Відомий аграрій Юрій Кобизький попри війну відкрив цех з виготовлення молочної продукції
Фермерське господарство «Білі роси» з Понорниці запустило у роботу цех переробки власного молока «Екстра» гатунку. Асортимент молочної продукції вражаючий. Якість відмінна. Продукцію можна придбати у Сосниці, у магазинах "Едем", "Причал". "Золотий п’ятачок", "Мрія”, "Тріумф" та інших, а також у Корюківці та деяких сільських магазинах та у всіх чернігівських супермаркетах «Сєдам».
Свій аграрний бізнес Юрій Кобизький розпочав ще у буремних 90-х роках у галузі рослинництва, згодом зайнявся ще і тваринництвом, а саме розведенням дійного стада, а цьогоріч і взагалі приємно шокував, коли на прилавках магазинів побачили молочну продукцію місцевого фермера. Приваблива упаковка і відмінний смак. Дехто вже і взагалі відмовився від чужого масла і сиру. Нове виробництво цікаве двома аспектами. Перше - у такі складні часи на теренах Коропщини з'явилося підприємство, яке не продає, а виробляє. Сьогодні таких не те що мало, а взагалі немає. А тому хотілося розповісти про це читачам. Друге - цікаво було дізнатися про якість продукції від «Білих рос». Просто останнім часом якось перестали вірити виробникам, які на етикетці пишуть одне, а домішують у продукцію що завгодно. Читаєш на пачці масла, що у складі тільки молоко коров'яче, а на смак - спред. Минулого року Центр Експертиз ТЕСТ проводив експертизу 29 зразків масла, і тільки 9 з них виявилися справжніми, тобто у складі тільки коров’яче молоко. Решта - фальсифікат. З тих дев'яти виробників у нас на полицях бачила тільки продукцію одного, і то у деяких магазинах. Отже, ми споживаємо шкідливий для здоров'я продукт.
З чого ж виробляють свою продукцію «Білі роси» та коли прийшла ідея зайнятися власним виробництвом, адже це дуже складно і ризиковано, оскільки на ринку «молочки» висока конкуренція ми і говорили з Юрієм Кобизьким.
ПІДШТОВХНУЛА ВІЙНА
- Я про це думав завжди, бо немає такого виробника-аграрника, який би не мріяв про власну переробку. Кінцевий продукт - це додана вартість і це вигідно. Європа до цього прийшла вже давно, ми ще тільки рухаємося у цьому напрямку. Щоб було закрите виробництво: тут виростили, скормили тваринам, виробили продукцію і продали. Це називається: від поля - до столу. Але мої мрії може так і залишилися б мріями, і довго я до цього йшов, якби не військові дії на території області, коли ми два місяці молоко просто виливали. До двадцяти тонн щодня. Спершу ми роздавали у громаді безплатно, потім продавали по 5,10 гривень, аби хоча б покрити затрати, адже розвозили по селах. Але люди не могли спожити стільки молока. Ми мали величезні збитки через військові дії, адже треба було утримувати ферми, на яких до тисячі голів тільки дійного стада. Ось тоді і вирішив, що зволікати з переробкою не можна. У нас не було іншого виходу.
- І як у такій складній ситуації вам вдалося відкрити власне виробництво? - дивуюся. Адже це дуже дорога справа, напевне, на неї мільйони треба.
- Дійсно, дуже серйозна і дорога справа. І це не тільки обладнання, це і упаковка. Щоб зайти в якийсь супермаркет, треба орендувати, як у них називають, полицю. Продав чи не продав, а за оренду сплати. Реклама, звісно, без неї ніяк розкрутитися. Тих виробників, які на ринку вже десять років, споживачі знають і купують. Хто дивиться на якість, хто - на ціну. Я сам такий: купую те, що знаю, а коли з'являється новинка, то не дуже на неї кидаєшся. Але, як написано у Біблії: «Дорогу осилить той, хто йде». Активно освоюють ринок.
- Ви, напевне, брали кредит?
- Та які там кредити? У цьому році банки кредити не дають. До війни ми були дуже задоволені, держава допомагала. Банки давали кредити під дуже низькі відсотки, під три, а то і безвідсоткові. Тоді був зліт бізнесу, зараз падаємо стрімко вниз. Але ми нічого не просимо і ні на що не претендуємо. Покладаємося тільки на себе. Цех із виробництва молокопродукції орендували в Деснянському за символічну суму. Дякую господарям, що пішли назустріч. Віктор Пантелійович Шкурко допоміг і досвідом, і надав у користування деяке обладнання зі свого заводу. Ми придбали за власні кошти тільки необхідне обладнання для упаковки, маркування.
