Родіон Баєв грає на специфічному інструменті - волинці

Родіон Баєв за покликанням музикант. Ще в досить юному віці він серйозно захопився автентичною музикою. Родіон є професійним флейтистом, а цікавість до історичних інструментів, зокрема волинок, виявляє тільки останні шість років. Що ж спонукало юнака захопитися грою на такому специфічному інструменті?

Родіон завзято ставиться до своєї справи. Його музична бібліотека містить більше 1 000 примірників творів тільки для волинок, всієї іншої літератури - й не перелічити.
А з приводу любові до фольклору юнак розповідає наступне: «Кожна людина протягом життя прагне «свіжих» вражень. Свого часу я зацікавився творчістю російських колективів, які серйозно займалися дослідженням автентичної музики. Скажу більше, гуртам Цих захоплених людей навіть вдається успішно її відроджувати! Мені припало до душі звучання волинки, і я, будучи професійним музикантом, швидко засвоїв навички гри. Звісно, треба було докласти певних зусиль, але якщо людина прагне навчитися, то позитивний результат криється тільки в наполегливості та опануванні технік виконання. І звичайно ж, для гарного звучання музики потрібно відчувати сам інструмент».

Таємнича волинка

Карпатська дуда, коза або міх, словацька гайда, шведська сакпіпа, - все це назви одного музичного інструмента, що відомий багатьом народам. Та найбільш розповсюджена його назва - волинка. З вичиненої шкіри кози, вівці або теляти роблять суцільний міх, який слугує резервуаром для повітря. В один з отворів міха вставляють трубку, через яку музикант вдуває повітря. Друга трубка -ігрова. В ній, окрім пищиків, є шість отворів для зміни висоти звуку. А третя трубка, - з басовим, забезпечує бурдонний, тобто, постійний звук. Наповнивши міх повітрям, музикант натискає на нього ліктем і посилає повітря в ігрову та бур-донну трубки, чим викликає верескливе звучання пищиків.
Волинка дійшла до нас із давніх часів. Грали на ній переважно пастухи. У Стародавньому Римі волинка звучала у театрі й військовому оркестрі. У Франції в XVIII сторіччі на ній віртуозно грали професійні музиканти. В Шотландії і в наш час ансамбль волинщиків супроводжує урочисті паради. В Україні ж цей інструмент входив до складу оркестру Війська Запорізького, а тепер звучить переважно у західноукраїнських областях. Знавці стверджують, що в нашій країні волинка з'явилася на двісті років раніше від Шотландії, Британії та Ірландії.

- Родіоне, волинка - досить рідкісний інструмент, де її можна придбати?
- Волинку можна придбати далеко не в кожному магазині музичних інструментів. І я певний час витратив тільки на дослідження вітчизняного й закордонного ринків. Виявилося, що майстрів, які займаються виготовленням історичних інструментів, не так вже й багато.
Втім, особисте спілкування з метрами посприяло прийняттю вірного рішення: я зрозумів, що моя волинка має бути сворена саме українським майстром. Така людина живе у селі Проців на Київщині. Його звати Євген Іларіонов. Чоловік займається дослідженням та відтворенням історичних дерев'яних інструментів епох Середньовіччя, Ренесансу та Барокко (блокфлейт, волинок і народних духових інструментів).
Коли я вперше взяв до рук волинку та почав грати, - майже одразу вдалося знайти потрібний тембр і тональність.

Чотири сестри

Зараз Родіон має чотири інструмента: дві галісійські волинки, волинку Дюрера (сестра-німкеня) та волинку епохи Литовського князівства (старо-литовська дуда).
У кожній сім'ї є свої улюбленці. Для Родіона це - галісійська волинка, її репертуару приділяється більше уваги.
Для виступів музикант має три історичні костюми, відтворені реставраторами: шотландський ХІІІ-ХІУ століть, костюм слов'янина - XII століття та менестреля - німецького музиканта XII -XI11 ст.

- Як вплинуло захоплення на Ваше життя?
- З появою власних інструментів я почав подорожувати та знайомитися з колективами, які серйозно займаються фольклорною музикою.
Наприклад, у липні поїду до Львова на запрошення професійної скрипальки Ані Васильченко (має свій гурт «Королі та жебраки»).
Сьогодні я співпрацюю з групою «Дикий Гон» (лідер Антон Корольов). Вона унікальна тим, що всі її учасники «розсипані» по різним містам України: Чернігів, Львів, Вінниця, Київ, Одеса та ін., - хто де. Нас поєднує любов до фольклорної музики (репертуар складається переважно з народної музики Західної та Східної Європи).

Наприклад, одна з цікавих подорожей відбулася минулої весни. Того разу ми зустрілися у Вінниці, де і здійснювали репетиції. Потім «проїхали» з концертами, - почали з українських міст: Харкова й Донецька, а завершили - в Росії. Спочатку відвідали Ростов-на-Дону. Фінальний виступ колективу відбувався на фестивалі «Степной булат» у Ставрополі.
Основний склад учасників налічує близько десяти музикантів, але, за будь-яких умов, до концертної діяльності можна залучити необхідну кількість людей. Колектив «Дикий Гон» залюбки співпрацює із багатьма гуртами країн СНД, які мають спільні музичні вподобання.
В подібному спілкуванні кожен з нас має нагоду як для праці, так і для відпочинку. Натомість для людей непричетних до музики наші розмови здаються досить специфічними, - вони загалом точаться тільки навколо дудок.

- Чим займаєтеся зараз?
- Гастролювати складно, - це досить виснажливий процес для організму. Почуваюся набагато комфортніше вдома – на Чернігівщині. Зараз мені хочеться більше відпочивати. Тому граю на волинці тільки за приватними запрошеннями.
Останні півроку працюю в Капелі бандуристів імені Остапа Вересая. Коли я звільнявся з попередньої роботи, то не думав, що колись повернуся до великого колективу. Капела існує лише півтора роки. Доводиться завойовувати слухача. Окрім бандуристів, до її складу входить контрабасист, віолончеліст та шість скрипалів. Я ж граю на флейті. Особливу подяку хочу висловити керівництву, яке дуже терпляче ставиться до всіх учасників колективу. Сьогодні я задоволений своєю роботою.

Родіон досить динамічна особистість. Він встигає не тільки виховувати музикантів (дає приватні уроки гри на блокфлейті для дорослого населення), а й сам час від часу грає соло. Як-от, наприклад, у тандемі з серйозними людьми - духовим оркестром Чернігівського залізничного полку. На флейті? Звісно, ні, - на своїй фаворитці - волинці!


Родіон з улюбленим інструментом

Тетина Леонова, тижневик «Чернігівщина» №26 (301)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.