Креативна підприємиця з Сосниці Алла Дроб’язко збирає мільйони переглядів у Тік-ток

Її артистичні танці перед дзеркалом з дитинства бачили батьки і жартували, що доньці треба в інститут Поплавського. Та харизматична дівчина стала фінансистом. Вона - весела, енергійна, з почуттям гумору, легко запалює навколо себе світлу атмос-| феру з щирими посмішками. Жителі Сосниччини знають Аллу Дроб’язко, як власницю магазину «Причал». Понад два роки тому акторка в душі стала знімати відео і виклада­ти їх в Тік-ток, одне з яких зібрало понад 2,8 мільйона переглядів.



У Сосниці, на перехресті головних доріг Чернігівщини, стоїть магазин «Причал» з власною історією. Багато років тому в приміщенні знаходилась автостанція.

І зараз біля нього люди чекають на маршрутки. Сам магазин має свою популярність серед покупців - на їх думку саме тут готують найсмачніші кури-гриль. Бажаючі замовити можуть звернутись за те­лефоном 067-362-38-52 і кури-гриль, крильця чи ковбаски гриль приготують у той час, коли потрібно. Раніше тут господарювали Валентина та Олексій Піонтковські, а нині завідує усім їх донь­ка Алла Дроб’язко разом з чоловіком. Майже 4 роки тому невблаганний час забрав Олексія Федосійовича на небо. Тендітна, кароока красуня з дивовижним, ку­черявим волоссям і щирою посмішкою - саме з такою знайомились покупці «Причала», коли дівчина повер­нулась до Сосниці і стала допомагати батькам. З того часу відбулось багато змін. В дворі облаштували гар­ний майданчик, де батьки за столиками можуть спокій­но випити кави, а дітвореча поїсти морозива, погойда­тись на гойдалці. Відбулось багато змін і в житті самої Алли - зникли самі по собі її чарівні кучері, які з’яви­лись незрозуміло звідки і тоді в один момент сталось диво, на яке вже ніколи не сподівались, хоча про його багато років тому передбачила жінка, яка брала участь у шоу «Битва екстрасенсів». А тепер про все по поряд­ку. Алла народилась і виросла у Сосниці. Єдина ди­тина у мами, та по батьку має двох сестер, Тетяну і Ларису, якими просто пишається. Ще був брат Юрій, та на жаль його молоде життя обірвалось. З самого ди­тинства дівчинка була непосидюча.

- Увесь час танцювала перед дзеркалом, коли під­ростала. Бувало, що батько зазирне до кімнати і жар­тує, що мені треба в інститут Поплавського. Як би я не танцювала, яких би мрій не виношувала, та пішла до Сосницького технікуму. Та в душі просто марила жити в місті. Отримала диплом, а мама не хотіла мене відпу­скати. Казала, що нічого мені з дому їхати, можна вчи­тись заочно. Та яке там - тільки в місто і все. В Чернігові Київський славістичний університет відкрив філіал. І тут я ручки потерла - мене з червоним дипломом взяли ві­дразу на третій курс. Мій фах - фінанси та кредит. Зараз розумію: ой, не туди я пішла, - сміється Алла Дроб’язко.
Під час навчання пішла підробляти в «Макдональдс», щоб мати зайві кишенькові гроші. А тоді повернулась до­дому. І на те була серйозна причина - кохання! Ще в тех­нікумі познайомилась з Геннадієм Дроб’язком. Він місце­вий, та парубок ходив до В’юниської школи, а вона в гім­назію ім. О.П.Довженка, тому ніколи раніше не пересіка­лись. Спершу між ними була просто дружба - по навчан­ню щось радились, то в кіно разом, на дискотеку. А тоді з’явились почуття, які міцно поєднали долі.

- Я просто марила містом. Побула трохи дома і з Геннадієм повернулась до Чернігова. Понад рік жили там, працювала в магазині «Золото і срібло», тоді пе­рейшла в магазин одягу, що був поруч. А тоді нас за­просили працювати в Очаків, на базу відпочинку. Там, на Миколаївщині побули три роки. Робота подобалась, море, сонце. Тільки один мінус - сезонна. Що заробиш влітку, взимку проїси. Батьки просили їхати додому і до­помагати їм у магазині, адже сили вже не ті. Повернулись і ось уже більше 10 років, як тут, - розповідає 39-річна жінка.

Цього літа буде 14 років, як Алла та Геннадій побра­лись офіційно, а до того ще сім років жили у громадян­ському шлюбі. їх почуття пройшли тест на міцність і за багато років випробувань доля їх нагородила справжнім подарунком. Одне не розуміють досі - чому життя змуси­ло їх іти такою довгою дорогою до омріяного щастя.