Розробили та замовили дизайнерську упаковку, адже і це важливо. У вересні, коли отримали всі необхідні сертифікати, розпочали виробництво. Сьогодні про прибутки і мови немає, оскільки реалізація невелика, хоча ми активно освоюємо ринок. У минулому місяці, приміром, менше заробили, ніж витратили на рекламу. Що позитивно, ми вже реалізовуємо свою продукцію у всіх чернігівських супермаркетах «Сєдам», присутні у 360 магазинах Чернігівської області, дві третини - Сумської. Хочемо покрити Чернігівську та Сумську області повністю та частково Київську. Хоча у Київській важко, бо там дуже поширені супермаркети, велика конкуренція і дуже складно доводити, що наша продукція гідна уваги.
СМАЧНА ТА ЯКІСНА МОЛОКОПРОДУКЦІЯ
- А тепер про якість. Що у вашому маслі і сирі, іншій продукції?
-Тільки молоко від білоросівських корівок. І жодного інгредієнта незрозумілого походження. Чисте молоко і бактерії, необхідні для сквашування, які використовує весь цивілізований світ. Ні пальмових олій, жодних тваринних жирів, які додають нечесні товаровиробники. Нам немає ніякого сенсу щось додавати, оскільки у нас своє молоко і ми зацікавлені у його переробці. До речі, молоко у нас «Екстра» гатунку. Ми до війни продавали його тільки на зарубіжні заводи «Сандора» та «Лакталіс», які виготовляють дорогу продукцію. Як нам пояснювали, з нашого молока нічого не можна купити в Україні, усе йшло на експорт. А тому і продукція з такого молока не може бути дешевою.
На сьогодні ФГ «Білі роси», не дивлячись, що переробне виробництво ще тільки спинається на ноги, уже має доволі великий асортимент. Це - молоко, жирністю 2,5 та 3,2 відсотка, сметана 15-ти та 20-ти відсоткової жирності, сир кисломолочний 9-відсотковий та обезжирений, сирок солодкий з родзинками, масло 73 та 82,5 % жирності у пачках і вагове, сир «Сулугуні» та «Сулугуні» копчений. Виробляють п'ять сортів твердих сирів: «Деснянський», «Кобизський», «Романтик», «Авторський» копчений, ковбасний плавлений. Але це ще не межа. Тут постійно працюють над розширенням асортименту. Учаться, вдосконалюються. Зараз, приміром, встановлюється лінія із виготовлення йогуртів у стаканчиках. У нашому регіоні жоден молокозавод таких йогуртів не випускає. До Нового року продукція вже з'явиться на полицях магазинів. Загалом у нас задіяні на різних ділянках роботи по всіх наших господарствах до 200 працівників. А тому, як не складно зараз, покладаю надію, що наша продукція завоює свого покупця. Але для цього треба час і багато зусиль.
НА ВЛАСНІ ОЧІ
- Цього дня ми побували на виробничих потужностях у Деснянському, адже краще раз пробачити, ніж сто разів почути. Я була приємно вражена. У маленькому коридорчику нас вдягли у халати, шапочки та бахили, і тільки тоді ми змогли зайти у цехи підприємства. Скрізь стерильна чистота, свіжовимита підлога. Пахне свіжим молоком. Екскурсію нам провела головний технолог Наталія Василівна Мельник. Має вищу спеціальну освіту, закінчувала університет у Києві. І з досвідом. Довго працювала на Коропському сирзаводі, але два роки була без роботи. Зараз їздить у Деснянське і дуже задоволена, що може працювати.
- Виробництво продукції починається в апаратному цеху. Тут ми вирішуємо, що нам робити: чи молоко фасувати, чи сир, масло виготовляти, залежно, якої продукції немає. Молоко надходить тільки «Екстра» гатунку, то проблем із якістю ніколи немає. Його загружаємо у пастеризаційну установку, де автоматично виставлена температура 72 градуси. Тут стоїть контрольний апарат, який не пропустить молоко нижчої температури. Таким чином відбувається знезараження бактерій. Уся наша продукція тільки з пастеризованого молока. У складі - тільки коров'яче молоко і необхідні для сквашування за
кваски. Усе повністю натуральне, - запевняє Наталія Василівна.
Побували ми цього дня в лабораторії. Там господарює Людмила Іванівна Василець. Заманили її у Деснянське із Шостки. У її обов'язках - усі лабораторні аналізи.
