Навіть коли на вулиці хмарно, городники шукають «укриття від сонця» на тротуарі

Наша газета про стихійні ринки в Чернігові пише не вперше. Торгівля із землі вже нікого не дивує. І ось знову увагу привернув «окупований» тротуар поблизу Привокзального ринку.



Зранку в четвер (21 липня) прохолодно, сонце сховалося за хмарами. Вітер примусив усіх одягнутися тепліше. На вулиці Жабинського, з лівого боку дороги, просто на тротуарі під вітами дерев розгорнули свою продукцію бабусі та дідусі, жінки й чоловіки, які приїхали сюди з ближніх сіл. Тут і персики, вишні, абрикоси, чорниці, порічки, смородина, молода картопля, морква, цибуля, часник і кріп, петрушка, грибочки, молочні продукти... Мед різних відтінків! Квіти усіляких сортів! Кабачки, огірочки... Ось тільки присутність базарників на пішохідній доріжці заважає не лише перехожим, а й руху транспорту. Адже тротуар майже увесь зайнятий, людям доводиться йти проїжджою частиною, ризикуючи власним життям. Не кажу вже про калюжі і грязюку на дорозі після дощу.

Деякі автівки так мчать, що не зважають ні на пішоходів, ні на продавців і покупців, і все свіже та запашне від руху транспорту припадає пилом і брудом. Дехто свариться і в зіпсованому настрої прямує далі, хтось невдоволений мовчки йде геть. Розминутися й не зачепити когось на цьому відрізку шляху вкрай складно. Один тягне велику торбу та пакети, інший веде велосипед чи візок, дитину, собаку... А хтось хоче купити домашню городину. «Сервіс» на тротуарі одних влаштовує, інших - навпаки.

Влада Чернігова нарешті вирішила боротися зі стихійними ринками. Ще на початку квітня створила спеціальну робочу групу, що мала звільнити тротуари від несанкціонованої торгівлі. її члени - патрульні поліції, представники екологічної інспекції, комунальних підприємств та ринків. З городниками провели бесіди, і останнім часом вони стали реалізовували свій товар на території ринку. Для них обладнали соціальні ряди, де, не порушуючи санітарних норм, вони продавали свої товари за досить невисоку орендну плату - трохи більше чотирьох гривень на день. Проте після того, як під палючим сонцем продавчині-пенсіонерці стало зле й вона знепритомніла, городники, боячись за власне життя, масово перебралися на тротуар у затінок.

Жіночка в теплому сірому светрі, яка примостилася біля парканчика, розповіла, що їй торгувати поблизу дороги й самій не до вподоби, але діватися нікуди, бо під сонцем на ринку в неї не витримує серце:

- Я не проти переселення. Але ж ми хочемо, щоб місця були відповідні. На ринку вони є, але без навісу. Столи старі й страшні! Коли обладнають нові - невідомо. Отож ми змушені ховатися під деревами ось тут.

Те, що жінка одягнута в теплий одяг і надворі цього дня хмарно, її не бентежить.

- Та кому ми заважаємо? - долучився до розмови чоловік, що розклав на асфальті огірки. - Для всіх тут місця достатньо. Чого нам бігати туди-сюди?! Наша торгівля нікому не псує настрою, нам люди тільки дякують...

Підійшла до чоловіка, який продає молоду картоплю, смородину і зелень.

- Ця торгівля для мене - єдина можливість заробити на життя, - пояснює продавець. - Пенсія - копійки! На неї нині не протягнеш... Отож мушу ось тут стояти. Що поробиш...

На запитання, чому не йдуть продавати на ринок, де відвели для городників спеціальні місця, у людей думки неоднозначні. Одні чекають нового торгового обладнання, що мають завезти найближчим часом, інші кажуть, що на тротуарі можна більше заробити, бо повз них на ринок чернігівців іде - сила і не треба витрачатися на орендну плату. Інші мовчать або ж не хочуть нічого змінювати. Мовляв, їх ніхто не чіпає і не проганяє звідси.

- Кому ми тут треба?! - каже бабуся, що привезла часник і цибулю. - Ще жодного разу до мене поліцейські не підходили. Сиджу спокійно. Покупців вистачає, на ринку набагато менший потік...

Кілька років тому, а точніше, у 2011-му, під час інтерв’ю нашій газеті директор ТОВ «РМК-Росток» плодоовочевої частини ринку «Привокзальний» Володимир Асауленко на запитання, чи є на ринку торгові місця, сказав: «До адміністрації ринку ніхто з людей зі стихійного базару не звертається. Місця у нас є. Платиш дві гривні п’ятдесят копійок за два з половиною метри і торгуєш собі спокійно увесь день. Але ж у оптовиків на продукти ціни нижчі... Наприклад, вартість кілограма картоплі у них три гривні п’ятдесят копійок, а селяни продають по чотири. Можливо, саме з цих причин вони стоять за межами ринку... Єдине, чим ми не можемо забезпечити торговців, - спеціальним прилавком».

Коли ж попросила директора показати місця, де можуть торгувати люди, він зніяковів і відмовився це зробити. Одразу ж почав виправдовуватися: «Наразі вільних місць для торгівлі немає і не буде найближчим часом. Річ у тім, що сезон торгівлі овочами та фруктами тепер у розпалі, і всім місця не вистачає. Більшість території на ринку ще тривалий час займатимуть контейнери, причепи, палатки, фури...».

Минуло п’ять років. Городникам нині на території ринку місця знайшли, пропонують поки тимчасові прилавки, туалет... Проте тут можна побачити лише одиниці тих, хто вирощує продукцію на городах та в садах. Мабуть, не лише спека примусила городників піти з торгових рядів під дерева на тротуар. Нашим людям не так уже й просто вгодити. Якщо чогось не хочеш робити, сотню відмовок вигадаєш. Так і тут. То столи старі, то наметів немає, то сонце світить... Напевно, спочатку, аби щось змінити, потрібно самим змінитися. Та поки це станеться, чернігівці купуватимуть огірочки, картопельку, молоко, сир, сметану тощо на стихійних ринках... Не забуваймо, що ця продукція іноді буває не завжди якісною. Адже її ніхто не перевіряє. Так може й «грім вдарити». Від такої торгівлі захворіти не складно, або й ще гірше... Ми не знаємо, що купуємо. Віримо людям на слово.



Сподіватимемося, коли з’являться нові торгові місця з навісами, городники таки залишать тротуар для пішоходів. Як і має бути.

Лариса Галета, "Деснянка" №31 (611) від 28 липня 2016

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.