Чотири донечки – мами й тата сонечка

Оля та Сергій Колешні із Мезина мріяли також і про синочка, та Бог щедро нагородив молоде подружжя чотирма прекрасними донечками-сонечками. Тож єдиний чоловік великого сімейства - у полоні справжнього жіночого царства.

При в’їзді до маленького і віддаленого села, на пагорбі, височіє доглянуте обійстя багатодітної родини Колешні. Якось завітали до неї у гості, бо сільчани дуже тепло відгукуються про цю родину: порядна, дружна і працьовита. А гостей сім’я зустрічала, як на святі: усі у вишиваночках - замилуєшся.



Обоє: і 35-річна мама, і 40-річний тато - із багатодітних родин, тож повна хата дітей - для них звичайне явище. Оля та Сергій і собі мріяли про велику родину, звичайно, хотіли і хлопчика «купити», але... Мають чотирьох чудових дівчаток.

Найстарша у сім’ї Карина. Цієї весни дівчина закінчила 9 класів Деснянської школи. Відмінниця, захоплюється футболом. Та повну середню освіту здобути у цьому закладі Карині не судилося. Школу реорганізували у ЗОШ І-ІІ ступенів, тож у 10 та 11 клас вона ходитиме в Новгород-Сіверську гімназію.

Молодшій сестричці Ярині 10 років, вона - шестикласниця. Третя у сім’ї - дівчинка із незвичним для нас ім’ям - Цвітанка, вона - другокласниця. Таке болгарське ім’я доні дала мама, і означає воно - та, що завжди квітне. Навчаються дівчатка у Деснянській школі.

І найменше сонечко - Богданка. Як каже мама, Богом дана. Вона ще ходить у дитсадочок - у сусіднє село Студінка, що на Новгород-Сіверщині. Саме у цьому селі працюють й Оля та Сергій.

Жінка - у дитячому садочку вихователем, має ще чверть окладу і медсестри, бо ж за освітою медик. Чоловік працює у Студінській ЗОШ І-ІІ ступенів учителем фізичного виховання. До роботи - світ не близький: десять кілометрів, якщо ж полями, навпростець, - то чотири. По-різному добиратися доводиться, особливо у негоду, заметілі. Та головне, кажуть, що є робота.

Живуть, як і більшість у селі: городи обробляють, чимале господарство тримають і море хатньої роботи мають, бо ж сім’я велика.

- А важко бути мамою чотирьох дітей? - питаємо в Олі.

- Сільські жінки до всього звикають, - відповіла. - Поки дівчатка маленькі були, важко. А ось попідростали - нічого, можна миритися.

- А тату як живеться у жіночому царстві? Важко?

- Ні, навпаки, - каже. - Одна чай заварить, друга щось підсмажить, третя щось подасть, і найменша допоможе.

- То вам - тільки наряди роздавай.

-Так, дівчатка допомагають і по господасртву, і у хаті, у кожного свій обов’язок, - кажуть батьки.

- У родині хто головнокомандуючий? - запитую у подружжя.

- Мама, - відповіли діти.

Мама. Це, мабуть, найважча професія у світі. А коли у тебе не одне, а четверо дітей, то всі болі, тривоги, проблеми, звичайно ж, множаться учетверо. Та коли поруч міцне плече, надійний чоловік, то всі труднощі долаються легше. Підтримують і виручають, як треба, велику сім’ю і мама Олі, яка живе в одному дворі, і Сергієві батьки, котрі мешкають на іншому краю села. Ось так дружною родиною живуть і з любов’ю ростять чотирьох дівчаток-сонечок, і кожній з них долі зичать квітучої і сонячної.

Коропська районна газета «Нові горизонти» №36 (9306) від 10 вересня 2021, Людмила Власко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.