«Агролісгосп»: найпотужніший ринок збуту продукції закритий

Добавить новость

Среда, 17 Августа 2022 16:13  |  Просмотров: 1899

До Китаю, який був найбільшим покупцем агролісгоспівської продукції, шлях наразі відрізаний. Молдова ж, котра імпортує з Коропа пиломатеріали, дає майже вдвічі нижчу, ніж до війни, ціну на продукцію СЛП «Агролісгосп».

Основний іноземний покупець відпав

Війна у країні накладає свій відбиток на кожній сфері діяльності. Звичайно ж, вплинула вона і на роботу найбільшого у Коропській громаді підприємства - СЛП «Агролісгосп». Як сьогодні живеться лісо­вому господарству, котре дає роботу понад сотні працівникам і сплачує солідні податки до бюджетів різних рівнів, і місцевої скарб­ниці також? З цими та іншими питаннями ми подалися до «Агролісгоспу».

- 24 лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Укра­їну, ми ще працювали, але з наступного дня всі пішли у вимушену відпустку. Свою роботу підприємство відновило тільки 6 квітня. За період простою ми виплати­ли всім працівникам дві треті заробітної плати. Наразі зарплата виплачується стовідсотково і своєчасно. Відпустка всім надається, оздоровчі виплачуються, а ось із преміями поки що доведеться зачекати, бо фінансовий стан не дозволяє. Не можу сказати, що він критичний, але... - почав розмову директор СЛП «Агролісгосп» Віктор Мальцев.

Та для того, аби відновити повноцінну роботу на підприємстві, потрібне було пальне, котре на той час, та і нині, у дефіциті. Отож троє смільчаків подалися «Газелькою» на Прилуччину, де воєнні дії тільки-но закінчилися. Звичайно, певні ризики були, але до Коропа повернулися із виконаним завданням - привезли пальне.

- Хоча пальне можна було купити і в Коропі, - каже Віктор Федорович, - але на «Оріоні» воно було, та і є зараз, значно дорожчим.
І якщо з пальним проблеми вирішу­валися, то з ринками збуту ситуація зна­чно складніша. До війни найпотужнішим покупцем був Китай, куди йшла левова частка агролісгоспівських пиломатеріалів.

І саме експорт на Китай давав підприєм­ству можливість повноцінно працювати, збільшувати обсяги виробництва та мати прибутки. Але війна внесла свої коректи­ви, не лишивши перспектив на подальшу співпрацю Коропа з Китаєм.

-У нас було багато матеріалів, готових до відправлення в Китай, але... Чорне море, яким ми експортували пиломатері­али, для України вже закрите. Вирішили піти іншим шляхом - північним. Відван­тажували свою продукцію на Тернопіль, Рівне, а звідти - на Литву у порт. І вже північним морським шляхом доставляли вантаж до Китаю. Звичайно, витрати на доставку були чималі, але ми відправили продукцію, аби вона тільки не пропадала, - розповідає директор підприємства. - На­разі китайський ринок для нас закритий повністю.

- А Європа взагалі не купує нашу про­дукцію?
- Єдина країна, куди експортуємо пиломатеріали, - це Молдова, до якої свою лісову продукцію везе практично вся Україна. Адже у подібній ситуації з ринками збуту опинилися майже всі лі­сові господарства України, - каже Віктор Федорович. - Нині молдовський ринок перенасичений українським лісом. І цей фактор призвів до того, що ціна, яку дає Молдова на пиломатеріали, значно впа­ла. Для прикладу. Якщо до війни за куб пиломатеріалів Молдова платила триста доларів, то нині - тільки 180. Та і до якості продукції ставляться дуже прискіпливо, адже вибирати є з чого.

- А яка ситуація із реалізацією на вну­трішньому ринку?
- Продовжуємо співпрацю із Одеською компанією «Стальканат», але вона пило­матеріалів купує небагато, - відповідає Ві­ктор Федорович. - Кругляк реалізовуємо на Черкаси. Є така фірма «Укргосптовари», яка займається виготовленням фанери. Для них - наша береза та вільха. Ну, це і є наші основні покупці на внутрішньому ринку.

Із дровами — ажіотаж

Будучи з робочим візитом в «Агролісгоспі» не могли не поцікавитися, яка ж ситуація з реалізацією дров, попит на котрі останнім часом дуже зріс.

