Заміж за 40 хвилин

Одного разу брат сказав сестрі: «Виходь заміж за Андрія Рудика». «Я? За Рудика - ніколи в житті», - відповіла Ірина. «Не зарікайся», - сказав Андрій Рудика, почувши категоричну відповідь дівчини.



Життя розпорядилось так, що сказані ним тоді ці два слова стали пророчими. Тільки ось одруження їхнє виявилось неочікуваним, бо до РАГСу вони пішли зовсім не для того, щоб укласти шлюб. А через 40 хвилин вийшли вже повноцінною сім’єю.

НЕ ЗАРІКАЙСЯ

Іра та Андрій Рудики проживають в селі Лави. Сім’я молода і немаленька -в них 5 дітей. Вони не є корінними жителями. У 2016 році купили тут будинок і перебралися жити з Мени. Іра народилась і росла у селі Дягова Менського району. Андрій родом зі Щурівки, що на Ічнянщині. Та долі їхні перетнулися, і вони переконані, що має бути - станеться обов’язково. їхнє життя повне сюрпризів і іноді вони стаються саме через рішучість їх характерів та буває і через жарти долі. Іра вийшла заміж. Народила двох доньок - Настю і Катю. А тоді сімейне життя не склалось і вони розлучились. Доньки залишились з мамою. Насті тоді було 5, а Каті тільки рік і три місяці. Пішла жити до батьків. Менший брат Віталій дружив з Андрієм Рудикою.

І якось вони зустрілись. Андрій познайомився з Іриною і запала вона йому в душу. Чорноока, струнка, бідова дівчина зацікавила.Брат сказав: «Іра, ось виходь заміж за Рудика і будеш не сама». «Що? Заміж за Рудика? Ні за що», - відрізала дівчина. Андрій почув ці слова і промовив: «Не зарікайся». Так і почалось їхнє знайомство. Вони роз’їхалися. Він працював на будівництві з друзями по різних містах України. Вона взяла доньок і поїхала до Чернігова на роботу. Влаштувалась в охорону і пішла жити у винаймане житло. Будиночок розміщувався на ділянці, де поряд був побудований ще один великий і просторий дім, в якому жили власники. Був і город поряд. Коли прийшла на квартиру, то попросила господарів, щоб виділили їй хоч невеличкий шматочок землі для грядок. Ті погодились. Важко самій дівчині в місті, де всі чужі. Господарі ставились до Іри добре, а їх донька стала подругою для неї. Сама працювала помічником прокурора. Та коли треба, давала підтримку квартирантці і за потреби сиділа з доньками. Господарі були у захваті від Ірини, як та швидко і вправно все робила на городі. Вона і їх навчила. А тоді якось у вересні поїхала до брата у Мену погостювати. Андрій знову прийшов у гості і вони зустрілися. Він знову звернув свою увагу на дівчину і з того часу вони почали зустрічатися. А тоді зійшлися жити.

Винаймали житло у Мені. І о! Яка радість! У них буде дитина. УЗД показало, що народиться хлопчик. Майбутній тато просто літав він щастя, що у нього буде син. Купили візок і одяг для дитини блакитного кольору. І всі з нетерпінням чекали, коли народиться Данило - таке ім’я батьки обрали для сина. Та ось доля любить підкидати сюрпризи, і народилась дівчинка. Ну, що ж, хай буде і дівчинка і дали їй ім’я Вікторія. Пішли до РАГСу записувати доньку і вийшли звідти вже одруженими. Народження дитини змінило погляд на світ у тата - йому дуже захотілося, щоб він був їй справжнім батьком і вони були повноцінною сім’єю, а Ірина стала дружиною, а не співмешканкою. І там, у РАгСі він сказав їй про це: «Давай розпишемося і станемо справжньою родиною». Працівники РАГСу, почувши наміри чоловіка, сказали, що шлюб між ними зможуть зареєструвати прямо зараз. Та Ірина вагалась. Вона раніше була одружена і добре знала, що штамп в паспорті не тримає сім’ю. Вмовляли її чоловік і працівники хвилин 40. Переконували, що шлюб - це краще і дівчина, нарешті, погодилась. Так повернулись додому вже чоловіком і дружиною.

