Смакуємо музичний коктейль з Mj Couture

Коли прогулюєшся вечірньо-нічним містом, складається враження, що воно завмерло, а тисячі його мешканців тільки й знають, що смакують свої сни. Не піддавайтесь омані й не вірте очам: достатньо здійснити невеликий вояж містом, придивитись до яскравих вивісок нічних клубів та зазирнути туди, як сучасна історія танцювальної культури обступить вас. Саме там б’ється пульс міста, а музичний коктейль, провокуючи рухи, позбавляє молодих людей надлишків енергії.

Відомий класик пояснив нам, з чого починається театр; танці або ж, по—сучасному, дискотека, починаються з… диск—жокея, точніше його музичного продукту. Тому напередодні Всесвітнього дня ді—джея, що відзначається 9 березня, у нас у гостях Mj Couture, у «метриці» — Павло Вечерський, у миру — просто Паша. Він — фрілансер, тобто фактично й географічно не прив’язаний до якогось конкретного клубу, одним словом — птах вільного польоту.

— Пашо, як людині, далекій від клубної культури, поясни, чому називаєшся саме Mj?
— Це так я сам себе назвав, мало б бути DjMc (ді—джей емсі), оскільки я ведучий церемоній, тобто Mc, і, водночас, Dj. Хоча насправді зараз стільки «джеївських» разгалужень: VDj (віді—джей), CDj (сіді—джей), PDj (піді—джей) — це ті ді—джеї, які подалися у стриптиз, схоже через те, що більше нічим публіку «взяти». Дуже популярні дівчата, які спочатку грають, причому їм неважливо, що й як (акцент аж ніяк не на майстерності), а потім роздягаються…

— Ді—джей — це чоловіча чи жіноча професія?
— Важко сказати… Взагалі, дівчата менш терплячі, чоловіки більш витриваліші. У нас в Чернігові є дві дівчини ді—джея — вони майже завжди працюють у «комплекті», тобто бек ту бек, точніше «через руку». Не кожен готовий тягати важкі сумки з апаратурою, особливо якщо граєш на «вінілі», що сам по собі важкий.

— Як багато часу ти віддаєш роботі? Чи є кар’єрне та професійне зростання у ді—джея?
— Майже увесь свій час. До того ж, у ді—джея межа між ніччю і днем стирається. Щомісяця намагаюся робити промомікси, окрім того постійно «перелопачую» музику, наприклад з 2000 треків «виживає» 20—40. У Чернігові є ді—джей—продюсери — це ті, хто пишуть свою музику та просувають її, тобто розкручують. Але якщо, скажімо, в Європі цим заробляють гроші, то у нас це робиться для розкрутки самого себе як ді—джей—продюсера. Загалом, амбітних ді—джеїв у нас вистачає, але насправді з їхньої сторони робиться надзвичайно мало.

— Зараз, мабуть, не просто влаштуватись ді—джеєм? Чи потрібен диск—жокею талант чи всьому можна навчитись?
— Хоч така професія дійсно є й зазначена в класифікаторі, влаштуватись просто з вулиці без рекомендацій майже неможливо, а офіційно взагалі малоймовірно. У Чернігові вистачає ді—джеївських шкіл, але в цьому плані виживають і стають професійними диск—жокеями одиниці.
Люди часто вважають: якщо в тебе ді—джейська сумка чи ді—джей—холдер, пристойні навушники та диски, то ти вже крутий ді—джей. У мене на це особливий погляд: ді—джей — не просто людина, яка зводить музику. Це «людина—настрій», тому значення має все: і харизматичність, і відчуття настрою публіки, і водночас здатність впливати на її емоції, чергуючи їх. Щоб вийти на певний рівень, потрібно чимало: і професіоналізм, і музичний слух, і гарний смак. Попри уявну несерйозність, ця професія висуває досить жорсткі вимоги. Не повірите, але має значення навіть зовнішній вигляд, манера вести себе за «ді—джейкою», тобто все те, що складає імідж диск—жокея.

— Що, загалом, можна сказати про чернігівську клубну індустрію?
— Пам’ятаю, коли був старий клуб «Лимонад», він задав дуже гарний тон привозити топ—ді—джеїв зі всієї України: тут перебули всі ді—джей—зірки. Була добра клубна атмосфера й про Чернігів казали, як про справжнє клубне місто. Більше того, топ—ді—джеї самі дзвонили, цікавились, робили знижки і хотіли потрапити до нас. Звичайно, такі зараз також приїжджають, але не так часто, як хотілося б. Закриті ж заходи були й будуть. Тому на даному етапі, на жаль, клубної культури, як такої, немає, власне як і людей, які творять історію діджеїнгу.

— Для тебе бути ді—джеєм — це робота чи стиль життя?
— Це стиль життя і робота водночас, хоч і не основна. Це, вважаю, дуже непогано, коли робота співпадає з хобі, а якщо й гроші за це платять, то, як кажуть, живи, не вмирай! Якщо перераховувати всі мої професії, то я танцюрист—повар—бармен—офіціант—маркетолог—рекламіст та диск—жокей на доданок, правда актуальні наразі лише дві останні. В юності займався брейк—дансом, потім закінчив Чернігівський комерційний технікум, а тепер навчаюсь у Київському економічному університеті на маркетолога—рекламіста: зараз на етапі захисту дипломної. Вдень, як і всі, працюю.

— Яких ілюзій не варто мати тим, хто хоче працювати диск—жокеєм?
— Діджеїнг як прямий шлях до зірковості — це найперша ілюзія, чи, якщо хочете, помилка, так само, як і той розрахунок, що ти неодмінно станеш «своїм», тому якийсь пафос недоречний. Це довгий шлях і він приходить з досвідом. Не треба розраховувати, що тобі вдасться одразу перевиховати смаки людей, які зросли, скажімо, на музиці радіоформату. Головна моя задача як ді—джея — створити відповідну атмосферу, щоб люди почували себе на данс—полі комфортно.

— До чого слід бути готовим, працюючи ді—джеєм?
— Завжди бути готовим до зміни настрою публіки, зокрема до «облому», що тебе взагалі не сприймуть, особливо якщо ти в закладі — нова людина. Форс—мажорні обставини, зокрема технічні, також не виключені — таке трапляється. Менш за все варто переживати за швидкоплинність моди, якщо займаєшся професійно — у курсі всіх моментів, пов’язаних з цим.

— Чи обмежений вік для ді—джея?
— Вік не обмежений, тобто не можна сказати, що є вік, з якого можна починати свою кар’єру і коли виходити на пенсію. Є загальноприйняті клубні межі появи людини у клубі, тобто тільки від 18—ти років. Хоча є ді—джеї, яким було і 16, коли стали за ді—джейський пульт, чернігівський ді—джей Дієз, як приклад.

— Можеш розповісти якийсь професійний анекдот?
— Можу й два.

— Сколько ди—джеев нужно, чтобы сменить лампочку?
— Сто! Но один будет менять, а остальные 99 посмотрят на него и скажут, что они могут менять лампочки намного круче.

Два ди—джея выходят после очередной вечеринки из клуба. Один другого спрашивает:
— Слушай, чем это так воняет?
— Воздухом, чистым воздухом…

Інга Вітковська, тижневик «Чернігівські відомості» №9 (990)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.