підсвідома свобода

дивлячись на тих малих беззахисних дітей з дітбудинків ( як же я не люблю це слово ) ти розумієш свою реальність . годі себе жаліти . твоє - це цукровість , у порівнянні з масою . часто дивишся на сірющу громаду і тобі думається : " і чого це я не собачка ? "  жилося б так просто , а головне легко . їсиш собі  "всяке"  , спиш у смітті  ,  ше' й якась  бабуля раз у рік супчику винесе , помиє . коли мозок (колись такий прозорий і повний ентузіазму ) пінцетами починають розривати такі думки , любити цей світ ( людський , напевно ) стає важко . маєш у голові постійно оту щасливу собачку , світ немилий , ти не такий як хотілось , свободи тобі нема , друзі тупі і т.д.  з часом навіть ти сам станеш немилий собі , як і той ,колись такий ідеальний , світ , що тебе оточує . коли це станеться хоч кричи , хоч благай , хоч рви волосся на гоові , пожежники не приїдуть на допомогу .  бо поки ти змагався з буденністю , хто вище вистрибне з трусів , справжність тьмяніла ! не стелися під когось чужого , коли в самого горобці в голові , а краще слухай маму і складай гроші у бідончик , бо колись тобі не допоможе ніхто окрім тебе .  зрозумілим цей світ для нас не стане ніколи , тож всі ті проблеми , що були в твоєму житті колись , ше не самі червоні помідори . ми - це мистецтво , капіталізм і не наркотики !


щасливійте !


masha KYRAVS'KA