“Не перетворюйте Чернігів в Ірпінь”: громадські слухання щодо реконструкції Алеї героїв провалилися

Суббота, 9 Декабря 2017 13:16 | Просмотров: 4634 | Обновлено 13 Декабря 2017 09:23

Маніпуляції з голосуванням та ігнорування думки більшості і, що показово, саме молоді — саме цим відзначились громадські слухання з приводу реконструкції Алеї героїв та Валу. Проходили в залі засідань Деснянської районної ради міста. В супроводі суперечок і звинувачень, вони тривали більше двох годин, і завершились по суті нічим — головуючий Олександр Атрощенко, вирішив закрити засідання вже після розгляду першого питання щодо Алеї героїв.

Починались слухання відносно спокійно. Але вже від самого початку стало зрозуміло, що так до кінця не буде: пропозиція проводити “сигнальне” голосування, щоб рахувати результат не по абстрактним зареєстрованим учасникам, а по наявним у залі, була відкинута юристом міської ради, який знайшов у паперах пункт, де вказано, що результат рахується відносно кількості саме зареєстрованих. Молодь стала вздовж стіни з гаслами - "Достойному Чернигову - достойый проэкт", "Місто легенд, не фонтанів" і подібних. Тетяна Мазур, директор приватного підприємства “Портал-М”, яке і розробляло проект реконструкції, намагалася довести, що він достойного рівня і має бути реалізований.

До речі, вартість розробки проекту, за словами Тетяни Мазур, склала 120 тисяч гривень, а вартість всього будівництва оцінюється в 29 мільйонів гривень — 1 мільйон доларів!

20-30-річні дизайнери, художники, архітектори, інженери — ми перепитали хто ж вони, противники проекту, за професією — по черзі виступали проти реконструкції центральної частни міста у такому вигляді, як того хочуть чиновники. Зауваження були різними й часто не дуже суттєвими: чому проект не відповідає Генеральному і деталізовану планам, чи доцільно ходити по вишиванкам; чому та ж вишиванка — стандартна, а не якась унікальна, наприклад суто чернігівська; чому використовуються типові лавочки і урни; чому всюди використовуються штучні і не природні кольори і так далі. Відповіді були іноді обгрунтовані, іноді й ні. Відверто розсмішила Тетяна Мазур, відповідаючи на питання про рожевий фонтан: “Фонтани не рожеві. Включіть свою уяву!”. Але головна ідея всіх зауважень була в іншому — провести відкритий всеукраїнський конкурс і обрати для центру Чернігова справді крутий проект, а не стандартний шаблонний, де просто замінять радянську тротуарну плитку на трохи сучаснішу, пофарбовані зеленою фарбою лавки на такі ж, але вкриті лаком.

На підтримку молоді і проти існуючого проекту реконструкції центру Чернігова виступив навіть Анатолій Гайдамака, Народний художник України і автор "Меморіалу жертв Голодомору" в Києві. Йому довго не давали говорити, заявляючи, що пора голосувати, а коли він зміг дістатися мікрофона, зовсім не звернули уваги на його слова про необхідність проведення дійсно гідної Чернігова реконструкції.

Проект, який сьогодні запрпонований для реалізації, типовий для будь-якого рядового міста чи навіть села України, Росії, Білорусі. Натомість для центру Чернігова потрібно щось унікальне, те, чого немає ніде і що стане характерною рисою саме нашого міста - кілька разів поспіль повторювали учасники зібрань.

Відтак пропозиція від противників існуючого проекту — пробачити підприємству ті 120 тисяч гривень, які воно отримало за свою роботу, “не перетворювати Чернігів в Ірпінь” і оголосити загальноукраїнський конкурс ескізних пропозицій з достойною винагородою переможцям. Чому ескізних? Бо цей етап, судячи з наявного проекту, міська влада проігнорувала взагалі. Потрібно спочатку розробити концепцію, ідею того, як будувати чи перебудовувати, а потім розраховувати розміри і вартісь.

Не до кінця врегульовані питання з підрахунком голосів показали себе під час голосування. За пропозицію визнати існуючий проект неприйнятним, рекомендувати міській раді не виділяти кошти на його реалізацію і оголосити повториний всеукраїнський конкурс ескізних пропозицій проголосували 99 учасників слухань, проти виступили 72 і утримались 17. Незважаючи на більшість голосів, рішення не було прийнято — при 299 зарестрованих треба мінімум 150 голосів “За”. Але чи були ці 299 взагалі в залі? Чи не були це, випадково, службовці ради, які вписали себе в список учасників і пішли собі спокійно додому? Такі звинувачення відразу ж посипались на чиновників, адже під час попередніх голосувань, жодного разу не набиралось не те що 299, а й 200 голосів!

Тим не менше, хвилювання чиновників приховати було важко. Доки тривали заминки з голосуванням і підрахунками, відбувались консультації між начальником управління ЖКГ Ярославом Куцом, заступником міського голови Олександром Ломако, який стояв на балконі та Олександром Атрощенком, який головував на обговоренні.

Голосування про створення робочої групи і доопрацювання проекту учасники провалили взагалі.

Наступний проект, щодо реконструкції Валу, навіть не розглядався. Як тільки Олександр Атрощенко оголосив про його розгляд — почались крики “Ганьба” і звинувачення чиновників у тому, що вони не чують думку громади. А відтак головуючий оголосив про закриття громадських слухань. Що, тим не менше, не вберегло його з колегами від подальших обвинувачень, а разом з ними в обличчя головуючому полетіли папірці, що лежали у нього на столі.

Чи буде реалізований вже створений проект, чи його будуть змінюувати — питання залишається відкритим. Очевидно, що міська влада, міські чиновники, прийшли не для того, щоб почути чиїсь думки, а щоб переконати людей у власній правоті. Але цього разу не вийшло. На громадські слухання прийшли не лише пенсіонери, педагоги чи такі ж самі колеги-чиновники. І, так само, не лише громадські активісти які гучно сперечаються з будь-якого приводу на всіх можливих зібраннях. Цього разу проти запропонованого проекту реконструкції “Алеї героїв” виступила молодь — 20-30-річні дизайнери, архітектори, художники, інженери. Та сама молодь, для якої ця алея, насправді, й має перебудовується. І вимога у них лише одна — Алея героїв має бути такою, щоб Чернігів і чернігівці могли нею пишатися, щоб могли гордо розповідати про неї і показувати її, а не говорити: “Чернігів? Ні, не знаю. Я давно звідти виїхав”.