Казка про «Рукавичку» для багатодітної сім'ї Єфименків сьогодні є реальністю

Багатодітна сім'я Єфименків налічує п'ятеро дітей. Всі вони проживають в одній-єдиній кімнаті в гуртожитку корпорації «Облагробуд» (розташований в обласному центрі по вулиці Белова, 8). Втім, так було не завжди, - у кращі часи родина займала… дві кімнати. Але в цій сім'ї склалося все не «як у добрих людей»…

Стосунки батьків «дали тріщину»... Чотири роки назад у матері сімейства урвався терпець кожен божий день дивитися на сп'янілого чоловіка й вона «подала» на розлучення. Після того, як батьки «розбіглися», одна кімната дісталася татусеві. А більша, - загальною площею 34 квадратних метри, - лишилася дітворі з мамою.

«В тесноте, - да не в обиде»...

Коли я переступила поріг кімнати, яку займає багатодітна сім'я, - двоє хлопчиків (наймолодші в родині), - восьмирічний Ігор та дев'ятирічний Олег сиділи за столом біля комп'ютера, а найстарша з дітей Марина (їй 17 років) кроїла на дивані клатч (жіночу сумочку). Вони покинули свої справи й чемно привіталися, - на їх обличчях сяяла посмішка. Було відчуття комфорту та спокою, але щем здавлював серце, від знання про те, що п'ятеро дітлахів вживаються на цьому маленькому острівці.
Праворуч від входу стоїть ліжко, одразу за ним ще одне - двоповерхове, яке розташоване впритул до стіни. Там же, по периметру, впродовж всієї наступної стіни розмістився стіл з комп'ютером та телевізором, що стоять на ньому ж. А паралельно до стіни з ліжками, біля столу, розташована стінка (заставлена посудом і книжками), - впритул до неї «паровозиком» розмістилися диван та холодильник.

Невелику часточку життєвого простору займає кухонний столик, за яким харчується родина, - він стоїть за два метри від вхідних дверей.
Всі ці невибагливі предмети інтер'єру заповнили майже всю кімнату, - вільним від меблів лишається тільки вузенький прохід до письмового стола. Санвузол, душова кімната і кухня в гуртожитку, звісно ж, спільні для декількох сімей.
Під час мого візиту матері дома не виявилося (зі слів дітей вона поїхала в село до бабусі (Щорський р-н, село Займище). А через півгодини до нашої компанії приєдналася й найменша з сестер, -14-річна Люба.

Дівчата розповідали про свою сім'ю, одночасно демонструючи фото з сімейного архіву. Вони повідомили, що їх матуся вийшла заміж у досить юному віці (в 15 років). І тільки через п'ять років подружнього життя в батьків народилася перша донька Марина. Спочатку в родині Єфименків з'явилося троє дівчат, - найстарша з середньою Катериною (16 років), - погодки. А найменша - Люба, молодша за свою середню сестру на два роки.

Дітей згуртували... випробування

Багатодітна сім'я живе досить дружно. Мабуть, дітлахів згуртували спільні проблеми й випробування. Наприклад, Марина дуже добре готує. Вона вже декілька років харчує своїх молодших братів та сестер. Як я розумію, переважну більшість часу дітлахи проводять без батьківської опіки. Зі слів дітей, можна зробити висновки, що мати рідко буває вдома, - вона весь час або на роботі, або в селі, - допомагає своїй матері по господарству. А від «уваги» татка, який з'являється майже завжди напідпитку, діти прагнуть якнайшвидше звільнитися. Та й кому таке «виховання» сподобається?
Марина наголошує на жахливих фактах: «Матеріальне становище нашої сім'ї погіршилося після того, як тата скоротили з роботи (це сталося три роки тому, - працював слюсарем-сантехніком - Авт.). І, як наслідок, почала зростати заборгованість за житлово-комунальні послуги, - на сьогоднішній день вона становить: з теплопостачання - 6 700 грн., холодної води - 3 300 грн., газопостачання близько 500 грн... Зараз родина сплачує тільки за користування електроенергією. Батько допомагає, чим може, але ж, яка-то допомога, - можете лише уявити, - він же не має постійної роботи!?».

