Раїса Мороз у свої майже 85 за добу прочитує всю книжку

Добавить новость

Вторник, 27 Февраля 2024 18:34  |  Просмотров: 1240

Ото швидкість читання! Максимум дві доби їй знадобиться, щоб прочита­ти об’ємнішу книжку. Саме такий вимір
часу у жінки.
- Я в основному читаю вночі, - каже Раїса Сергіївна. - Вдень я можу біль­ше витратити часу на приготування їжі, прибирання у кімнаті, у дворі - намага­юся до обіду більше рухатися, - а вно­чі, коли не спиться, сплю я годину-дві,
більше читаю.
З перших хвилин знайомства жінка вражає щирістю і простотою. Таке вра­ження - ніби знайомі з нею. Доля її не­проста, але ні про що не шкодує, ні на кого і ні на що не жаліється, розповідь її невимушена, захоплююча. - Мені нічого так не хочеться, як чита­ти, - каже Раїса Сергіївна. З дитинства вона любить читати. Уже 8-річною ходила сама до бібліотеки за дитячими книжками. Читати навчила її мама, яка працювала вчителькою. А ось любов до читання - від бабусі, яка навіть топлячи піч, читала. - Пам’ятаю, ставить у піч горщики, а в руках «Хижина дяді Тома». Своєї книжки, яку я першою прочитала, вже не пам’ятаю. Але навчаючись у шко­лі, я прочитала всіх відомих авторів. А вчилась не на відмінно, коли 4-5, а коли проскочить і трійка. Я не знаю математики і зараз. А історія, геогра­фія, література - це моє, - каже Раїса Сергіївна.

Увійшовши до її кімнати, можна побачити справжній простір читачки, де можна сповна зануритись в чергову книгу: над ліжком закріплена лампа, на столі - телевізор, окремо лежать книжки, взяті з бі­бліотеки, десяток уже прочитано, ще, мабуть, більше двох десятків чекають своєї черги.

- Я завжди беру книжок чимало, бо не завжди є можливість добратись до бібліотеки, а провести день без читання ніяк не можу. Власної бібліотечки я не маю, книжки коштують дуже дорого. Тому залюбки все життя ходжу до бібліотеки.
Нині книголюбка перейшла на читання сучасних любовних романів, детективів. Класику вже всю перечитала, історичні сучасні твори в неї викликають тривогу і несприйняття. Гумору теж не лю­бить.

- Ось вчора залюбки передивилась по телевізору «Рембо 4,5». Вже і книжку читала багато разів, і дивилась фільм - знаю все напам’ять, та вкотре отримала неймовірне задоволення, - каже Раїса Сергіївна.

Пристрасть до читання допомагає жінці не зважати на одноманітність неспокійного життя, прожи­вати день цікаво, не говорячи вже про таку річ, як тренування пам’яті.

Читанню все життя сприяла і робота, адже 39 років присвячено «швидкій допомозі». Всі кутки, ву­лиці, провулки вивчила фельдшерка і якщо їй скажуть адресу, то вона безпомилково назве госпо­дарів.
- Як тільки випадала вільна хвилинка, ми всі любили читати. Вдень більше викликів, вночі бува­ло по-різному, але дрімали мало, всі любили читати, - пригадала свої професійні будні Раїса Мороз.

Жінка намагаюся більше рухатися. Хоч кухня її не вабить, але, як і кожна го­сподиня, на ній проводить чи не половину свого дня. Сама готує, сама при­бирає, любить чистоту і лад. Залюбки виконує городню роботу. Порає 5 соток землі: 3 - під картоплею і 2 під грядками. Ще минулий урожай картоплі вико­пала сама. Доглядає свого красавчика-пса, який розумний і не покидає її на­віть на городі. Любить спілкуватися з подругами, сусідками. Правда, цьогоріч вже не ходить на «дівочі» посиденьки.

При нагоді, хоче звернутися до місцевої влади та попросити аби звер­нула увагу на стан вбиралень, що біля закритої автобусної станції на горі. Ті вбиральні якраз навпроти двора Раїси Мороз. Хоч автостанція і не працює, та люди, знаючи, що там має бути вбиральня, біжать справи­ти свою нужду. А прибігши до вбиралень, їм нічого не залишається, як зробити своє діло на доріжці. Якщо влада думає, що кому туди ходити, то помиляється. Люди виходять із суду, центру зайнятості, буває, із ав­тобуса. Якийсь вихід має бути.

І ще одне прохання у літньої жінки: аби трактор, прочищаючи вулицю Чернігівську, завертав і до закритої автостанції, бо там ще вулиця про­довжується метрів на 150.

Раїса Сергіївна народилась у Волинці. Потім навчалась у Новгород- Сіверському училищі. Свої перші професійні навички жінка застосувала, пра­цюючи у Якутії. Вийшовши заміж за чоловіка із Дніпропетровщини, подалась з ним туди. Там народився їхній первісток. А потім чоловіку заманулось їхати далі - на Камчатку. Таку ідею дружина не підтримала і вони повернулись до Сосниці. Тут у подружжя з’явився другий синочок. А її тодішній головний лікар Сосницької райлікарні Андрій Бєлік залюбки забрав фельдшером на «швид­ку». Подружнє життя з першим чоловіком не склалося, він пішов до іншої. Тоді ще молода Раїса Сергіївна теж зустріла свого супутника життя. Та на віку, як на довгій ниві. Довелось пережити величезне потрясіння - сталася пожежа, згорів будинок, загинув син.

Нині Раїса Сергіївна проживає у невеличкому будиночку, де панує затишок і комфорт.
В усьому матері допомагає син. Обслуговує її й соціальна робітниця. Але всю роботу Раїса Сергіївна намагається робити сама, каже, щоб не залежу­ватись.

- У мене чудові дві внучки-близнючки. Вони ощасливили мене двома прав­нуками, - з радістю розповіла жінка.
Незабаром Раїса Сергіївна зустріне своє 85-річчя. Нехай доля не скупиться на ніжні емоції та неповторні моменти, адже ця добродушна, щира людина за­служила на це. Здоров’я Вам, шановна Раїсо Сергіївно, та усіх благ.

Джерело: газета “Вісті Сосниччини”, Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: