Півроку родина 20-річного військовослужбовця Володимира Воскобойника чекає чоловіка з полону. У ніч з 23 на 24 травня 2018-го городнянець зник. За чотири дні стало відомо, що він потрапив у полон самопроголошеної «ДНР». З того часу рідні одного разу спілкувалися з Володимиром телефоном. Нині шукають будь-які можливості повернути солдата додому.
Сестра полоненого Наталія Воскобойник розказує про власні почуття: «Сьогодні таке свято, День захисника України. Я би хотіла привітати, користуючись нагодою, всіх наших захисників. Звичайно, хотілося б привітати й брата особисто. Але, на жаль…»
Наталія - одна з чотирьох сестер військовополоненого Володимира Воскобойника з села СолонІвка Городнянського району. Хлопець добровольцем пішов у армію, щойно йому виповнилося 19. Служив у 30-й механізованій бригаді. 24 травня Володимир зник. Перші чотири доби рідні не знали, чи живий.
– Потім уже 28 числа я побачила в Інтернеті відео, на якому мій брат дає покази в ДНР. І з того часу ми вже знали, що він знаходиться в полоні.
Це відео з допитом солдата, яке поширила поліція самопроголошеної ДНР. У червні Володимир говорив з мамою телефоном. То був єдиний контакт з родиною за весь час у полоні.
– Зверталися ми у всі організації, в які взагалі можливо. Спочатку ми звернулися в штаб при СБУ, який займається обміном полонених. При цьому ми зверталися, писали заяву до поліції про те, що він зник. Тобто є кримінальне провадження відкрите по факту його незаконного затримання і утримання на непідконтрольній нам території.
Прізвище Володимира включили до списку обміну полонених. Нагадаємо, востаннє такий обмін відбувся 27 грудня 2017 року. Нині Росія заблокувала обговорення звільнення українських військових, повідомила 4 грудня віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко.
– Ми сподіваємося тільки на те, що будуть якісь домовленості в Мінську і що його обміняють разом з іншими хлопцями.
Сестра розповідає, Володимир був добрим і довірливим хлопцем. Дуже любив дітей, а вони – його. Після того, як у 2014 році у зоні АТО загинув чоловік Наталії, Володимир став главою їхньої родини. Сьогодні цю роль виконує її чотирирічний син Андрій.
– Він дуже переживає цю ситуацію. Нас заспокоює завжди, мене й бабусю, щоб ми не плакали, що Вова обов’язково повернеться, він впевнений. Він от лягає спати, зранку просинається і завжди задає мені одне питання – коли повернеться наш Вова, як наш Вова. Їсти сідає, він завжди їсть за Вову, щоб Вова там поїв. І коли ми гуляємо в цьому парку, це ми знаходимося біля П’ятницької церкви, він завжди просить, щоб ми підійшли до цього каменя і він загадує бажання. Він же маленький і загадує бажання вголос, і в нього одне завжди бажання: щоб Вова швидше повернувся додому.
UA: Чернігів
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.