кожен з нас замкнений з ніг до голови , до рук , до кінчиків волосся , вій і знов до пальців ніг - гранями байдужості . ми чекаємо , потребуємо , жадаємо уваги . нами повинен хтось цікавитись , аби ми були цікаві . нам повинен хтось телефонувати , аби ми були запотребовані . вас дістали питання - як справи ? чим займаєшся ?
а уявіть якщо от з цієї секунди вас більше ніхто і ніколи цього не запитає . як воно вам ?
ти залишився один на один із собою , зі свом я , ти і все ! і більше нікого ! тебе просто вбиває чужа байдужість до нашого єства . ми сохнемо , просто кам'яніємо і розходимося в тріщинах , як пустельна земля . тобі хочется пити , пити , пити , пити увагу ! пити інтерес !
прокидаючись немає більше питань : "як спалось , пупсику ? )" , " як настрій?" , "добре себе почуваєш?" , "голова не б
...