Василь Дзюба з Андріївки – аксакал у бджільництві

З року в рік кількість пасік в Україні скорочується. Причин тому безліч. А най­перша, і головна, - немає достойної винагороди за цю копітку працю. Як ціна меду піднімалася, то й пасіки розросталися. А як не стало ціни, то знову пішов занепад.
- Найбільше пасічників у на­шому районному товаристві пасічників було у2011-2013 роках - десь 77 чоловік. За­раз 24. Старші відходять від роботи або з життя, а молодь не хоче цим займатися, - говорить беззмінний голова товариства Григорій Кузьменко. - А бджолярство, то така справа, що вона в крові.
І сили немає, й ціни на мед, а не можеш кинути.

Василь Дзюба з Андріївки - аксакал у бджільництві

У молоді роки Василь Дзюба власну пасіку вивозив на акацію аж у Канів. Де лани широкополі, і Дніпро, і кручі... Тоді Дзюби ще жили у Сокиринцях - краї бджолярства. Тож гріх було й собі не завести бджолине господарст­во. Тим паче кум - пасічник.
- Ніхто у моїй сім’ї не займав­ся пасікою. За освітою я по ме­ханізації, - розповідає Василь Дзюба. - А так сталося у житті, що на роботу потрапив у Сокиринське СПТУ №14. А там, окрім механізації, була й спеціаліза­ція «бджолярство». Там мене і привчили. З’явився кум, у кума була пасіка велика. Він мене став залучати, а потім я у нього купив три сім’ї і розвів свою. На­ростив до 26 сімей.

Як батько Василя Васильови­ча помер, переїхали вони назад в Андріївку. І пасіку перевезли. Досі чоловік спеціалізувався на регіональній бджолі - україн­ській степовій, а це уже другий рік почав розводити карніку. У цієї бджоли перевагою є те, що вона не роїться. А для пасічника, говорить співбесідник, роїння - це найбільша проблема. Тому важливо вчасно виявити роїння і запобігти втечі рою.

- Роїння - це природний спо­сіб розмноження, - розпочинає мій «лікнеп» на тему бджільницт­ва пан Василь. - Це відбуваєть­ся тоді, коли у сім’ї стає багато молодих бджіл, не всі вони зай­няті роботою і немає взятку. Тоді стара матка вилітає із гнізда зі своїми «прихильниками» - різ­новіковими бджолами, трутнями і запасом меду. А до цього вони вивідують шляхи для нового дому. І якщо після цього пасічник не вживає заходів, то за першим роєм може бути другий, третій - і пасіка зведеться. Слава Богу, у мене такого не було.

Ознакою роїння є закладан­ня маточників. Маточник - це гніздо, де вилуплюється моло­да матка. Матка облітається із трутнями і вже тоді відкладає запліднені яйця. Виявляєть­ся, що будь-яка бджола може відкладати яйця, але вони не запліднені. Це ціла технологія, каже співбесідник, яку за дві хвилини не розповіси, і яку він освоїв тільки через три роки.

Як же можна запобігти роїнню? З досвіду пасічник знає, що для цього треба створити певні умо­ви у вулику: щоб сім’ям не було тісно і забезпечить їх роботою, а для цього пасіку треба вивозити на медоноси.

Андріївка для цього підходить як найкраще. Поряд болотиста місцевість із заплавами, оскіль­ки лежить у поймі Удаю, далі під­ліски і ліси. Бджолі є куди літати за поживою із ранньої весни й до осені. Починають із вербо­лозів, котиків та першоцвітів, а закінчують соняшниками та ку­курудзою.

Нині пасічники вивезли своїх бджіл на ріпак, а Василь Дзюба, який уже два роки не вивозить свою пасіку, чекає квітування акації - тоді буде добрий взяток.

Чоловік пояснює, що уперше не вивіз пасіку через хворобу, а потім зрозумів, що сильна бджола візьме взяток у радіусі 2,5-3 кілометри. Наприклад, ми­нулого року в Андріївці не було соняшникових полів, а соняхо­вий мед у Дзюби був. Звідки? Та великі поля соняшнику сіяли у Бакаївці, яка поряд, і Монастирищі, що через Удай навпрошки.