Згодом поїхали жити в Щедрівку до батька Андрія. Там теж зняли житло - все-таки легше, коли рідні люди поряд. Та з часом зрозуміли, що тут сім’ї із дітьми жити незручно - в селі ні дороги, ні роботи. До Ічні 30 кілометрів, до Прилук також 30 та і школа найближча знаходилась в Гмирянці Ічнянського району. Хоча і возив шкільний автобус дітей, та шлях неблизький. Стали думати, що робити далі. Хотілося займатися чимось для себе, що приносить прибутки. Почали в інтернеті шукати будинок, де було б недалеко від райцентру.

АНДРІЙ - НА РОБОТУ, ІРА - ЗА БЕНЗОПИЛУ

Було бажання і мрія мати свій трактор. А буде техніка - то можна вирощувати картоплю. Взагалі це неабиякий помічник у господарстві. Знайшли хатину в селі Лави Сосницького району. До райцентру всього 6 кілометрів. І це стало перевагою. Купили і переїхали. Вагань не було жодних. Раніше Андрій їздив по заробітках, було багато друзів, але йому так захотілося подалі від усіх, щоб ніхто не турбував, тільки він і сім’я. Будинок був вже трохи старуватий. Навели лад і жили. І вже тут 9 липня 2018 року Бог послав їм сина, якого назвали Денисом. У 2018 році купили іншу хату, вже новішу і просторішу. Правда, подвір’я було заросле, адже ніхто там довгий час не жив. Невдовзі все розчистили. І тут у новому будинку 14 лютого 2020 року з’явився Павло.

Сам будинок перепланували: де була веранда - зробили кухню, з комори -ванну кімнату. Роблять все самі. Мають золоті руки і увесь потрібний інструмент. Є і болгарка, зварювальний апарат, бензопила - все, що потрібно для будівництва. А ще мають запал, якому тільки позаздрити. В будинок провели воду, зробили каналізацію, встановили бойлер, тепер є гаряча вода. Та й Ірина любить робити Андрію.сюрп-ризи. Її бойовий характер роботі сприяє. Якщо щось надумала, то зробить негайно. Підлога у веранді була дерев’яна. Планували її залити цементом. Андрій пішов на роботу, а Іра взяла до рук бензопилу, завела її і почала демонтувати стару підлогу. Чоловік повернувся додому, а підлоги вже не було. Нову зробили разом і швидко.

Сім’я завела і господарство. Якось ростили 4 поросят. Станки для їх утримання не подобались дружині і вона знову тихенько провела чоловіка на роботу, взяла бензопилу, дошки, перегнала свиней до іншого відділу сараю і увечері свині повернулись у нові станки. Кум жартував, щоб і до нього прийшла і переробила. Чоловік повернувся додому і побачив знову сюрприз від дружини. Він уже знає її упертий характер - якщо вона вже щось надумає, зробить негайно. Якось поїхала Іра до Сосниці на огляд до лікаря - була вагітна Павлом -поверталась додому і на Кругу прочитала оголошення: продам теля не на м’ясо. Відірвала номер і відразу зателефонувала. Домовилась із господинею, що забере. Поїхала додому, взяла гроші, знову повернулась до Сосниці, віддала кошти за теля і подзвонила до чоловіка, але не для того, щоб розказати, а спитала, як зв’язати теля. Чоловік колись працював у Прилуках в забійному цеху, то ж добре знав, як це роблять. Зв’язали теля і повезли додому. Увечері Андрій у хліві побачив нове господарство. Підійшов і почав ласкаво гладити. Назвали Зорькою.

- Ох, і намучилися з нею, - зізнається господиня. - То трави не вміла їсти, сіно або солому гризе, а трави не хоче. І молоко їй купували, і пійло варили, та вже скоро чекаємо на поповнення, адже Зорька тільна.

Якось парували свиню і чекали поросяток, та всі 9 народились мертві. Дуже шкодували, що так сталося. Іра іноді візьме бензокосу і, не чекаючи чоловіка, покосить траву навкруги - їй це в задоволення.

