байдужість

кожен з нас замкнений з ніг до голови , до рук , до кінчиків волосся , вій і знов до пальців ніг  - гранями байдужості . ми чекаємо , потребуємо , жадаємо уваги . нами повинен хтось цікавитись , аби ми були цікаві . нам повинен хтось телефонувати , аби ми були запотребовані . вас дістали питання - як справи ? чим займаєшся ?
а уявіть якщо от з цієї секунди вас більше ніхто і ніколи цього не запитає . як воно вам ?


ти залишився один на один із собою  , зі свом я , ти і все ! і більше нікого ! тебе просто вбиває чужа байдужість до нашого єства . ми сохнемо , просто кам'яніємо і розходимося в тріщинах , як пустельна земля . тобі  хочется пити , пити , пити , пити увагу ! пити інтерес !
прокидаючись немає більше питань  :  "як спалось , пупсику ? )"  , " як настрій?" , "добре себе почуваєш?" , "голова не болить?", "хто телефонував?" . тільки тиша і прохання . тиша і прохання . кава і чорнота байдужості . - подай цукорницю . . дякую .
наче все як і було , нема тих дурних  - прівєт , как дела , ти позбувся того  , що , начебто , тебе так діставало , але ж ні ти будеш сам .
не будь байдужим , аби потім це не вбило тебе .  це гірше , ніж будь-що ! це - несвідома самотність .


ми ж не такі , правда ?




masha KYRAVS'KA