Інтерв'ю із заступником голови Господарського суду Миколою Фесюрою

Особисто мені займатися банкрутствами було б важко. Спостерігати за тим, як колись успішні і відомі підприємства припиняють свою діяльність, закриваються, залишають людей без роботи а кредиторів без грошей, та ще і приймати в цьому участь — не найприємніше заняття. Втім, для заступника голови Господарського суду Чернігівської області, судді Фесюри Миколи Віталійовича це всього лише звична праця, якою він займається ось уже десяток років. У свій час попрацювавши кілька років у податкові міліції, Микола Віталійович вирішив, що кар'єра судді йому більше до смаку. А так як робота податкової міліції на той час була близькою до роботи Господарського суду, який в ті часи також займався питаннями податкового законодавства, то із вибором місця роботи особливих проблем не було. Пройшов конкурсний відбір, став суддею спочатку на 5 років, а далі і безстроково.
В кабінеті Миколи Віталійовича ми розмовляємо про особливості розгляду справ про банкрутство,  стан судової системи та питання необхідності відновлення довіри до неї у суспільстві.

Хто займається розглядом справ про банкрутство?
Існує судова колегія по розгляду справ про банкрутство, членом якої я є. Крім мене, в ній ще працює кілька суддів господарського суду. Відповідно, ми і розглядаємо справи, пов'язані з банкрутством, та суперечки, що стосуються даних справ: майнові вимоги до боржника, визнання недійсними договорів, що укладалися з боржником, суперечки щодо працівників банкрута, трудові суперечки, що стосуються стягнення заробітної плати.
Є такий закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Це наш основний документ. Також, звісно, всі закони і законодавчі акти, які стосуються питань матеріального права при розгляді вимог.

Які основні тенденції, зміни, що стосуються розгляду таких справ?
Звісно ж, якщо порівнювати із тим, що було у 90-х роках, зараз таких справ менше. Не можна ж весь час ліквідовувати підприємства.
Останніми роками працювати стало не те щоб легше. Але законодавство стало більш логічним. Наприклад, зараз спростилася процедура щодо підприємств, так званих “відсутніх боржників”. Не треба, як це було раніше, проходити складні бюрократичні процедури, тратити державні кошти, виясняти, чому вони не звітують до податкового органу і т.д., потім виставляти їм штрафні санкції, добиватися, чому вони їх не платять. Коротше кажучи, виконувати пусту роботу.

Чому саме суд є відповідальним за банкрутство підприємства?
Коли мова йде про банкрутство підприємства, не можна сказати, що суд взяв це підприємство собі до рук і проводить дії щодо цього. Ні, суд контролює процес. Слід підкреслити, що справа в тому, щоб підприємство, яке має зобов'язання перед кредиторами і не може їх виконати, не саме припиняло свою діяльність, а робило це під контролем державного органу.
Наприклад, якщо застосовано процедуру ліквідації, вступає у дію ліквідатор чи ліквідаційна комісія, які і повинні вчиняти всі передбачені кроки для того, продати майно і розрахуватися із кредиторами. А суд уже в кінці процедури перевіряє законність дій ліквідатора, правильність розрахунків і т.д. Але суд не вказує ліквідатору: отам роби те а там те. Якщо ж хтось із кредиторів не згодний із діями ліквідатора, є процедура оскарження цих дій, і тут уже суд розглядає дану справу і виносить свій вердикт: правильно вчинив ліквідатор чи неправильно.

Процедура банкрутства — це закриття підприємства?
Помилково вважати, що процедура банкрутства обов'язково закінчується ліквідацією підприємства і припиненням його діяльності. Закон передбачає можливість для підприємства взяти певний тайм-аут у своїй діяльності, в першу чергу по зобов'язанням перед кредиторами, і відновити свою платоспроможність, зокрема через санацію. Нове законодавство взагалі передбачає процедуру досудової санації, тобто без порушення справи про банкрутство. Є можливості знайти санатора навіть не припиняючи діяльність підприємства.
Хоча, звісно, більшість справ, що надходять до господарського суду, приходять до нас уже тоді, коли підприємство саме більше не має можливості відновити свою платоспроможність.

В чому полягають головні принципи роботи суду у справах про банкрутство?
Коли ми займаємося такою справою, одним із головних завдань є забезпечення пропорційності вимог кредиторів. За законом вимоги погашаються у порядку черговості. Наприклад, в першу чергу це заробітна плата.
Крім того, будь-які вимоги мають погашатися пропорційно. Тобто кожному кредитору будуть погашатися його кошти у певній пропорції до загальних зобов'язань. Якщо боргів, наприклад, на мільйон, а доступних коштів 100 тисяч, то ці кошти будуть ділитися серед кредиторів пропорційно.

Чи порівнювали Ви законодавство у вашій галузі із аналогічним у Європі та інших країнах?
У мене такої можливості порівняти законодавство України із законодавством провідних  європейських країн не було. Але я думаю, що до якихось європейських цінностей ми обов'язково маємо прагнути. В будь-якому випадку, суддя має виконувати діючі закони, а не думати про те, наскільки вони відповідають європейському законодавству.

