Фельдшерка Антоніна Чорній щодня долає 2 кілометри на електроскутері, аби дістатися до роботи

Нині важко уявити наше життя без медицини. Будь-яка людина, незалежно від віку прагне бути здоровою та прожити активне життя. І немає в світі більш відповідальнішої професії ніж медик, адже саме їм ми довіряємо найцінніше - життя і здоров’я. І не важливо, де проживають люди- у селі чи в місті, всі вони мають право на якісну медичну допомогу. Але працювати у віддалених населених пунктах, враховуючи реалії сьогодення, залишаються тільки віддані своїй справі люди. Інколи здається, що саме на таких і тримається сільська медицина, бо ж нині молодь не приваблює робота у глибинці.



Села Зеленівка та Зарукавне - два населених пункти, які досить часто помилково вважають за один. Між ними відстань у два кілометри. Саме такий шлях майже щоденно доводиться долати завідуючій фельдшерським пунктом села Зеленівка Антоніні Чорній з дому на роботу. Зважаючи на пори року та погодні умови, до медичної установи вона їде велосипедом або йде пішки. Останнім часом надійним помічником їй став електроскутер.

Майже 30 років Антоніна Володимирівна сумлінно трудиться у медичній галузі, турбуючись про здоров’я селян. Не секрет, що робота у сільській місцевості набагато важча, аніж у місті. У будь-який час дня і ночі, незважаючи на вихідні та відпустку, поспішає вона до хворих, аби надати першу медичну допомогу, викликати лікаря або швидку. Люди у селі переважно пенсійного віку, отож і викликають частіше.

Нікому не відмовляє Антоніна Володимирівна у допомозі. Завжди намагається зарадити чужій біді. Досить часто особисто супроводжує стареньких пацієнтів у лікарню або до сімейного лікаря. Без перебільшення, кожен у селі знає доброзичливу та кваліфіковану жінку-медика. Нерідко доводиться бути Антоніні Чорній не лише медиком, а й психологом і місцевим «засобом інформації». Дуже часто люди поважного віку потребують саме моральної допомоги. Вони хочуть поділитися наболілим, а дехто і просто поговорити, дізнатися новини.

Для всіх жінка знайде добре слово підтримки та розради, бо впевнена: не можна вилікувати тіло, не лікуючи душу. Майже у кожного жителя села є номер її мобільного телефону. У телефонному режимі вона також надає консультації, розказує, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Люди з повагою ставляться до фельдшерки і довіряють їй своє здоров’я. А вона у свою чергу вважає, що допомагати людям- це її професійний обов’язок.

Дбає завідуюча фельдшерським пунктом про затишок та комфортні умови у приміщенні медичного закладу. Антоніна Володимирівна співпрацює з керівниками місцевих установ та сільгосппідприємств, які з розумінням ставляться до потреб медицини та сприяють у їх вирішенні. Як результат - у ФП завжди по-домашньому тепло та охайно, а територія закладу ошатна та впорядкована. З ранньої весни і до пізньої осені буяє воно різнобарв’ям квітів.

Пов’язати своє життя з медициною Антоніна Чорна вирішила ще зі шкільних років. На уроках цивільної оборони, де вперше показували учням, як правильно накладати пов’язки, надавати першу медичну допомогу, дівчина вирішила, що у майбутньому стане медиком. Вона із захопленням дивилась на людей у білих халатах і мріяла допомагати хворим. Отож впевнено йшла до своєї мети. Закінчивши школу, вступила до Ніжинського медичного училища. Після навчання повернулася до рідного села. Трудову діяльність розпочала фельдшером у ФП села Зеленівка, де сумлінно трудиться і нині. За тривалий час роботи у галузі медицини має єдиний запис у трудовій книжці. За багато років роботи зрозуміла, що медицина- це її покликання. Хоча траплялися і труднощі, але Антоніна Володимирівна впевнено їх долала, бо не уявляла свого життя без медицини. Любить вона свою справу і зеленівців, які вже давно стали для неї рідними.

Не лише роботою живе ця добра жінка. Вдома вона гарна господиня. Легко їй вдається будь- яка страва. Чи то запашні пиріжки, чи смаковиті пампушки, чи тістечка. Подобається їй поратися і на подвір’ї, яке радує око від перших підсніжни- ків до пізніх хризантем. Разом із чоловіком Іваном Івановичем тішаться вони садом. Чого там тільки немає: і червонобокі яблука, і соковиті персики та абрикоси, і ваговиті грона винограду. Радує сад своїх господарів дорідними плодами, якими залюбки частують вони своїх дітей, внуків, друзів та родичів. У любові і злагоді виплекала родина Чорних сина та доньку. До речі, син Сергій пішов професійною дорогою своєї мами- став лікарем. Після закінчення медуніверситету імені Богомольця трудиться лікарем-травматологом у столиці. Донька Яна проживає із родиною у Конотопі. Найбільшою радістю та втіхою для бабусі і дідуся є внуки Даша та Катруся. Діти та внуки частенько навідуються до них у село, допомагають батькам, даруючи гарний настрій.

З 24 лютого життя українців кардинально змінилося через війну в Україні. Зміни торкнулися не лише питань безпеки держави, а й усіх сфер життєдіяльності суспільства. У цей час українців об’єднала любов до свободи та ненависть до ворожої росії. Тисячі людей долучилися до волонтерської роботи, організували пункти збору гуманітарної допомоги тощо. Кожен так чи інакше робить свій внесок у перемогу над ворогом як у великих містах , так і в маленьких селах. Ось і Антоніна Володимирівна Чорна в умовах воєнного стану продовжує сумлінно виконувати свої професійні обов’язки- надає квіліфіковану медичну допомогу мешканцям сіл Зеленівка та Зарукавне. Переймається жінка долею людей, які опинилися на окупованих територіях і змушені були рятуватися від російських загарбників.

Бахмацька районна газета "Голос Присеймів'я", Світлана КИРИЛЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.