Є автомобіль. Ірина вміє водити машину, хоча прав ще не має. І в його ремонті чоловік залучає дружину також -раз вміє їздити, то повинна розумітися, якщо щось зламається. Дружина залюбки переймає досвід. Коли планували перебудову оселі, то на черзі було розібрати піч. Іра знову тихенько провела Андрія на роботу і з доньками її розібрала. Верейка, сокира і... печі нема.

ПОКЛАДАЮТЬСЯ ТІЛЬКИ НА СЕБЕ

Мають город, де вирощують все необхідне. Є і сад. Посадили 7 персиків, є малина, 15 кущів смородини, ожина, абрикоси і груші та до 3 соток полуниці. Вже наварили запашного варення, 4 відра поклали до морозильної камери. Моркву й цибулю господиня садить на зиму, так кращі врожаї. А ще на городі є 450 стебел помідорів. Розсаду вирощує теж сама. Закриває чимало томатного соку. Так багато для себе не треба, роздає знайомим, аби не пропали томати.

І всюди квіти. Чоловік цього року купив 53 пачки з квітковим насінням. Садили разом. Не всі зійшли, та спостерігають з цікавістю, що буде з рештою.

А ще Ірина у вільний час любить посидіти над солоним тістом, з якого ліпить картини.

Андрій працює водієм у молочній спілці «Волинківська». Прокидається о 4 ранку і їде на роботу. Дружина зранку сама дає лад усьому. Андрій має теж золоті руки - грубу сам зробив, плитку кладе і паркан металевий зварить. Іра зверталась до депутатів з приводу майданчика для дітей. Та й тут чекати не стала, залучила сусідів-однодумців. Згуртувались, знесли що в кого є і змайстрували для дітей куточок для ігор. Тепер там граються діти. Якось у Мені побачили Бабу Ягу, яку начепили на стовпі. «Цікава ідея. Можна і в нас таку зробити», - подумала. І вже скоро Баба Яга красувалася і в Лавах. Чоловік провів додому інтернет, такий собі сюрприз зробив для дружини. Тепер черпають ідеї з нього. Але не в інтернеті діло, - стверджують разом, - головне, щоб у самих було бажання, тоді і діло робитися буде.

Мали мрію - це свій трактор, щоб була можливість обробляти землю і мати прибуток від цього. Збирали кошти. Залишилося вже зовсім трохи. Та збутися задуманому не довелось - захворіла мама і троє діток відразу. Лікування забрало чимало грошей. Мама з дітками повернулась додому з лікарні. Та знову захворіла інша донька і 17 днів була на лікуванні в Чернігівській обласній дитячій лікарні. Знову пішли кошти на медпрепарати. - Та не шкода грошей, головне, щоб діти були здорові. А трактор зачекає, - кажуть батьки.

А ще, маючи 5 діток, сім’я подала документи на отримання нетелі для багатодітних сімей і чекають результат з Корюківки, куди направили всі потрібні документи. Та чи отримають - покаже час. Вони давно навчилися покладатися тільки на себе. Адже поїхали жити в зовсім чуже село, де нема ні родичів, ні знайомих. Спочатку їхній переїзд люди оцінили трохи негативно. Казали, що мабуть, якісь алкоголіки, інакше б не переїхали жити до села. Та побачили, що це зовсім не так. Вони дружня і працьовита родина. Односельці частенько просять Андрія щось їм допомогти. Не відмовляє і завжди йде назустріч людям. Колись давно він сказав своїй дружині «не зарікайся», коли вона категорично відмовилась від нього. Зараз жартома згадують ту хвилину і дякують Богу, що вони є один у одного. Вона і коня на скаку зупинить, і в будинок палаючий зайде, якщо буде потреба. Він відійшов від усіх друзів, присвятив себе повністю сім’ї, адже саме діти змусили його подивитись на світ іншими очима.

Коли спитали: скільки у вас дітей, Андрій перший твердо відповів - п’ятеро. Він взяв на себе відповідальність і став двом Ірининим донькам татом. Впевнені, що мрія про трактор здійсниться, адже вони мають запал і рішучість, а це багато чого варте.

Та і це не головне. Найважливіше, що в них є міцна родина, а це найбільше щастя і скарб на землі!

Джерело: газета "Вісті Сосниччини" №26 (10103) від 26 червня 2021, Наталія Матвієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.