На якому етапі зараз перебуває резонансна у місті справа по товариству “Домобудівник”?
Дана справа уже розглядається досить тривалий час, і буде розглядатися ще довго. Пов'язано це з тим, що по ній проходить багато громадян, які вкладали свої кошти у будівництво квартир. Також на підприємстві було досить багато найманих працівників. Я не можу сказати, що вона якась особлива у процесуальному плані. Застосовуються ті ж самі процедури. Тільки через їх значний обсяг вони вимагають значних витрат часу, тому що у всіх учасників провадження виникають можливості оскарження тих чи інших рішень у апеляційному та касаційному порядку. І поки проходяться всі інстанції, іде час.
Зараз по “Домобудівнику” триває етап розпорядження майном і пов'язані із цим процедури. На цьому етапі згідно законодавства підприємство знаходиться у стані мораторію, тобто заборонено нарахування неустойки на будь-які вимоги кредиторів. Підприємство може вести свою господарську діяльність. Але певні його дії підпорядковуються розпоряднику майном. Розраховуватися з кредиторами у такій ситуації підприємство теж не може, за виключенням випадку, коли воно може одночасно розрахуватися з усіма.
Важко сказати, чи є шанси на те, що вкладникам “Домобудівника” хоч що-небудь повернеться. Як і у кожного великого підприємства, у “Домобудівника” є майно. І якщо справа дійде до питання його розпродажу для задоволення кредиторських вимог, то якісь вимоги, звісно, будуть погашатися.
Коли у свій час нашим Господарським судом розглядалася справа про банкрутство великого і відомого підприємства музичної фабрики, справа з його ліквідації тривала близько 5 років.

Якими є основні принципи роботи судді?
Основним у роботі судді є вміння виділити головне, що є у справі, відокремлюючи те, що не має до неї відношення. Адже часто у суді позивачі чи відповідачі переносять на суддю особисте до нього ставлення, висловлюючись не щодо дій протилежної сторони, а щодо дій судді.
Крім того, риса, яка стосується всіх юристів, а суддів особливо, це не тільки знання закону, але і розуміння його направленості. Наприклад, якщо це закон про банкрутство, то згідно нього можна погашати борги по заробітній платі під час мораторію. Також там є норма про те, що майно боржника може бути реалізовано. То чи можна, наприклад, продати майно і погасити борги по зарплаті? Якщо брати окремі норми, то можна прийти до висновку, що так. Але якщо подивитися на норми у їх єдності, цього робити не можна ні в якому разі. Адже порушується принцип пропорційності. Якщо дати комусь зарплату, а сто інших буде ні з чим,  законодавство дотримано не буде.
Звісно ж, вимагається і гарне знання законодавства. А ще — терплячість, терплячість, багато терплячості.

Якби Ви мали на це вплив, як би ви порекомендували відновлювати довіру до судів, яка зараз у суспільстві не дуже висока?
Не можна за якимись окремими негативними моментами робити висновки по системі взагалі і казати, що все у нас погано. Перш за все треба робити зміни на законодавчому рівні. Треба створити таку систему, на яку не можна буде впливати ні з якої сторони. Якщо влада буде належним чином розділена на три незалежні гілки, це буде позитивно відбиватися на незалежному судочинстві.
Чи не є в такому випадку норма про довічне призначення суддів прямим шляхом до корупції? Адже якщо людина на посаді до кінця життя, вона може робити що захоче.
Якщо ми говоримо про те, що Україна йде до Європи, така практика не суперечить європейським цінностям. Тим більше, що довічне призначення судді слід розглядати не як право робити що заманеться. А як один із чинників забезпечити його незалежність і незалежність судової влади. Щоб через якийсь проміжок часу хтось за певних обставин не міг знайти вплив на суддю при перегляді питання, чи може він знову бути призначений на посаду.
Щоб контролювати діяльність судів, існують процесуальні можливості. Це апеляційна та касаційна інстанції. Там можна переглянути рішення судді і скасувати його, якщо він допустив помилки.
Крім того, у законодавстві існують важелі, що не допускають порушення закону суддею. Навіть якщо суддя обраний достроково, це не значить, що він може робити що захоче. Немає жодної норми, яка забороняє притягнути суддю до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Суддя як кожна людина підпадає під дію законів, і більше ніж інші є контрольованим з боку державних органів та суспільства.

Як Ви ставитеся до того, щоб зробити посаду судді виборною?
Я думаю, що за існування нинішніх виборчих технологій участь судді у виборчому процесі може призвести до того, що суддями будуть не професіонали, а політики. Політику і суд змішувати не потрібно.
Чим ще ви займаєтеся крім юридичної діяльності? Які маєте захоплення?
Я по натурі своїй людина домашня. Після роботи зазвичай іду додому. Спілкуюся з друзями, приділяю час дружині, сім'ї. У мене син тільки нещодавно народився. Ще є донька-школярка.

Що б Ви хотіли сказати нашим читачам наостанок?
Дуже часто чомусь спливає питання якихось особливих економічних пільг, які мають судді. Його починають обговорювати, вимагаючи відмінити ці міфічні пільги. А їх давно немає, точніше, аж із 2010 року, коли був прийнятий новий закон. До цього у суддів дійсно були пільги щодо оплати комунальних послуг, безкоштовного користування телефоном, надання житла на півроку і ще цілий ряд інших. Але цього вже давно немає, і не треба даним питання спекулювати і заздрити суддям.

Матеріали по темі:

Голова Господарського суду Чернігівської області Василь Шестак: "Робити повну люстрацію всіх суддів в Україні - несправедливо"

Богдан Гуляй

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.