Підприємець із Прохорів заробляє на енергії Сонця

Чи переймуть у нього досвід прибуткового інвестиційного проекту?



Анатолій Павелко з Прохорів особливого представлення не потребує. Його знають як одного з перших підприємців Борзнянського району (на свій «хліб» Анатолій Володимирович перейшов ще в 1996 році), кваліфікованого інженерамеханіка (майже щодня до нього звертаються за товаром і порадами) та чесну, цілеспрямовану людину з активною життєвою позицією (уже вп’яте жителі села довіряють чоловікові представляти інтереси у сільській раді).
А віднедавна ім’я Анатолія Павелка стало ще й символом впровадження у селі… космічних технологій: він став першим жителем Прохорів, який встановив у своєму господарстві сонячні батареї.
Кілька років тому Анатолій Володимирович збудував 11-метровий сарай для зберігання соняшника. Олійну культуру він вирощує для своїх потреб, оскільки має власну олійницю.

– Нову споруду збудували на одному рівні з таким же сараєм, – каже чоловік.

– Усі інженерні розрахунки робив сам. І навіть не підозрював, що зробивши кут нахилу даху, який виходить на південну сторону, у 35 градусів, зробив міцне підґрунтя для впровадження прогресивних технологій.
Про ідеальні параметри споруди йому розповіла племінниця Вікторія, яка працює в одній із столичних фірм, що займається монтажем та встановленням сонячних батарей. Власне, племінниця й запропонувала встановити таке ноу-хау в господарстві Анатолія Павелка. Вона сфотографувала сарай, зробили відповідні розрахунки і дійшли висновку, що площа поверхні дозволяє встановити сонячні батареї потужністю 20 кВт.



Після її слів Анатолій Павелко почав збирати інформацію про ці батареї та ефективність їх використання. Переконавшись у тому, що справа варта, аби вкласти в неї власні кошти, домовився з фірмою про роботу й замовив обладнання.
Перед початком монтажних робіт у Прохори приїжджали спеціалісти з РЕМу. Вони провели обстеження об’єкта і дали дозвіл на встановлення сонячних батарей.

– Потрібно було до цього дозволу додати ще й паспорт на споруду із бюро технічної інвентаризації, а також документ на капітальний фундамент будівлі (що вона може витримати додаткове навантаження і не впаде під тиском батарей, вага яких складає майже півтори тонни), – каже Анатолій Володимирович.

– Повний же пакет документів склав пухку папку, але без них не можна було братися до роботи.

Процес збирання документів зайняв у підприємця небагато часу, адже Анатолій Володимирович звик своєчасно оформлювати усі необхідні папери після будівництва, придбання техніки, приватизації землі тощо.

– Незабаром приїхали з Києва два спеціалісти, які монтували каркас та встановлювали панелі. Допомагали їм із сином Андрієм. За чотири дні конструкція була готова, – пояснює Анатолій Павелко. – Старіші односельці питали, чи ви, часом, не дах перекриваєте на сараї, і що це за новий матеріал? Викликало здивування і тих, хто приїжджав бити олію. Але згодом усі звикли до такої «космічної» штуки.

На електронному табло спеціального лічильника можна було побачити погодинний графік роботи сонячних батарей, коли і скільки кіловат вони виробили та скільки кіловат використав господар для власних потреб. Через модем дані передаються на пульт у Чернігів.

Влітку щомісяця сонячні батареї виробляють до 3 000 кВт*год. Взимку, звісно, значно менше. Компанія купує у Анатолія Павелка кіловат виробленої електроенергії по 5 грн 40 копійок, але й використані ним кіловати теж тарифікує за такою ціною.
До того ж, із вартості заробленого вираховується 19,5% прибуткового податку, 1,5% військового збору.

Завдяки своїй наполегливості Анатолій Павелко домігся усунення технічних недоліків ліній електропередач у Прохорах, бо перебої суттєво впливали на ефективність роботи сонячних батарей.
– У будь-якому випадку ця прогресивна технологія хоч і не дешеве задоволення, але капіталовкладення окупляться мінімум через 6 років, – каже Анатолій Володимирович.
– Термін використання цих батарей – 25 років. Хоча вже після 20-річного використання ККД буде зменшуватися і вони працюватимуть не на повну потужність. Його шляхом пішов ще один односелець, теж приватний підприємець, який свого часу зробив дозвільні документи на встановлення сонячних батарей потужністю 30 кВт, але не на будівлі, а на земельній ділянці. Борзнянці теж могли бачити сонячні батареї на будинку одного з жителів міста.

Здавалося б, можна було б на цьому поставити крапку, якби не ложка дьогтю.

Через зменшення вартості зеленого тарифу фірма, яка встановлювала сонячні батареї у Прохорах, у 2020 році встановила тільки дві такі конструкції по всій Україні, хоча у попередні роки замовлень було мінімум зо два-три десятки. Чомусь не горять бажанням керманичі спонукати громадян до використання джерел альтернативної енергії. А як би було гарно, коли б подібні сонячні батареї встановили на дахах школи чи будинку культури (і не тільки в Прохорах). Це було б таке капіталовкладення, яке б хоч і через шість років, приносило прибуток громаді. І тоді б вдихнулося нове життя в «оптимізовані» будівлі шкіл в умовних Тростянках, Махнівках, Омбишах, якби знайшовся інвестор і куратор цього проекту. Адже для того, власне, ми й обирали владу, щоб вона втілювала такі проекти, на яких заробляють кошти.

Джерело: Андрій Донченко, Газета "Вісті Борзнянщини" №8 (9930) від 20.02.2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.