Поліцейський побив колишнього міліціонера Олександра Скидана?
— Побиті ноги, грудина болить, — крекче, присідаючи на стілець, 43-річний Олександр Скидан з селища Михайло-Коцюбинське Чернігівського району. — Я у минулому міліціонер. 18 років 5 місяців і 21 день відслужив у Чернігівському райвідділі. Був і водієм, і дільничним інспектором. Починав ППСником. Дослужився до капітана. У 2015 році мене скоротили, реформа. Тепер працюю сам на себе. Хазяйство. Кручуся.
Олександр показує синці
Живу у батьківській хаті. Раніше мешкав з дружиною і двома дітьми. Донечці Ані дев’ять років, сину Альоші — п’ять. Я одружився пізно, у 33 роки. Сімейне життя не занадилося. Ми офіційно не розлучені. Колишня дружина сварить: «Ти алканів в хату приводиш і т. д.». Я не краду. В калюжах не валяюся. П’ю з головою, а не з бригадиром. Головою тією, що на шиї, — уточнює Олександр Олексійович.
— 23 січня о десятій ранку до двору під’їхала поліцейська машина-іномарка, номер «07-41». У ній двоє. Я з матір’ю і сусідкою стояв під двором. Один вийшов і до мене: «Пішли у двір, поговорити треба». Зайшли. Я кажу: «Я вас не викликав. Що я зробив погане, що ви приїхали?» А він мені: «Ти п’яний». При цьому не представився, посвідчення не показав. Я запропонував: «Поїхали на експертизу, Хай вона покаже. Я закони знаю, не дарма вчився під час, служби» Кажу: «У тебе є драгер-алкотестер? Давай я дихну, а потім ти. Немає в тебе, у мене у хаті трубочки, кульочки є. Ще лишилися з того часу, як у патрульній поліції служив». А поліцейський: «Ти матір в хату не пускаєш». І почав мене гумовим кийком бити по ногах, руках, по грудині там, де серце. Я кричу: «За що ти мене б’єш? В тебе діти, батько є? Якби твого батька так били такі ідіоти, як ти?» А він сильніше лупить. Тоді я заволав: «Люди, спасіть, міліція вбиває».
На той крик прибіг Геннадій Томилко, він інвалід другої групи. Рука одна не працює. І питає: «Що ви робите?» А поліцейський йому: «А ти йди звідси, алкоголік, проспись». Хоча Геннадій Іванович вже ЗО років як не вживає спиртного. Завдяки тому, що нагодився Томилко, поліцейський перестав мене лупцювати.
Наступати на побиті ноги мені було боляче. Я взяв паличку, опираючись на неї, вийшов на вулицю. Почувався зле. Став набирати з мобілки «швидку допомогу». І тут... Краще розпитайте у Томилка.
Зв’язалася з Геннадієм Івановичем телефоном.
— Я сказав поліцейському: «Представтеся. Хто ви?» А він: «Я сержант поліції». Прізвище не назвав. Натомість перепитав, хто я. Відповів: «Я громадянин України,». Потім поліцейський вихопив у Олександра мобілку з рук. Телефон впав і розбився. Він з нього повитягував дві сім-карти, забрав. Я вже потім зі стаціонарного подзвонив на «102», сказав, що поліція мене побила.
— А другий правоохоронець що робив?
— Сидів у машині, щось писав. Він не виходив. Розмовляв з матір’ю Олександра. Потім вони поїхали.
— Ага, я ще и слід їм крикнув: «Хай вас Бої покарає, за то, що накоїли», додає Скидан. — І думаєте що? Наступного дня мені і односельці, і водій автобуса розповідали, що та поліцейська машина потрапила в ДТП неподалік села Зайці. Бачили, що стояла подряпана, з увімкненою аварійкою.
— Олександре Олексійовичу, просто так поліція не приїздить. Що ви накоїли? Хто викликав?
— Може, мати подзвонила, нібито я її до хати не впускаю. У нас у кожного ключ. Вона свій десь загубила. Можливо, дружина, бо я напередодні матері дав трохи грошей, а їй ні. Поліція нічого достеменно не пояснила. Почувався дуже погано. Побої боліли, тиск підскочив. Сусідка дала диклофенаку, но-шпи і ще усяких ліків. Я ніч не спав.
Наступного дня поїхав до лікарні. Мене обстежили, ось, — простягає медичну картку.
У записі лікаря Чернігівської райлікарні сказано: «Тиск 170/100, забої лівої половини грудини, верхніх кінцівок, множинні садна обох гомілок і т. д.».
— Не вірите, самі гляньте, — закочує холошу штанів. Під коліном великий синець. — І ось, на боку, — знімає сорочку. І справді, синці є. — Я вже у прокуратуру заяву написав. Мені дали документи, що її прийняли. Справу має розслідувати ДБР.
* * *
— Поліцію викликала мати. Приїхала група реагування. Склали на чоловіка адміністративний протокол за домашнє насильство. Ніхто його не бив. Скарг від цієї особи до поліції не надходило. Інформації від інших органів, що він до них звертався, поки що теж, — прокоментувала Юлія Ковтун, речниця Головного управління Нацполіції в області.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №5 (1759), 30 січня 2020 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.