Порушили кримінальну справу за фактом смерті 25-річної породіллі

6 січня в Бахмацькій районній лікарні померла 25-річна породілля Віта Зуб. Чи є винні? Розбиралася міліція. Кажуть, кримінальну справу не порушували, бо чекали висновків експертиз. Та прокуратура району з'ясувала, що міліція незаконно відмовила в порушенні кримінальної справи. За це стосовно слідчого і начальника слідчого відділення Бахмацької міліції прокуратура порушила дисциплінарне провадження. Яким буде покарання — усне зауваження, догана чи попередження про невідповідність займаній посаді, має вирішити начальник райвідділу. Тим часом справу таки порушили за фактом неналежного виконання професійних обов'язків медичними працівниками райлікарні. Розслідує її слідче управління УМВС у Чернігівській області. Рідні Віти чекають, що істину буде встановлено, винних покарано. Провело власне розслідування і обласне управління охорони здоров'я. Згідно з висновком комісії облуправління, «готовність лікарні до надання невідкладної медичної допомоги за умови чіткішої організації на всіх етапах лікування могла б запобігти тяжким наслідкам».

Відійшла через дві години після пологів

У будинку сім'ї Дралів у селі Тиниця під Бахмачем траур. Портрет доньки з чорною стрічкою. Мати Валентина Георгіївна у чорній хустці. Жінка тільки-но починає говорити, і на очі навертаються сльози.
— І досі не вірю, що Віти вже немає. Їй було лише двадцять п'ять. Красуня і розумниця. З Сашею вона зустрічалася ще школяркою. Згодом вийшла заміж. Чоловік їй попався хороший, і свекри теж. Жити б і радіти. Віта працювала реалізатором на ринку, Сашко — на елеваторі. Жили у сватів. Усе у них було, тільки Бог діток не давав. Про це донька зі мною намагалася ніколи не говорити. Я й не лізла в душу. Минулого року на Великдень приїхали вони до мене, а Віточка бліда, на їжу не може дивитися. Токсикоз, вона нарешті завагітніла, здогадалася я. Але донька й словом не обмовилася. Не призналася й свасі. Дізналися, тільки коли побувала у поліклініці, і вагітність підтвердили. Свашина кума — медик, по секрету розповіла нам цю новину. Як ми зраділи! Та через три місяці з'явилася загроза викидня, і Віту поклали на збереження. Зробили УЗД, сказали, буде дівчинка. При повторному обстеженні запевнили — хлопчик.

За час вагітності вона неодноразово лежала в лікарні, — продовжує Валентина Георгіївна.
На 28 грудня призначили пологи. Віта пішла до лікарні, а там кажуть: «Повертайся додому, прийдеш 4 січня». Все зробили, як сказали лікарі. Прийшла, перейм не було. Почали стимулювати пологи. Сказали, народжувати буде шостого. Опівдні мені дзвонить сваха: «Віта дзвонила, народила хлопчика, все нормально. Але вона ще в родзалі». (Дитина з'явилася о 13.10. — Авт).
У мене замість того, щоб радіти, душа нити почала, всю колотило. Якесь лихе передчуття було. Ввечері збиралася провідати, як уже її в палату переведуть. За дві години знову дзвінок свахи: «Віта померла...» Як? Чому?
Я найняла машину і на Бахмач. Усю дорогу плакала. Сама трьох дітей народила без ускладнень. А тут таке лихо. В різдвяний вечір приїхали в лікарню. Акушерка показала дитину. Віту вже відвезли в морг, нам її не показали. Ніхто з медиків не вийшов, не вибачився. У них, мовляв, короткий день (напередодні свята). Який же може бути короткий день у медиків, коли від їх роботи залежить життя?

