Пасічнику-початківцю допомагає досвідчена баба Параска

Василь П'ятенко

Чернігівський край здавна славиться тисячолітніми традиціями бджолярства. Воно і не дивно, адже природно-кліматичні умови Полісся з його багатою на нектар флорою та розкішними садами працьовитих господарів ніби навмисно створені Всевишнім для того, щоб займатися пасікою. Ще в сиву давнину практично  кожен заможний селянин тримав декілька вуликів, бо знав, що комахи-трудівниці не тільки сприятливо впливають на врожайність городини та садовини, але й допомагають позбутися від безлічі недуг.

Продовжив дідівську справу

Чотири охайні вулики, що стоять у квітучому саду і сила-силенна бджіл, які до пізнього вечора рояться біля своїх домівок та невтомно збирають ароматний пилок — вже не просто захоплення, а - родинна справа, яку нещодавно вирішив продовжити Василь П'ятенко з Сиволожі, що на Борзнянщині. Як тільки йому запропонували вулики з чотирма сім'ями працьовитих комах, - одразу, не замислюючись, погодився. Не спинило Василя навіть те, що він вже декілька років працює та живе в Броварах, а до рідного села приїздить тільки на вихідні. “Цього достатньо для догляду за бджолами”, - говорить чоловік.  

Цікаво, що спонукала Василя до цього заняття не вигода, яка, до речі, може бути досить суттєвою (ціна на мед коливається в межах 15-18 гривень за кілограм, - Авт.), а - елементарна цікавість, яка переросла в заняття для душі. “Коли я побачив як працюють бджоли, то моєму захопленню не було меж, - говорить пасічник-початківець. - У них є чому повчитися”. З того часу Василь  П'ятенко і вирішив, що продовжить дідівську справу.
“Вулики з бджолами мені дісталися від родичів, а їм — від діда моєї дружини”, - розповідає Василь. Пасіку він тримає тільки перший рік, але відсутність досвіду йому аж ніяк не заважає, адже чоловік постійно консультується з бабусею його дружини та досвідченим пасічником, який живе неподалік. А ще він постійно перечитує спеціальні журнали. Поспілкуватися з дядьком Іваном, як називає його Василь, мені, на жаль, не довелося, - разом з сином він саме повіз свої вулики на поле, - а їх у нього, за словами Василя П'ятенка, близько сотні. Проте бабуся, Параска Суховій, розповіла багато цікавого про бджільництво та самих комах, бо ж вона за життя свого чоловіка постійно допомагала йому доглядати за бджолами та качати мед.

В мене ніколи не боліла спина

Бабі Парасці вже майже вісімдесят. Та по ній не скажеш, що старість їй далася взнаки, - вона і зараз активно допомагає дітям по господарству, - мабуть, завдяки бджолам там меду. “У мого чоловіка була алергія на укуси бджіл, тому, коли доводилося ловити рої, то робила я це самотужки”, - розповідає бабуся. Одного разу під час подібного заняття її покусало аж тридцять дві бджоли. “Майже два тижні я ходила опухла, як бочка”, - говорить баба Параска. Але до бджіл заглядати не перестала, навпаки говорить, що їхні укуси надовго змусили її забути про болі в спині.
За словами Параски Суховій, доглядати за бджолами не важко, особливо о цій порі. А з приходом зими потрібно лише викопати в землі яму, утеплити її сосновими колючками і не забути залишити працелюбним комахам їжу, - це можуть бути цукор, сироп або мед. Підхарчовувати бджіл слід, доки не розцвітуть сади.

“Ці комахи настільки працелюбні, що вже з появою “котиків” носять пилок до вуликів”, - із захопленням розповідає Василь П'ятенко.
Цієї весни йому довелось (звичайно не без допомоги досвідченого наставника баби Параски), трішки побігати за бджолами. Українська степова бджола, яку тримає Василь  П'ятак, не вибагливе до погодніх та кліматичних умов створіння (на відміну від американських бджіл), проте зиму вдається пережити лише третині особин із сім'ї. “Весною я чистив вулики від мору (так пасічники  називають бджіл, що загинули, - Авт.), ловив нові рої”, - розповідає чоловік. Йому доводиться слідкувати за тим, щоб виявити появу у бджолиній родині нової матки, адже саме вона забирає половину сім'ї та відлітає з вулика.

В кого бджоли — в того й мед

Робота комах-трудівниць виглядає просто дивовижною, адже бджоли запилюють усі рослини в радіусі шести кілометрів. І все, що ми маємо на городі та в саду, — все (!) завдяки їхній праці. “Досвідчені пасічники знають, - говорить Параска Суховій, - там, де бджоли та пасіка — урожайність вища на чверть. ” За словами бабусі, продукти бджільництва — неоціненні. Так, гречаний мед нормалізує тиск, роботу нирок та шлунку, липовий — знижує температуру, соняшниковий лікує хвороби щитовидної залози, а квітковий — має протизапальну та антибактеріальну дію. “Але всім відомо, що найбільш багатий на вітаміни травневий мед — мед з первоцвіту”, - говорить Параска Пилипівна. За словами бабусі, на жаль, гарний травневий мед буває тільки раз на п'ять років, та вона впевнена, що саме цього року мед був навдивовижу корисним та смачним. А поки що і Параска Суховій, і Василь П'ятенко готуються до сезону збору меду, адже липень — найбільш гаряча пора для пасічників. Василь готовий взяти навіть неоплачувану відпустку заради улюбленої справи.

Лікування продуктами бджолярства

Гострий нефрит
Приймати 5 раз в день по 30 грамів квіткового меду з одним стаканом соку лимона та моркви.

Захворювання нирок
80-100 грамів квіткового меду, приймати 3 рази в день з одним стаканом соку шипшини і лимону.

Хронічні запори
60-100 грамів квіткового меду приймати 3 рази в день з одним стаканом яблучного соку.

Коліт
60-100 грамів квіткового меду, приймати 3 рази в день з одним стаканом яблучного соку.

Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.