- Ні для кого не секрет, що багато років у нас не було дітей. Десять років у шлюбі, а їх нема. В 2016 році вер­нулись ми у Чернігівський центр планування сім’ї , про­йшли обстеження, здали аналізи - все в нормі. Мене вела завідуюча відділенням. Виявили поліп-ендометрію, видалили, результат - нуль. Лікарка розводила рука­ми: «Ну, не знаю я, що з тобою робити: по всім показни­кам діти повинні бути. Призначила мені колоти прогесте­рон. Через два роки зневірилась і кинула лікування. А в 2019 знову поїхала здавати аналізи і пройшла річний курс. За роки життя іноді відчай накривав. Казала чолові­ку: ти ж розумієш, що можеш подарувати своїм батькам онуків, тому може розійдемось? Ради його щастя згод­на була його відпустити. Він і чути цього не хотів - як є, так і є. І його батькам казала, що їх син вартий повноцінного щастя, та вони підтримували мене, заспокоюва­ли: їх син щасливий, і це головне. В чоловіка дуже хоро­ші батьки, вони жодного разу поганого слова на мене не сказали. Ми змирились з тим, що Бог не дав нам діток і жили далі, як є.

В 36 років мої приспані мрії дали про себе знати. Раз не відбулась, як мама, то присвячу реш­ту життя собі. Мене знову тягло у місто, хотілось змін. В інтернеті побачила оголошення на літній набір в столич­ну медіашколу і вирішила не прогавити такої можливо­сті - ну коли ще випаде нагода побути поруч відомих лю­дей? Тиждень працювала в «Причалі», а в п’ятницю вве­чері їхала в Київ. Два дні занять і в неділю ввечері повер­талась назад. Нашими викладачами були відомі люди, яких в житті просто так не зустрінеш - це Юлія Карпачова з радіо «Хіт-ефем». Я займалась в групі «Актор дубля­жу». Були групи і акторської майстерності, телеведучої і так далі. Три місяці літа пролетіли, як один день. Під кі­нець занять склали портфоліо, де я озвучила два уривки з мультфільму і читала частину аудіокниги. Потім порт­фоліо розсилали на різні канали. Коли закінчували меді- акурс, запрошували взяти участь у проектах «Свекруха та невістка» і «Сімейне шоу» на телеканалі ТЕТ. Та де­які обставини не дозволили цьому відбутись. Я ж літа­ла в рожевих мріях. Та там, на небі, все розписано - ін­шого пояснення не знаходжу.

Не повірила своїм очам - в жовтні тест показав, що я вагітна. Мабуть, донька вирі­шила, що така мама їй підходить, - жартома розповідає Алла Дроб’язко. - Ми з чоловіком нікому не розповідали цю радісну новину. А тоді мій батько захворів ковідом і в тяжкому стані потрапив в лікарню. На жаль, хвороба ві­дібрала у нього життя, та ми встигли йому сказати, що у нас буде донька. Колись дуже давно їздили з чоловіком в Очаків на відпочинок, де минуло три роки нашого жит­тя. Там працював Роман, брат Геннадія. У мами його ді­вчини була одна знайома, яка брала участь у телешоу «Битва екстрасенсів». Бачилась з нею і вона сказала: «Не хвилюйся, у тебе буде донька». Але через стільки років ці слова просто втратили силу в свою правдивість.

І батькам чоловіка хтось дуже давно говорив, що у них буде онука. Ось і не вір. Тепер, коли розповідають, що у них нема дітей, кажу «почекайте» трохи, будуть обов’яз­ково. У мене он скільки років їх не було. Всі наші пробле­ми у нас в голові. Дивний факт стався і з моїм волоссям. Коли жили біля моря, там вологий клімат, підстригла во­лосся і воно стало кучерявитись, голова була в кудряшках, мов баранчик Шон, - смієть­ся мама. - Лікарка вважала, що у мене недостатньо жі­ночих гормонів. А тоді мої кучері десь ділитися - волосся випрямилось само собою. Ім’я доньки мені прийшло ви­падково. Якось в інстаграм побачила картинку, з надписом «З любов’ю, Уляна». Так ім’я мені запало в душу, що я днями крутила його в голові. Наш тато спочатку не по­годжувався зі мною, а тоді сказав «Так, хай буде Уляна». Я ж така на характер вредна, що мене ще спробуй витер­піти. Та в мого чоловіка безмежне терпіння, за що йому спасибі, - сміється дружина.



Алла признається, що любить розмовляти з людь­ми. До них завжди з посмішкою, щоб у самої на серці не відбувалось. Щира, відкрита душею, з легкістю розта- ує людину до себе. Про себе жартома говорить, що яка вона насправді, знає тільки її чоловік. Там де вона, ве­село буде усім. «Наш тато, Олексій Федосійович, був з чудовим почуттям гумору. Міг так сказати, що та фра­за ставала крилатою. Мені сестра Тетяна іноді каже, що говорю його фразими, геть, як він, навіть інтонація така, - ділиться Алла Дроб’язко.

