Від ліцейних класів – до унікального закладу: Ганна Коломієць про історію педліцею і успішність
Іти у ногу з часом, і навіть трохи попереду, так намагається жити і працювати директорка ліцею для обдарованої сільської молоді Ганна Коломієць.
Унікальний заклад, який разом із однодумцями і започаткувала, жінка очолює вже понад 25 років. Нещодавно її здобутки вкотре відзначили на рівні держави. Цього разу премією Верховної Ради України.
Пані Ганна пригадує, ідею створити ліцей із зовсім іншими підходами до роботи, як такої не було. Задумувалося усе вченою радою педагогічного університету, як класи підготовки для дітей із сільської місцевості.
Ганна Коломієць, директорка Чернігівського обласного педагогічного ліцею: «Ми мали рознарядку на прийом сільської молоді. А ми її не виконували, тому що сільська молодь просто не була готова до елементарних вимог. Якось ми самі собі сказали, подивившись один на одного, та в кінці кінців, спасіння потопаючих – справа рук самих потопаючих. Ми мріємо про хорошого студента – його треба знайти. Його не можна знайти? Значить, його треба підготувати».
Перші два ліцейні класи сформували у 1993 році. Вже за рік був підписаний наказ про створення ліцею. До 2007 року він функціонував на базі університету. Вузівські викладачі вкладали у дітей максимум, бо розуміли, яких студентів за два роки хочуть мати.
Від самого початку це були інші методики виховання – Вальдорфська педагогіка, Марії Монтессорі, педагогіка Френе та щось внесене кожним вчителем особисто від себе.
Завдання було не просто навчити, а виховати інтелектуально, духовно та фізично розвинених молодих людей. І загалом, цілісних особистостей.
Ганна Коломієць, директорка Чернігівського обласного педагогічного ліцею: «Освітня нормативна база завжди буде відставати від життя. Навіть НУШ, про яку ми сьогодні говоримо, яка зараз реалізується на рівні початкової школи, але люди, які в освіті і які думають, заглядають далеко вперед. От нам вдалося заглянути тоді далеко вперед, завдячуючи тому, що це були вузівські педагоги».
За словами Ганни Коломієць, усе приходить в роботі. І навіть добре продумана модель згодом може суттєво змінитися.
Зараз випускники та випускниці ліцею ідуть не лише в педагогіку, а й в усі можливі сфери. Стають студентами престижних українських та закордонних вузів. Це повний відхід від радянської системи до закладу освіти нового типу, що і нині не зупиняється на досягнутому. Жінка каже, ціна цьому – роки життя своєю справою, відстоювання власних інтересів перед колегами та владою, а також постійна робота над собою.
Ганна Коломієць, директорка Чернігівського обласного педагогічного ліцею: «По-перше, сказати собі, що ти на першій позиції. Ти за це відповідаєш, якщо ти це береш. А раз відповідаєш, то тобі треба навчитись донести це до тих споживачів, на яку аудиторію ти будеш зорієнтована. Зараз є багато можливостей – різноманітні курси в інтернеті, посібники. В мене навіть зараз на столі лежить книга «Як бути переконливим при публічних виступах». Хоч здавалося б я все життя, як педагог і як керівник, публічно виступаю».
Щоб досягнути своєї мети, треба не боятися викликів, а приймати їх, і щодня ставати кращою.
Ганна Коломієць, директорка Чернігівського обласного педагогічного ліцею: «Тобто тут нічого нового немає. Тільки єдине, якщо ти хочеш в цьому світі бути особою, яка помітна в соціальному житті, то тобі треба бути сучасною і заглянути значно наперед».
Сюжет телеканалу «Дитинець»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.


Бред. Как попало? Да очень просто. Рядом село, где самогон почти в каждой хате. А купить не проблема. За каждым бойцом надзирателя не поставишь. Не служил ты, если не знаешь как спиртное попадает в расположение части. Свинья всегда грязь находит. За свои 28 лет календарей я прекрасно знаю как и где приобретается, как проносится и как ведут себя призванные из запаса. Конечно, большинство порядочных людей, но и мрази тоже хватает. Судя со слов "защитников" то офицеры сами себя избили. Кто служил в 60-70-е годы тот прекрасно знает как вели себя такие в/с, призванные на переподготовку и на уборку урожая. Сколько надо иметь выдержки и нервов офицерам чтобы сладить с этим контингентом. Так что дыма без огня не бывает. Мало кто из преступников признается в своем преступлении. А начальник штаба и командир подразделения не такие уж и большие начальники чтобы самим принимать решения - есть указания и распоряжения вышестоящих инстанций, а они только исполнители. Судя по статье - расследование не было проведено тщательно, а как всегда - путем назначения козлов отпущения как и везде в нашей стране непуганых идиотов. Все почему то скромно умалчивают о "заслугах" Турчинова, Яцинюка и иже с ними в утрате Крыма, войне на Донбассе, разворовывании денег и гибели людей. Кто виноват что Россия ведет войну с нами? Так что думать надо кому это выгодно, и кто так усердно "плакался" в жилетку Обаме, Меркель и другим. Так что, маемо то что маемо.





В тому-то і проблема. Ніхто зараз про це не думає, тільки от цим людям треба буде якось жити далі після війни. До того ж у них ніхто не питав, чи хочуть вони воювати. А за відмову тепер стаття від 3-х до 7-ми.
Коментарі (5)
Бред. Как попало? Да очень просто. Рядом село, где самогон почти в каждой хате. А купить не проблема. За каждым бойцом надзирателя не поставишь. Не служил ты, если не знаешь как спиртное попадает в расположение части. Свинья всегда грязь находит. За свои 28 лет календарей я прекрасно знаю как и где приобретается, как проносится и как ведут себя призванные из запаса. Конечно, большинство порядочных людей, но и мрази тоже хватает. Судя со слов "защитников" то офицеры сами себя избили. Кто служил в 60-70-е годы тот прекрасно знает как вели себя такие в/с, призванные на переподготовку и на уборку урожая. Сколько надо иметь выдержки и нервов офицерам чтобы сладить с этим контингентом. Так что дыма без огня не бывает. Мало кто из преступников признается в своем преступлении. А начальник штаба и командир подразделения не такие уж и большие начальники чтобы самим принимать решения - есть указания и распоряжения вышестоящих инстанций, а они только исполнители. Судя по статье - расследование не было проведено тщательно, а как всегда - путем назначения козлов отпущения как и везде в нашей стране непуганых идиотов. Все почему то скромно умалчивают о "заслугах" Турчинова, Яцинюка и иже с ними в утрате Крыма, войне на Донбассе, разворовывании денег и гибели людей. Кто виноват что Россия ведет войну с нами? Так что думать надо кому это выгодно, и кто так усердно "плакался" в жилетку Обаме, Меркель и другим. Так что, маемо то что маемо.
В тому-то і проблема. Ніхто зараз про це не думає, тільки от цим людям треба буде якось жити далі після війни. До того ж у них ніхто не питав, чи хочуть вони воювати. А за відмову тепер стаття від 3-х до 7-ми.