«Вона зійшла кров’ю»

— Ми намагалися відновити картину того, що сталося з донькою. Вона народила. Пологи приймали Тетяна Бібік і Раїса Лобанова. Дитину забрали. Доньку шили трохи, бо на матці розрив на два пальці залишився. А потім її покинули саму у родзалі. У неї відкрилася внутрішня кровотеча. Вона зійшла кров'ю. Доки медики нагодилися, Віта ледь дихала. Вони кинулися її рятувати, та час був згаяний. Через це їхнє реанімування не допомогло. Якби їй влили хоча б трохи крові, може б, вижила. Доньки не стало о 14 год. 50 хвилин. Розтин показав: вона померла від больового шоку, внутрішньої кровотечі, розриву верхньої стінки шийки матки. Віту поховали через два дні.
Через тиждень новонародженого внука забрали до себе свати. Назвали Богданчиком. Так хотіла Віта. Ще не оговтавшись від похорону, я пішла і написала заяву в міліцію, щоб розібралися. Та там не поспішали порушувати кримінальну справу. Пізніше дізналася, що слідчий Шевченко, якому доручили мою справу, однокласник лікаря Раїси Лобанової. Потім ми з сестрою звернулися до народного депутата Едуарда Прутніка зі скаргою на лікарів. Він подав запит у Генпрокуратуру. Звідти мені прийшла відповідь, що звернення переправили до облпрокуратури для вжиття заходів.
Тим часом сестра звернулася до передачі «Критична точка». 25 січня приїхали журналісти, знімали в Бахмачі чотири дні. Знайшли кілька сімей, жінки і діти яких постраждали при пологах. Одна дитинка через рік померла.

Журналісти пішли в лікарню, там медики від них ховалися. У відділі кадрів вони з'ясували, що Тетяна Бібік вчилася на лікаря, але не на гінеколога. По гінекології вона пройшла курси. При цьому працювала завідуючою поло говогінекологічного відділення. Вислухати її точку зору журналісти так і не змогли. Тікаючи по східцях від камери з п'ятого на перший поверх, вона повторювала: «Я с вами не разговариваю».
Правозахисник з Бахмача Таїса Марченко відкрито заявила, що жінки з Бахмаччини побоюються народжувати в районі. Намагаються поїхати до Конотопа або Чернігова. Райлікарню називають БАМ, бо вона далекувато від міста.
Ви тільки вдумайтесь, одна породілля на весь пологовий, а її не спасли! Навіщо ж ви тоді її до пологів підготовлювали у свято? — плаче жінка.
— Валентино Георгіївно, перед вами хоча б вибачилися?
— Ні одна, ні друга не приходили. Та я їх і бачити не хочу, бо совісті в них немає. Бібічка підходила до моєї родички, просила, щоб та умовила мене забрати заяву з міліції. А та їй відказала: «Ідіть до матері, самі розбирайтеся!»
Нещодавно з прокуратури Бахмацького району мені надіслали постанову про порушення кримінальної справи за фактом неналежного виконання професійних обов'язків медичними працівниками. В ній сказано: «З пояснень працівників Бахмацької ЦРЛ Даниленко В.М, Нечай М.В., Бібік Т.Г. слідує, що недооцінка обсягу крововтрати та тяжкості стану хворої призвела до неправильної тактики надання медичної допомоги і запізнілого оперативного лікування. Лікарями не дотримані клінічні протоколи з надання акушерської допомоги, затверджені відповідним наказом Міністерства охорони здоров'я».

Богданчик іноді вже мамкає. Та не знає малятко, що мами в нього немає

З лікарні синочка забрав тато. Він пестить малого, цілує, перевдягає. Але це тільки тоді, коли не на роботі. Найбільше няньчиться з малюком бабуся Світлана Петрівна Зуб. Вона годує його молочними сумішами, пере пелюшки, встає до малого ночами. Дитина тулиться до неї, агукає, іноді лепече: «Ма-ма, ма...». В такі хвилини жінка заходиться сльозами, пригортає до себе внучка. Саме такою я побачила її ввечері 18 березня.
— Немає нашої мамочки, немає... — примовляє жінка, чукаючи на руках Богданчика. — Віта була мені як рідна. Згубили и лікарі, згубили. В пам'яті тільки останні слова: «Мене саме зашивають. Поки не треба приїздити. Ввечері прийдете».
Перед смертю вона лікарям казала: «В мене живіт болить і дихать важко». Чому вони не зреагували, чому не кинулися рятувати? (Стільки років жінка не могла завагітніти, спостерігалася в райлікарні. Чому їй не призначили кесарів розтин? От і відповідь — бо не фахівці. — Ред.) Та й нині коїться щось незрозуміле. Тетяну Бібік, яка була заввідділенням пологового, відправили працювати у Талалаївську лікарню, а на її місце призначили... Раїсу Лобанову. Пологове відділення закрили ... на ремонт.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №13 (1247)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.