Народження доньки аж ніяк не викорінило внутрішнє бажання до творчості. Якось Геннадій скачав дружи­ні на телефон Тік-ток. Дружина жартує, що краще б він цього не робив, адже чоловіку довелось стати її опера­тором. В голові були сотні ідей відео, які обдарована жінка стала знімати та викладати в мережу. Акторська майстерність помітна відразу, саме тому люди поча­ли підписуватись на неї. Ролики коротенькі, в основно­му вимірюються не хвилинами - секундами. Спробуй у такий короткий час вкласти емоції, щоб зачепити ціка­вість глядача. А їй це вдається з легкістю, бо є талант. Спочатку ролики знімала на сімейну тематику, де в ка­дрі тільки вона. А нині поряд з нею з’явились нові зір­ки - це продавці магазину. З’явились нові відео на спо­живчу тему, які додали ще більше підписників. Дійсно - людям припали прості, веселі жінки, яким хоч на пару секунд вдається переключити мозок від страшної ре­альності. Така собі лікувальна терапія. Зараз підпис- ників понад 6000. Серед них багато місцевої молоді. Коли дружина каже чоловіку, що в неї є ідея, він відпо­відає «це погано», адже знає, що йому доведеться вті­лювати задумане. Підрахунок знятих відео не ведеть­ся, та на думку жінки, їх точно буде тисяча, адже іноді знімають 5-7 за день.

Непосидюча жінка займається ще однією справою, в якій Геннадій також бере участь в якості помічника, - це аматорство. Побачила в інтернеті відео з оригіналь­ними вітаннями на дні народження і подумала, що вар­то б самі започаткувати такі вітання в містечку, адже до того часу ніхто таким не займався. Подумала і замови­ла великий костюм панди Люсі. Перший раз вдягла його, щоб привітати свою 15-річну хрещеницю. Це був справж­ній сюрприз для усіх. Новина про панду швидко пошири­лася округою і замовлення потекли самі собою.

- Цей костюм розрахований на експрес вітання до 20 хвилин: подарунки вручити, пару танців з дітками стан­цювати. Бувало, що мама замовила привітання трирічній дитині, а та злякалась великого ведмедя, - посміхається аматор. - Наша Уляна теж довго боялась панди Люсі, а зараз їдемо на привітання і її беремо з собою. Вона точ­нісінько, як і мама, активна і обожнює танцювати. Разом з іншими дітками і танцює, і фотографується, як справ­жня гостя, - сміється мама. - Увійти в образ панди до­статньо 10 хвилин: костюм надути, причесати, бант одяг­ти. Замовлення коштує 800 гривень. Це не так багато за яскраві емоції діток. їздимо і по селах, але іноді за доро­гу беремо вартість бензину, якщо добиратись далеко, - розповідає жінка.

Її енергії можна тільки позаздрити. Плани, що вчора були майбутніми, сьогодні вже в проекті.
Зараз магазинів багато, треба рухатись вперед, якось виділятись, - ділиться підприємиця.

Після охайного дворика для відпочинку взялись за ремонт самого приміщення. Роботу не припи­нили - «Причал» емігрував у сусіднє відділення, де раніше знаходилась «Наша ряба». Коли звіль­нили простір від полиць, на стіні чекав сюрприз - викладене мозаїкою панно Олександра Довженка.

Однозначно вирішили зберегти знахідку для істо­рії.

Є в кмітливої жінки ще одне заняття, в якому вона бачить гарні перспективи. Зараз важко уяви­ти життя без інтернету - він є чи не в кожному бу­динку. В Сосниці є два провайдери: «Укртелеком» та «Телексі». З 2009 року в Україні працює нова мережа «HomeNet». Головні офіси провайдера знаходяться у Вінниці та Полтаві. На Чернігівщині їх послугами користуються такі міста, як Конотоп, Бахмач, Борзна, сусідня до нас Шостка. В Сосниці його послугами користуються вже два роки. Люди поступово переходять на послуги «HomeNet».

Підключення обійдеться лише 1 гривня 20 копі­йок. Якщо роутер підійде, то міняти його взагалі не потрібно. А ні, то новий обійдеться в 700 гри­вень або 1300 - в залежності від потужності роздачі інтернету. Перевагами є абонплата і якість обслуговування. За місяць користування плата становить 150 гривень. А будь які неполадки бригада працівників ладить негайно в любий час доби. Незабаром і в нашому містечку з'явиться офіс «HomeNet» адже клієнтів все більшає. Якщо хтось бажає в себе мати гарний інтернет, звертайтесь за телефоном 097-955-03-19.

В магазині і вдома ми вже давно користуємось саме цим провайдером, швидкість хороша, - говорить Алла Дроб'язко.

В розмові ми почули багато хороших слів про колектив магазину «Причал». Наталія Ращупкіна,Тетяна Матвієнко, Світлана Авраменко та Яна Двойнос є світлим обличчям магазину. Коли людям довіряєш як собі та маєш надійний тил, це 90 відсо­тків успіху. Деякі продавці працюють більше 15 років, за цей час стали справжньою родиною. Розвитку вам - хай все задума­не вдається!

Джерело: газета “Вісті Сосниччини”, Наталія Матвієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.