Флористика у бісерному виконанні

Її роботи ви не знайдете на ярмаркових прилавках. Бо те, що створює великозагорівчанка Вікторія Миколаєнко, вимальовується фантазією, підкріплюється спостережливістю і зігріває душу кожного, кому випадає можливість помилуватися її композиціями. Як каже сама авторка, її роботи - задоволення, яке неможливо ні продати, ні купити.



«Змальовані» з природи

Здавалося б, що нового у бісері? Вікторія Володимирівна ще будучи школяркою виплітала з цих намистин браслети й намисто, сама вигадувала складніші візерунки, бо ж інтернету з його онлайн уроками у селі на той час іще не було. Тоді навіть хороший, якійсний матеріал купити було непросто, просила батьків привезти із Чернігова кілька пакетиків, коли їм випадала нагода. А десять років тому, коли сама вже працювала вчителем, жінка вирішила вийти за межі картинних рамок і площин.

«Майже всі мої роботи - об’ємні квіткові букети, -сором’язливо, але натхненно розповідає Вікторія Володимирівна. - Кали, гербери, підсніж-ники і нарциси, тюльпани та іриси, лілії та соняшники, кактус та деревце сакури, орхідеї та різдвяник... Усі квіти роблю не за ескізами чи схемами, а з реальної рослини, намагаючись передати і форму, і колір. Буває, надихаюся якимось виробом із інтернету, як ось це серце. Воно дещо вирізняється із загалу моїх букетів, бо тоді мені захотілося спробувати чогось нового. Та все ж більше люблю працювати, споглядаючи та відтворюючи живі квіти. Так я ніби продовжую їхнє життя. Наприклад, бісерний цикламен з’явився у нас після того, як не прижився живий, подарований мамі на одне зі свят. Квітка була такою гарною, дуже подобалася мамі, тому було дуже шкода, коли зав’яла. Тож, аби розрадити маму, я зробили вічний цикламен, який ніколи не пропаде. Навіть колір підібрала відповідний».

Букети Вікторії Володимирівни настільки реалістичні, що нерідко їх плутають зі справжніми, живими квітами. Одного разу, на святкуванні для села у Великозагорівському будинку культури майстриня презентувала свою помаранчево-полум’яну царську корону. Хтось тоді здивувався: «А в кого це серед вересня рябчик розцвів?»

У постійній імпровізації

Щойно видається вільна хвилинка, жінка береться до улюбленого хоббі. Причому нерідко допомагає уся родина: батько, Володимир Іванович, може зробити каркас із дроту, мама, Лідія Олексіївна, намистинки нанизує. Набирає бісеринки навіть 5-річна доня Марія. Попри звичну дитячу активність та пустотливість, із маминими виробами вона поводиться обережно -сама знає, яка це копітка робота.

«Донька усе робить лише вручну, набирає бісером по кілька метрів, тоді формує пелюстки, - розповідає Лідія Олексіївна. - Ми колись пропонували їй у подарунок купити спеціальну машинку для плетіння, але вона відмовилася. Мовляв, вручну можна працювати з дротом різної товщини, а це вже - різний вигляд і форми. До того ж, скільки у ручній роботі душі вкладено....»

«Що мені ще подобається, - додає вже Вікторія, - що відразу можна побачити результат: пелюстку до пелюстки приклав - вже бутон чи квітка заграла у руці своїми барвами. От картини вишивати бісером у мене не виходить. Одного разу спробувала, осилила лише два рядки й покинула. Це зовсім інший процес, монотонний. Я ним не насолоджуюсь, а просто чекаю закінчення роботи, щоб побачити кінцевий виріб. Із квітами такого немає. Там можна творити та імпровізувати протягом усього процесу створення композиції».





Якщо випадає можливість особливо не відволікатися на домашні клопоти, то на створення одного букету у майстрині може піти лише тиждень. Буває, так поринає у роботу, що не помічає, як засиджується до пізньої ночі. Але Вікторію це не втомлює, а навпаки дає можливість відпочити, розслабитися, розкласти думки по поличках.

Своїм умінням майстриня радо ділиться і зі своїми вихованцями: на літніх майданчиках проводить майстер-класи з бісероплетіння. Щоправда, дівчатка більше полюбляють виготовляти усілякі прикраси - швидко, красиво і практично.

А ось продавати свої намис-тинкові букети у жінки рука не підіймається. І гроші чималі пропонували, і за спецзамовленням пропонували зробити, але Вікторія на те не пристає - це як із частиною себе розлучитися. Тому скільки б не було букетів у жінки - для кожного знайдеться свій куточок. Сьогодні різнокольорові композиції, а їх уже назбиралося більше тридцяти, прикрашають чи не кожну кімнату в будинку. Для них обирають окреме, особливе місце. Адже, скажімо, на підвіконня їх не поставиш - бісер «вигорить» на сонці, потьмяніє.

«Серед усього цього розмаїття не вистачає ще одного виробу, - задумливо підсумовує співрозмовниця. - Високої, мого зросту, берізки чи сакури. Робота дуже масштабна, проте цю мрію я теж виплету дрібними бісеринками...»

Районн газета «Вісті Борзнянщини» №47 (9969) від 20 листопада 2021, Марина Гриненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.