- Усі продукти перевіряємо на якість, масову частку жиру, білка... Обстежуємо все: від сирого молока, закінчуючи готовим продуктом. Усе строго за технічними умовами, як написано у документі. Ми ж не у підвалі робимо, у нас усе офіційно. Через Держпроднагляд отримали всі дозволи, - каже Людмила Іванівна.
ЯК НАРОДЖУЄТЬСЯ СИР
У сирцеху ми познайомилися із сироробами, які саме варили сир. У великій ванні механічно змішувалося заквашене сичужними ферментами молоко на сирне зерно, яке потім після обсушки залежно від виду сиру потрапляє у форми, де пресується у голівки. А потім сир має «покупатися» дві-три доби у солоній ванні при відповідній температурі. І тільки тоді його «вдягають» у плівку і відправляють вилежуватися у холодильні камери. Який сир на 30 днів, який
- на 45. Виробництво сиру дуже копітка і відповідальна справа на всіх ділянках. Була здивована, що для того, аби була відмінна якість, навіть вода має бути очищена, і роблять це не без участі комп'ютера. І при всіх процесах виготовлення сиру повинна бути суворо дотримана температура, час. Десь прогавив - і все, сир не буде мати належної якості і смаку. А тому у сирцеху у кожного своя ділянка роботи і своя відповідальність. У цеху - дві ванни по 5 тонн кожна. Цього дня була задіяна тільки одна і то наполовину.
- Ми можемо за добу переробляти 30 тонн молока, така потужність підприємства. Але на сьогодні виробляємо стільки, скільки можемо реалізувати. Наробити і не продати, який смисл? Минулого місяця ми переробили 200 тонн молока, а в цьому місяці зменшили виробництво через відключення електроенергії, - розповідає технолог.
Цього дня ми були під враженнями від побаченого, як народжується сир. Але коли зайшли до холодильної камери, то і дух захопило. На височезних до стелі стелажах сир у жовтих і червоних одежах. відпочивав. Голівки були не тільки у плівках. Декого вдягли у латексні упаковки. Цікавимося, чому? Це буде сир «Романтик», який виготовляється за голландською технологією. Розповіли, що він більше виділяє вологи і має більш насичений смак. Поки сир вилежується у цьому залі, а через певний час його переселять у більш холодний. Догляд за сиром - це справа окремих людей. Щоб сир був смачним і якісним, вони постійно його перевертають.
- А оце ми вчимося робити сир «Малюк», - показує Наталія Василівна малесенькі з людський кулак головочки сиру. Жартома запитала в Юрія Петровича: - То, може, ви для гурманів і сир із цвіллю робитимете? - Звичайно, робитимемо. Інші ж виготовляють, і ми будемо, - каже без жартів. - А ще ми плануємо переробляти сироватку. Зараз ми згодовуємо її тваринам. Сироватку можна сушити. Але з неї виходять гарні сири. Чули про сир «Адигейський»? А італійський «Ріккото»? Він з чистої сироватки.
Крайня наша зупинка була у фасувальному цеху. Тут «вдягають» масло, сир кисломолочний, десерт із родзинками у привабливу одежинку. На великому столі сир фасують невеличкими шматками й упаковують їх у вакуумну упаковку. А потім продукція, смачна і якісна, потрапляє на полиці наших магазинів. Окремий момент, про який би хотілося сказати хоча б маленьким рядком, - працівники забезпечуються обідом із трьох страв. Можна відпочити - попити кави, коли є вільна хвилинка. Усе за рахунок власника виробництва. Працівники з повагою відгукуються про керівника.
- Нам так сподобалося тут, то, може, і нам до вас на роботу? - пожартували.
- Е, ні, у нас на роботу Петрович бере тільки місцевих жителів, вас не візьме, - відрубали працівники. До речі, на виробництві працює до 25 чоловік. Усі місцеві жителі, окрім лаборанта і технолога. Люди задоволені. Дегустували і ми сир і масло, кефір і сметану. Усе дуже смачно. А ще згадалося, як розповідав один чоловік, який побував на заводі, де виробляють ковбасу. Каже, після того перестав їсти ковбасу. А інший перестав купувати майонез, побачивши, з чого його колотять. Подумалося: а ось після відвідин молокопереробного виробництва «Білих рос», навпаки, будеш їсти тільки їхню продукцію.
Джерело: газета “Вісті Сосниччини”, Людмила КОВАЛЬЧУК
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.