грицько срака

  • Ой, Грицько Сраче - Бідний небораче - Під калиною сидить і тихенько плаче... 0'R

    1 Мая 2011 13:59 5 6480
      ЛАУРА
    Грицько вже остаточно вирішив покинути характерництво. Він дуже сумував за Олесею і ні про що не міг думати, як про сімейну ідилію. Проте парубок ніяк не наважувався розповісти про це Пану Парові. А коли Гриць врешті, зібравшись з силами, вирішив таки завести зі своїм учителем серйозну розмову, Пан Пара відправив його на Січ.
    - Відвезеш це отаманові, - сказав він, даючи парубкові торбу, – і, дивись, не розкривай її.

    Зіскочивши на баского коня, перш за все Грицько помчав до Олесі.
    Під’їхавши до шинка, Гриць почув знайомий чоловічий голос. Зазирнувши у вікно, він впевнився у своїх здогадах: у Олесі був Барило.
    «Невже вона…» - підкралася до парубка підступна думка.

    - Навіщо тобі той голосракий? - казав гучним басом старий козак, - йди за мене. Княгинею будеш, а з ним змарнієш за роботою.
    - Я люблю його, - відповіла дівчина.
    - Олюсенько, послухай… - простяг ...
  • ...Селяни розповідали, що бачили ведмедя, який сидів під зоряним небом, попихкуючи люлькою. Дехто казав, що то козак-характерник Грицько Срака... 0'R

    29 Апреля 2011 20:14 6 4806
    ХОРС
    Уже не перший місяць Гриць блукав незнайомим лісом. Харчувався здебільшого дикими ягодами, і постійний голод, як ненажерливий хробак, здавалося, висмоктував його зсередини.

    Заблукав Грицько при доволі дивних обставинах. Невдовзі після бою з Болотяником, Пан Пара відвіз його (знову ж таки на чудернацькій машині зробленій з усячини магічною парою) до лісу, і, нічого не пояснивши, зник, як завжди, залишивши після себе лише густу пару.

    Спершу Гриць подумав, що старий козак вирішив його позбутися, і навіть устиг цьому зрадіти. «От і добре, - думав тоді парубок, - ну його до біса те характерництво». Та, поблукавши лісом і так і не змігши з нього вибратися, Грицько таки збагнув, що це лише чергове випробування.

    Йшло до осені, і ночі ставали дедалі холоднішим. Вітри, що поверталися з північних країв, пронизували бідолашного парубка до кісток, і, від того, йому частенько доводилося задовольняти фізіологічн ...
  • Перша історія про загадкового характерника Запорозької Січі ГРИЦЬКА СРАКУ 0'R

    27 Апреля 2011 16:17 21 6877
    ПАН ПАРА
    З малих літ  Грицько живе і працює у пана. Батьки його померли рано, а родичів він своїх не знає, та й, мабуть, їх і немає. Змалку Гриць пас гусей та свиней, а підрісши та змужнівши, пан довірив йому своє господарство. Працював Гриць як віл. Уставав удосвіта, вичищав у худоби, косив траву, рубав дрова, носив воду і таке інше.

    Того дня Грицько, прилігши у хліві на сіно, жував травинку і розмірковував про світоустрій та світобуття. Перед його очима літав здоровенний волохатий джміль й інколи відволікав парубка від різних думок, що так і перли в його, і без того затуркану, голову: чому комахи та птахи літають, а люди і худоба – ні; чому сонце висить на небі і не падає.

    – Грицько-о-о-о!!! – перебив Грицеві роздуми пан, що саме прийшов від кума, – ти де, бевзню!!!
    Пан був п’яний, і Гриць дуже не хотів з’являтися йому на очі.
    – Сховався! Недотепо! – увійшов до хліва, похитуючись ...