Як Дарина Бухарина боролася за першість у телешоу «Краса по-українськи»
Даша Бухаріна із подарованим планшетом (планшетним комп'ютером)
Даша Бухаріна із Парафіївки Ічнянського району. Зараз вчиться у Ніжинському медичному коледжі.
«Велосипед придумали спеціально для мене»
«Агенти» телешоу почали шукати красунь у кінці серпня. Даша була на канікулах у мами.
— Про конкурс сказала сусідка, Іра Куценко. Ми пішли разом з подружкою Русланою Савкою. Якби я була одна, може, й не вистачило б сміливості, — згадує Даша.
Знімальна група запізнилася на дві години. Шукали дівчат у сусідніх селах.
— Коли побачила Дикусара і Шоптенко, я хотіла їх обнять. Але злякалася.
Страшно спочатку було і камер. Одна камера прямо. Дві по боках.
Велосипед, на якому я нібито приїхала, мені дали. Це не мій велосипед. Його придумали, щоб оживити сюжет.
Усі учасниці заповнили анкети. Писали в них про себе. Через тиждень подзвонили. Мама захвилювалася — треба прибирати в домі, готуватися до прийому гостей! Але зустріч призначили біля парафіївського бару «Трофей». Я прийшла до бару і, за сценарієм, нібито зірвала з дерева аркуш. На ньому дівчат запрошували на вечорниці у Качанівку.
«Карася спіймав брат Ярослав у ставку»
У Качанівку назавтра поїхали автобусом. Кожна з дівчат везла приготовану дома національну страву.
— Ми з мамою, Валентиною Анатоліївною, приготували дві, — розповідає Даша. — Карася у сметані. І вареники з капустою. Карася спіймав мій брат Ярослав у місцевому ставку.
Карась був великий, на всю сковорідку. Засмажили його. Додали в кінці сметани, протушкували. Прикрасили зеленню.
Вареники ліпили вручну. Маленькі. Капусту для начинки сікли і смажили.
Решта дівчат готувала налисники з сиром, вареники з різною начинкою. Була картопля тушкована, деруни з грибами та м'ясом.
«Я взяла корзинку, а ручка зламалася»
Після вечорниць дівчатам сказали, що завтра треба приїхати в костюмі. За ніч перетворитися у дівчину-врожай.
— Я зробила намисто і браслет із калини. Сплела вінок з пшениці, польових квітів, калини. Вінок вийшов гарний. Його багато фотографували. Вбрана була у простенькі спідничку й футболочку, — описує Даша.
Образ дівчини-врожаю мала доповнювати корзина з плодами. Її треба було пронести по подіуму.
— Я взяла — а ручка й відпала, — згадує Даша епізод, який глядачі бачили на екрані. —Досі не знаю, чи зламалася вона несподівано. Чи була зламаною заздалегідь. Для перевірки характеру.
«Порося я зловила за задні ноги!»
Один з конкурсів у Качанівці називався «Спіймай порося».
— Я впала на порося зверху, — згадує Даша. — Воно вонюче, хоча ніби й чистеньке. Мені кричать: «Хапай його за задні ноги! Тримай!» Я вхопила. Кричу і гладжу його. Хоч і важко було, і злякалася, але втримала. Руки потім смерділи. У нас не було дома поросяти. Ніякої живності із домашнього господарства ніколи не було. Ми жили у міській квартирі в Ніжині. У Парафіївці теж живемо у квартирі.
«Відпав підбор, і танго я танцювала босою»
Танго для Даші теж стало випробуванням характеру.
— У мене шльопанці на шпильках. Я зачепилася на сцені. Один підбор відпав. Що
робити? Я роззулася, станцювала босою. Потім казали: «Це помилка. Танго танцюють тільки в черевиках». Але інакше я не могла вчинити.
Перше місце поціновувані краси віддали Дарині.
— Коли назвали моє ім'я, я вибігла на сцену, почала від радості скакати, — згадує дівчина.
Друге місце зайняла Юлія Міщенок із села Петрушівка. Третє — Марина Нестеренко із Парафіївки, вона в Києві навчається. Сильною учасницею була Оксана з Дорогинки.
«Я була найменшою за зростом»
Про те, щоб Дашу відпустили із занять у коледжі, домовилися представники каналу.
— Я приїхала в Київ, квиток до Києва оплатили. Зустріли безпосередньо на вокзалі. Поселили в готель. За добу заплатили приблизно 400 гривень. У номері я була одна. Бачитися ні з ким не можна було, — розповідає учасниця. — Увечері зайшла редактор, розпитувала: «На що готова піти, щоб перемогти у конкурсі? Яка ти по характеру?» Назавтра я побачила всіх дівчат. Усі були високі. Я — сама менша.
Зріст Даші — метр 56.
«У моїй кімнаті стояв телескоп»
Поселили у новому будинку висотою 27 поверхів. Трикімнатна квартира, де жили учасниці, — на 21-ому поверсі.
— Я зайшла в свою кімнату. Здоровенна шафа-купе. Вікно — на всю стіну. Видно пів-Києва. І телескоп стоїть, щоб спостерігати за зірками.
Із меблів — шкіряне (чи «під шкіру») біле ліжко. Скляний стіл.
Друга кімната була «спортивною». В ній — бігова доріжка і шведська стінка. Третя кімната — звичайна. Традиційна «стінка» і телевізор. Непрацюючий.
Ванна кімната — велика. Душова кабіна, ванна-джакузі, сауна. Сауна за скляними дверима, нагрівається автоматикою. Два умивальники. Туалет у ванній кімнаті, відгороджений стіною.
Що було найважчим?
— Найважчим було те, що ти весь час на виду. Якщо плачеш, біжать із камерами, запитують, чого плачеш. Якщо радієш, теж біжать, запитують, чого радієш, — розповідає Даша.—Але через тиждень до цього звикла.
Важко було без мобільних. Розмовляти з рідними, приятелями не можна було.
Складно було миттєво перелаштовуватися на завдання. Кажуть що одягнути, але не кажуть, що за конкурс буде.
Було важко і психологічно, і фізично. До обіду знімали. Потім., везли в квартиру, на обід. їжу привозили. На перше борщ або суп. На друге картопля чи каша — з м'ясом, котлетою чи рибою. Різноманітні салати. Компот і соки.
Після обіду — теж зйомки. Протягом двох тижнів два дні були вихідними.
Що було найкориснішим?
— Стала впевненішою. Раніше я намагалася підлаштовуватися під людину, з якою спілкуюся. Тепер зрозуміла, що в цьому нема потреби. Хай люди сприймають мене такою, якою я є. На колір і смак... всі фломастери різні, — усміхається дівчина.
Подружилася з візажистами. Повчилася в них. Вони казали: «Нема некрасивих дівчат. Є ті, хто не вміє фарбуватися».
— Красива дівчина — це дівчина з характером, — говорить Даша. — Вона може за себе постояти. Ми, українки, такі!
* * *
Чи отримала Даша головний приз, дивіться на телеканалі «1+1» після Нового року.
Даша з однокурсницею Інною Горбань
Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №51 (1337)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.