Іграшковий зоопарк своїми руками створила Ірина Холмецька

Ірина Холмецька плете іграшки, малює картини, обожнює робити за­чіски, вчиться на економіста і мріє бути стилістом-перукарем. Техніку пле­тіння м’яких іграшок освоїла самотужки. Дівчина зізнається, що п’ять ра­зів перев’язувала ногу ниткою, щоб зрозуміти, що до чого. А зараз Ірина каже, що якщо є бажання і ти хочеш навчитися, то в тебе вийде. Свої роботи юна майстриня продає в інтернеті і має власні кишенькові гроші в 15 років!



У 15 РОКІВ МАЄ ВЛАСНО ЗАРОБЛЕНІ КИШЕНЬКОВІ ГРОШІ

Два роки тому ми писали про хазяйновиту роди­ну Ігоря та Світлани Холмецьких із Сосниці. І ось знову відчинили двері їхнього будинку. Тільки цьо­го разу завітали до їхньої 15-річної доньки Ірини. Вона студентка першого курсу Сосницького облі­ково-економічного фахового коледжу і навчаєть­ся на економіста. Дівчина признається, що еко­номічна освіта - це не зовсім її мрія і вірить, що в майбутньому здобуде ще одну професію. А мріє вона бути стилістом-перукарем. «Я дуже люблю робити зачіски, - розповідає Ірина. - Раніше за­плітала подруг. Було, граємось біля магазину, а тоді сядемо і давай я їм щось крутити. І косу вмію, колосок, риб’ячий хвіст і багато іншого. І за­раз люблю цю справу. Часто роблю зачіски стар­шій сестрі Дарині, подругам. У коледж пішла піс­ля 9 класу. Зараз навчаюсь на першому курсі. На стипендію витягла. Економічна освіта хай буде. Але мрію про стиліста-перукаря не покидаю!» - ділиться юна студентка.

Ірина має цілеспрямований характер. І якщо вже щось надумала, то обов’язково зробить. Якось два роки тому в один вечір мама показа­ла доньці в інстаграм сторінку однієї майстри­ні, яка плела м’які іграшки. Дівчина настільки на­дихнулась, що вирішила навчитись. Мама вміла плести, але тільки не такі іграшки. Тому донька почала сама шукати ази науки в інтернеті.Техніка в’язання іграшок називається «амигуруми». В ін­тернеті є всі майстер класи для тих, хто хоче на­вчитися. І Ірина загорілась. Замовила нитки і га­чок. Тільки тоді зв’язала... кардиган. Захопилась так, що готове вбрання фіолетового кольору наро­дилось за один вечір. Наступним зв’язала плед. А тоді почала вчитись плести іграш­ку. Хитра наука не піддавалась, але Ірина наполегливо старалась.

— Спочатку нічого не виходи­ло. Чула, що треба нитку на ногу прив’язати, тоді все вдасться.

Так от, я п’ять разів в’язала «талі­сман», поки розібралась, як його правильно зробити. Перша моя іграшка, це олень з плюшевих ни­ток, який вийшов гарний. Я його ніколи не продам, адже він доро­гий для мене. А тоді пішли зайчик, тигр, черепашка, слоник, мавпочка і решта. Сестра Дарина порадила, що можна їх виставити в інтернеті і продавати. Я створила в інстаграм акаунт і фото своїх м’яких звіряток виклала там. Люди зацікавились і трохи своїх виробів я продала.
Найбільше замовляли зайчиків, тигренят, мавпочок. Рідним пода­рувала свої іграшки, друзям. Зараз вдома дві полиці заповнені моїми роботами. Є там корівка, жабка, пінгвіни, медуза, бджілки, свинка, котик. Коли вдома бувають гості, то завжди розглядають мій «звіри­нець» із захопленням, - щиро роз­повідає юна майстриня.

- Зараз я вже маю досвід і добре розуміюсь на цьому. Крім ниток ку­пую очі, віки та носики, які іфіпляться на спеціаль­них гачках. А ще холлофайбер, яким тоді напов­нюю сплетену іграшку.

Подруга замовила пінгвіна, а я ще їх не в’язала. Подивилась знову в інтернеті і зробила. Ще деякі деталі додала сама. Вийшло.
Зараз вже змінила напрямок і хочу трохи більше речей нав’язати. Вже є жилетка. Нещодавно в ко­лекцію одягу своїми руками додалась шапка.



ПІДЛИЗА БУРАН І РОЗУМНА НАЙДА

Раніше на подвір’ї жив надійний охоронець Оскар.
Але так ста­лось, що він, на жаль, помер.
Господав Ігор Мико­лайович привіз ново­го друга - німецьку вівчарку Бурана.
- Він потрапив до нас вже дорослим - йому було десь три роки. Вже навчений. Тато казав, що Буран брав участь у змаганнях. Спочатку я його трохи боялась, хоча до дітей він був не злий, а лише до дорослих. Стала пригощати його і він відповів добротою. Дуже любить, щоб його гла­дили. Буран взагалі підлиза - коли хоче, щоб його погладили, а це постійно, він лащиться до ноги, мордою треться і так випрошує ласки. Знає ба­гато команд, а от лапи подавати не вміє, - з по­смішкою розповідає дівчина. А ще поряд Бурана живе теж німецька вівчарка Найда. Але красу- ню-подругу купили маленькою і виховували її самі.

- Найда розумніша, адже ми її навчали по-своє­му. Вона команд більше знає і лапу дає (смієть­ся Ірина). Найда привела цуценят. Вони ще ма­ленькі і щоб розрізнити їх, я зв’язала для них різ­нокольорові ошийники. Та вони виявились трохи завеликі і спали. Довелось переробити, - розпо­відає Ірина.

ЯКЩО ЩОСЬ ЗАХОЧУ, то РОБЛЮ НЕГАЙНО

Ірина має твердий характер.
- Якщо я захочу щось зробити, то до справи бе­русь негайно. Було, побачу нову іграшку в інтер­неті, якої ще не в’язала, замовлю пряжу і чекаю ,її з нетерпінням. А тільки клубочки вдома, зра­зу сідаю плести. І така риса характеру в усьо­му. Якось спробувала вафельні трубочки спек­ти. Вийшло. І мені це так спо­добалось, що я ще довго їх пе­кла. Я взагалі солоденьке лю­блю. А найбільше - шоколадний торт, який пече мама. На новий рік вона «Наполеон» готувала. Мама різне готує і я їй теж до­помогаю, якщо є час, - щиро ді­литься донька Ірина.

Окрім усіх справ, юна леді хо­дить на заняття до репетиторів з математики та англійської мови. Іноземна мова їй і в школі до­бре давалась, та тут інші знан­ня, більш глибші, ніж шкільна програма.

А колись здібна дівчина за­ймалась малюванням. Їй подо­балось створювати пейзажі з озерами, деревами. Ті малюнки тато повісив у себе в майстер­ні, де проводить більшість часу, і всі, хто заходить туди у справах, завжди звернуть увагу на «гале­рею». Вона і зараз малює, тіль­ки купує картини, які треба роз­мальовувати по номерах. І оби­рає високий рівень складнос­ті. Любить вже ця дівчина кида­ти виклики сама собі і долати складнощі. В спілкуванні з нами Ірина сказала один вислів:

- Я на економіста пішла з тієї причини: якщо не вийде стати стилістом-перукарем, щоб була інша професія в запасі.
Іринко, все в тебе вийде! Адже окрім мрії ти маєш напористий характер йти до мети! Тож світлих тобі життєвих доріг до омріяного! Хай щастить!

Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 26.01.2023,  Наталія МАТВІЄНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.