Цього року розмову із пасіч­ником планувала ще з березня. Хотілося допитатися, чи усі бд­жолярі дотримуються традиції - виставляти із зимівників своє бджолине господарство у свято Теплого Олексія. Не все вийшло, як планувала, але своє запитан­ня я задала пану Василю.
Як виявилося, він такої тради­ції не дотримується, а робить це у перший погожий день. Цього року це було 8 березня. Рання весна була теплою, із погожими днями, то використав таку на­году, щоб дати бджолі вилетіти. Адже перший обліт є для них дуже важливим. І знову я почу­ла цікаву розповідь про життя бджіл.

Ці комахи настільки чисті й хазяйновиті, що не випорож­няються у вулику. Тому їм дуже важливо вилетіти після зимівлі якомога раніше. Зробивши свою справу, бджолі далі не страшні морози. Вона буде прекрасно переносити низькі температури. Тому там, де вулики зимують на дворі, це є перевагою, бо кома­хи використають теплий день і самі вилетять.

Щороку у когось бджоли погано перезимовують

Василь Васильович говорить, що у нього, можна сказати, бджолосім’ї добре перезимува­ли. Одна сім’я залишилася без матки і один відводок загинув. Про інших чув, що загинули по декілька десятків.

І так щороку. Пасічники наріка­ють на недоброчесних аграріїв, які використовують токсичні де­шеві гербіциди, які є справжньою бідою для бджолярів. Є одна із версій, що такі гербіциди ма­ють властивість накопичуватися у меду і тварини, які поїдають взимку мед із гербіцидом, ги­нуть. Буває, що гинуть комахи навіть під час потрави рослин, коли немає відповідного пові­домлення від аграріїв і пасічники не прикрили своїх бджілок.

У кого багато бджіл - у того багато меду

Лікнеп на тему бджолярства для мене тривав і далі. Зараз на часі, за словами пана Василя, - нарощування кількості бджіл. Звісно, я поцікавилася, як саме можна нарости кількість комах.

- Наростити бджіл - значить створити такі умови, щоб мати сильну матку і достатню кіль­кість кормів, - ділиться своїми знаннями досвідчений пасічник.

Тобто, у пасічника роботи й ро­боти, якщо хочеш мати віддачі від пасіки. І до вулика часто слід заглядати й про харчі для бджіл дбати. Специфіка харчуван­ня бджіл полягає у тому, щоб у їхньому меню був не тільки мед, а й пилок. Адже мед - це вугле­води, а пилок - то білок.

- Мені показували таке: як не вистачає сім’ї пилку, тоді яєчка робляться тонюсінькі-тонюсінь­кі, неповноцінні. Задача пасіч­ника до такого не доживатися. А в кого буде багато бджіл, у того буде багато меду.

Український мед до війни був у п’ятірці за продажем у світі

Того меду, що виробляється в Україні, поїдається лише п’ята частина, говорить Василь Дзю­ба. Решта йде на продаж. Але зараз найнижча ціна за крайні роки. По ранній весні оптови­ки приймали мед по 44-45 гри­вень за кіло, а зараз 39-40. Тому пасічники продають не тільки мед, а й продукти бджільництва: пилок, пергу, прополіс, віск...

А Василь Дзюба спеціалізуєть­ся й на продажі бджолосімей. Це мені розповів Григорій Кузьмен­ко. І говорить, що усі бджоли із пасіки Василя Дзюби є сильни­ми, з хорошою генетикою. Ще ніхто, із тих, хто у нього купив бджолосім’ї, не поскаржився. Чоловік знає свою справу. Хоча мені про неї Василь Васильович скромно змовчав. Тому будемо раді, якщо завдяки нашій газеті люди більше дізнаються про ан­дріївського пасічника і розплід­ника.

Джерело: газета “Трудова слава”, Ніна Наливайко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.