Бабуся (по матері) робить свій внесок в сім'ю дочки, заощаджуючи гроші зі своєї мізерної пенсії. Старенька передає онукам і продукти харчування, - яйця та молоко. А городина в родини Єфименків своя. Ця ж бабуся придбала для онуків у селі Займище окрему хатину, в якій дітлахи проживають все літо й одночасно обробляють городи. А мама приїздить до них на вихідні (працює водієм тролейбусу в Чернігівському тролейбусному управлінні). Другу ж бабусю (татусеву матір), здається, доля онуків не цікавить ... І якбиж-то тільки її...

Що скаже місцева влада?

А щодо питання розширення житлової площі, - так родина стоїть на загальноміській квартирній черзі під номером, який значиться цифрою «далеко» за 2 000. То може представники міської влади зглянуться над дітьми?! Зі слів маленьких жителів гуртожитку, «сильні миру цього» дяді та тьоті згадують про сім'ю лише у різдвяно-новорічні свята... Це все.
Марина з Любою зізналися, що їм дуже часто доводиться спати на одному дивані утрьох! До них, майже щоночі, із спільного з братом ліжка, переходить Олег (хлопці сплять на верхньому ярусі двоповерхового ліжка, - Катя, - на нижньому)!

Для талановитих - перешкоди - не завада, а стимул

Всі п'ятеро дітей достатньо розвинуті й мають не по одному захопленню.
Марина дуже гарно шиє. Наприклад, на випускний вечір вона своїми руками створила вечірню сукню, яка анітрохи не відрізнялася від «прокатної». А ще, старша сестра обожнює танці.
Нажаль, минулого року дівча не вступило до ВНЗ «на держзамовлення» (безоплатна форма навчання для студента). Сусідка по кімнаті (мати однокласника Марини) повідомила про те, що дівчина успішно навчалася в школі. Але абітурієнтка, на відміну від інших юнаків та дівчат подала документи лише в один ВНЗ «на держзамовлення»... Може мамі просто вигідно, щоб дитина сиділа вдома й обслуговувала менших дітей? За результатами вступних іспитів у Марини був досить високий прохідний бал, який лишень трішечки «не дотягнув» до безоплатної форми навчання. Що тут сказати, - ???

І от, дівчина майже рік сидить вдома в «чотирьох стінах», виховуючи молодших братиків. І все б можна сказати начебто в «нормі», якби не Олег, який впродовж останніх років тяжко занедужав. Ця дитинка зараз знаходиться на «домашньому навчанні», -тобто вчителі ходять до гуртожитку займатися з ним. У шестирічному віці хлопчик захворів на гострий гломерулонефрит (запалення нирок) й майже три роки (з невеликими перервами) перебував у лікарні. Догляд за ним теж увійшов до багаточисельних обов'язків Марини. З її слів, братик зараз почувається набагато краще й майже не вживає пігулок.
Олежик добре навчається й разом з молодшим братиком захоплюється шахами та футболом, але на відміну від Ігоря, який бігає по футбольному полю, він вболіває за «великих гравців» по телевізору.

До речі, всі діти родини навчаються у ЗОНІ №29.
Молодші сестри Марини мають свої вподобання. Наприклад, Катя (була відсутня вдома) захоплюється бісероплетінням та шиттям. Мабуть, найстаршим донькам передався матусин хист швачки.
Любаша ж має розвинуті математичні здібності, грає на скрипці, є дійсним членом шкільного клубу інтелектуалів, полюбляє співи й танці, але від останнього хобі довелося відмовитися, щоб приділяти більше уваги музичному мистецтву...

Тетяна Леонова, тижневик «Чернігівщина» №13 (288)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.