Гра в гурті, на різних святах та авторські пісні: музична історія земляка з Менщини
Земляків із Чернігівщини можна зустріти в різних куточках нашої держави і за кордоном. Адже доля непередбачувана і розкидає людей по всіх усюдах.
Зокрема Сергій Богданов, уродженець села Городище, що на Меншині, вже 33 роки живе в Житомирській області.
Усе життя пана Сергія тісно пов’язане з музикою. Адже її він не тільки грає, але й створює. Свої композиції він також викладає в соцмережі та доповнює відеокліпами.
«Пишу те, що на душу приходить. А взагалі працюю в Будинку культури. Веду дві групи. Одну – вокальну, для дівчат-школярок, це вокально-інструментальний колектив. А інша група – старша. До неї ходять учасники АТО, з якими ми не так давно розпочали роботу. Разом граємо живу музику. А пісні свої пишу більше на клавішах. Є робоча станція, на якій можна самому собі писати музику, мінусовки і таке інше», – розповів Сергій Богданов.
Музичної освіти чоловік не має, але музику любить із дитинства, тож гру на музичних інструментах опанував самотужки. Музичні твори пише, як відчуває. Авторські пісні виходять українською і російською мовами.
«Знаю ці дві мови добре. Бо батько мій із Росії. Щоправда, він помер, коли мені було тільки чотири роки.
У молоді роки я два роки грав у ресторані в Мені. Був у нас гурт самоучок. Пам’ятаю, що Сашу Чумакова із Чернігова, який у Мені викладав музику, взяли у гурт клавішником. А мене хлопці на бас-гітару взяли. І так я потрохи навчився всього. А якось був в «Остречі» – поїхав на відпочинок, і за два тижні організував там колектив. Більше того, нас залишили там на роботі, аби грали для відпочиваючих. Щоправда, це було давно, в 1982-му чи 1983 році.
Також із хлопцями грали на весіллях, вечорницях, у кафе. Щоразу це була жива музика. Хоч і одну й ту саму пісню граєш, але щоразу по-іншому, імпровізуєш. І це здорово», – згадує чоловік.
Хоч уже багато років Сергій Богданов живе поза межами Чернігівщини, зв’язок із малою Батьківщиною намагається підтримувати.
«У мене ще є сестри. Молодша живе в Чернігові, старша – в Гомелі. Ми спілкуємося, але карантин свої корективи вносить. Ось недавно померла мама, то не зміг на похорон доїхати. Мама в Городищі була. Щоправда, менша сестра Наталія навіть кинула роботу в чернігівській лікарні, щоб доглядати за мамою. То вона й ховала її. Оце горе, що сталося, підштовхнуло до написання пісні про 50-й кілометр, що на чернігівській дорозі. Бо для мене він як точка старту – моя і рідних мені людей, односельців», – зауважив музикант.
На свою малу батьківщину в село Городище пан Сергій приїжджав ще, коли мама була жива. «Десь у середині минулого літа. І в селі поробив деякі фотографії, використовую їх, коли роблю відеокліпи на свої авторські пісні. Адже в фейсбуці не можна музику викласти просто так, потрібна хоча б якась фотографія, щоб воно було, ніби кіно», – сказав він.
Джерело: Чeline
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Сергій Богданов, село Городище, Менщина, людські долі