- Ситуація з дровами дуже напружена, - відповів директор підприємства. - У нас у пріоритеті - бюджетна сфера: школи, са­дочки, терцентр, старостати, будинки куль­тури, Червоненський психоневрологічний інтернат. Приміром, для освіти потрібно десь тисячу кубів дров, терцентру (будин­кам милосердя у Шабалинові та Нехаївці) - близько двохсот кубів, сфері культури - теж десь у таких цифрах, а старостатам та психоневрологічному інтернату - кубів по чотириста. За перший квартал, а це практично за перші два місяці цього року, «Агролісгосп» відпустив бюджетникам тільки десь 900 кубів дров. А потреба, як бачите, велика.

- А як же населення? Як бути людям?
- Паралельно стараємося забезпечити потреби населення. За два місяці цього року (перший квартал) ми відпустили населенню тисячу п'ятсот десять кубів дров. Але ж люди йдуть до нас щодня, як мінімум, десять чоловік. А нещодавно було і тридцять п'ятеро. Попит на дрова, як ніколи, величезний. Справа у тому, що коропське лісництво через відсутність логістики наразі дров не реалізує. Склад­ною лишається ситуація з реалізацією дров і у Гутянському та Понорницькому лісництвах. Але є надія, що через Сейм буде зведений міст і проблема логістики вирішиться, ці підприємства матимуть можливість продавати людям дрова. Таким чином черга у нас зменшиться.

- Тож чи варто сподіватися населенню, що саме в «Агролісгоспі» можна купити дров?
- Варто. Але наразі у вільному продажу дров немає. По мірі можливості дрова людям виписуємо. Але в одну секунду за­довольнити проблеми всіх ми не можемо. Спочатку маємо забезпечити бюджетну сферу. До того ж, лишається проблема із пальним, що дефіцитне воно, що дороге, принаймні, у нас. Шукаємо дешевші про­позиції.



На фото Водій Юрій КВАСКО, інженер експлуатації машинно-тракторного парку Олександр КОСТЮЧЕНКО та водій Олег САМОЙЛОВСЬКИЙ

- А яка ціна на дрова та горбиль сьо­годні у вас?
- Ціна виросла. У середньому - на тися­чу гривень. Причина - дороге пальне. Так, тракторний причіп (шість кубів) дров м'якої породи коштує у нас 4176 грн з копійками, а тверда порода дорожча - 4720 грн. Гор­биль коштує 1900 грн - для Коропа, по селах - трохи дорожчий.

Дерева валяються, а забрати не можна

- Такого великого дефіциту дров могло б і не бути, аби у нас не були зв'язані руки на законодавчому рівні. Поясню. Нещо­давно був у нас буревій. У Покошичах та Билці негода звалила дуже багато дерев. У Билці десь вивалено більше двох тисяч кубів лісу, у Покочишах - до чотирьох тисяч кубів. Цьому всьому треба дати лад, бо ж усе пропаде. Але ми не маємо права, - каже директор підприємства.

- Чому?
- Є такі ділянки, де повалені дерева, площа яких перевищує один гектар. І на цих ділянках треба проводити суцільні са­нітарні рубки. Але нові санітарні правила лісів України не дозволяють нам проводити суцільні рубки. Потрібна оцінка впливу на довкілля від якоїсь столичної, вочевидь, приватної, фірми. А яка може бути оцінка впливу на довкілля, коли природа вже сама зробила цю оцінку: дерева лежать. Й екологічна ситуація не змінилася від того, що попадали дерева, і Десна своє русло від цього не змінила. Але ж, ні. Потрібен папірець - оцінку впливу на довкілля. І ко­штує такий папірець аж 600 тисяч гривень. Це великі гроші. Я особисто порушував цю проблему перед гендиректором «Чернігівлісу». Він у свою чергу звертався до голови обласної ВДА, спільно готували лист до Міністерства екології України. Десь там той лист і загубився. Усе затихло. І ця проблема нових санітарних правил, які зв'язують руки лісовим господарствам, стосується всіх подібних підприємств. Дро­ва, повалені буревієм, лежать, трухнуть, і забрати просто ми не можемо. Вірніше, можемо, але маємо заплатити аж 600 тисяч гривень. Де логіка?

Джерело: газета «Нові Горизонти» від 14.07.2022, Людмила ВЛАСКО 

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: