Бердиш російський... на моїм городі

Диво дивнеє - копав якось свій город у селищі Талалаївка і викопав... алебарду. Ні, не алебарду - бердиш. Приніс, показав директору Чернігівського історичного музею Сергію Лаєвському. Він здивувався і зрадів одночасно:



- Куди ви його? Для нашої експозиції?

Я простодушно ляпнув:

- Та буду капусту шаткувать!

Директор аж змінився в обличчі, якось посуворішав:

- Хіба нічим більше ту капусту шаткувати?!

Потім я показував цю знахідку - колишню холодну зброю, довгу сокиру з лезом, схожу на півмісяць, на спеціальному держаку, озброєння російської піхоти у ХV-ХVІІ століттях - науковому співробітникові музею Олександру Бондарю.

- Там точилися великі важкі бої, - одразу сказав науковець, беручи в руки мій бердиш.

- Певно, це стосується бою під Конотопом, де наш гетьман Іван Виговський переміг російське військо?



- Так-так, саме Виговського я й маю на увазі. А бої тривали не тільки під Конотопом, а й по всій окрузі. От тому цей бердиш і «застряг» на вашому городі...

Я уявив, як козаки Івана Виговського гонять російську піхоту, як якийсь вояк, рятуючись, губить на місці теперішнього мого городу свій бойовий бердиш, котрий мав піднятися на козаків, на моїх предків. Так гнали тоді українські козаки загарбників-росіян.

Ще розповів Олександр Бондар, що неподалік, певно, була фортеця. Не така велика і кам’яна, якою ми її уявляємо, а дерев’яна, з валами, земляними насипами. Хто-хто, а саме мій співрозмовник знає про оборонні й наступальні споруди на нашій землі. До речі, нещодавно в Києві вийшла друком його краєзнавча дослідницька книга «Замки та фортеці Чернігово-Сіверщини в XV—XVIII ст.».

Виходить, мій город теж «воював» тоді проти росіян. Он які думки викликала знахідка!



Беруть бердиш до музею, багато про що він зможе розповісти...

Яків Ковалець, «Деснянка» №6 (741) від 7 лютого 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.