добровільно розрахувався з підприємства, аби уникнути мобілізації. На роботу до нас практично ніхто не по­спішає. Змушені працевлаштовувати тих, які свого часу були звільнені за різні по­рушення, приміром, п'янку. Працювати на виробництві комусь же треба, тому беремо таких «кадрів» по другому колу.

Не варто забувати і про значне здорож- чання пального та запчастин до техніки.

- Якщо до війни колесо для трактора, наприклад, ми купували за 2800 гривень, то нині мусимо платити вісім тисяч гри­вень, - розповідає директор підприємства.

- Так, комунальним лісових господарствам непросто, а державним взагалі - не мед. А що буде завтра, напевно сказати, навряд чи хтось зможе.

Джерело: газета “Нові горизонти” від 23.03.2023,  Людмила ВЛАСКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: