Біля селі на лузі півмісяця пролежав труп

Валентина Мідько та Анатолій Гайдук

Півмісяця на лузі неподалік села пролежав труп 54-річного мешканця Великого Устя Сосницького району Володимира Мідька: чоловік після того як ще 15 червня ввечері через ревнощі розстріляв свою колишню 55-річну дружину Валентину та її 44-річного сусіда Анатолія Гайдука, вистрілив із одноствольного обріза мисливської рушниці 16-го калібру собі в підборіддя. Куля пробила череп навиліт.
— Сосницькі правоохоронці не виключали варіанта скоєння вбивцею суїциду, — говорить прокурор району молодший радник юстиції Ігор Власко. — Не раз вони прочісували навколишні лісосмуги та поля, але тіла не бачили.

Його 1 липня вранці знайшов місцевий 78-річний пенсіонер Василь Смик, який на березі річки Кремінь має пай під сінокіс:
— Я й раніше ходив туди косити траву бичкові і відчував Сморід. Думав, що десь у траві собака чи кіт здох. У середу хотів пай викосити повністю. Пройшов травою, хотів падаль знайти й закопати, аж бачу — людина лежить. Злякався. Побіг до односельців, які неподалік гребли сіно. Разом із Оксаною Міщенко та Світланою Валухою повернувся до трупа. „ Та це ж Володимир Мідько, якого шукають", — впізнала Оксана. Праворуч від тіла лежав обріз, а в кишені покійного оперативники знайшли ще близько десяти набоїв до нього.

Поховав Володимира Мідька його 31 -річний син Микола. Він рідко навідується до села, бо працює вахтовим методом у столиці. Там же мешкає молодший син Володимира й Валентини, 27-річний Сашко, а 33-річна дочка Тамара разом із родиною живе в Носелівці Борзнянського району.
— Батьки розлучилися, коли мені не було й шести років, — говорить Микола Мідько. — Бувало, що вони пробували зійтися, але знову розходилися. Батько працював учителем фізкультури в сільській школі, але років зо три тому покинув роботу. Спиртним не зловживав. Бачитися з ним мати нам не забороняла. Вона так і не знайшла собі пари, як і батько, який жив зі своєю старенькою мамою Євдокією Олександрівною. Батько захоплювався мисливством, мав дві рушниці — ІЖ-58, яку незадовго до трагедії продав, та ІЖ-27, яку переписав на мене. Я знав, що у нього є ще зброя, але яка саме, не знав. Важко зараз сказати, що стало причиною такого вчинку батька. Після вбивства матері та дядька Толика він поїхав до Тамари у Носелівку. Хотів подивитися на 11-річного онука Богдана. Там і розповів зятю Юрку про те, що тещі та її сусіда більше немає в живих.

Надія Гайдук — мати Анатолія — переконана, що Володимир розправився з її сином та Валентиною Мідько через ревнощі. За її словами, він не раз погрожував односельцям, мовляв, якщо будуть допомагати його колишній дружині по господарству, матимуть неприємності.
— Моєму синові казав: «У двір до Валентини краще заходь». А він йому: „ Так ти  допомагай господарство обходити". Валентині ж Володя казав, що вона йому життя зіпсувала і її місце на цвинтарі. Ми ж із нею по-сусідськи жили дружно: то вона нам хату побілить, то Толя якусь чоловічу роботу в неї зробить. Син працював, у сусідньому Жовтневому сторожем. Вдома бував часто, чергував через три доби, був одружений, але подружнє життя у нього теж не склалося — каже Надія Михайлівна.

Увечері 15 червня Анатолій Гайдук сидів на лавці біля свого будинку. Його мати пішла до хати й увімкнула телевізор. Продивилася його весь вечір, а син усе не йшов. Жінка вимкнула телевізор і вийшла на вулицю. У сусідки світло в хаті не горіло. За мить дорогу освітили фари авто. Воно зупинилося навпроти двору Валентини Мідько. Із машини вийшов її зять. Він побачив тещину сусідку: „Бабо Надю, у нас велике горе!"
— Яке горе?! — перепитала жінка.
— Той негідник застрелив матір і Толю.
— Тіло сина лежало на порозі Валиного погреба головою всередину, — продовжує Надія Гайдук. — Володимир вистрілив йому в спину. Валентина з простреленим серцем лежала за кілька метрів від погреба. Неподалік від колодязя на вулиці стояли відра з водою. Скоріше за все, вбивця зайшов до двору з городу. Толя саме хотів зачинити двері у погріб, та не встиг: болт так і залишився у його руці. А Валя, мабуть, була біля колодязя, а коли почула постріл, забігла до двору. Люди чули близько одинадцятої вечора спочатку глухий удар, а за ним благання: „Не вбивай!" Потім хлюпнуло вдруге. Тоді на це ніхто не звернув уваги. Думали, хтось хвірткою стукнув.

З'ясувалося, що після вбивства Володимир понишпорив у хаті колишньої дружини. Забрав із будинку гроші. Тоді ж вночі мотоциклом поїхав до Носелівки. Онук спав. Дід залишив на столі двісті гривень, розповів про все зятю й поїхав назад. Дочці про те, що трапилось, не захотів розказувати. Мотоциклом він приїхав у свій двір. Більше Володимира ніхто живим не бачив.

Володимир Мідько

Андрій Димич, тижневик «ГАРТ» №28 (2416)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.